2. Ранні теорії менеджменту

Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX — на початку XX ст., що було зумовлено появою машинного виробництва. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з'ясування тенденцій розвитку виробничо—господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо.

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був системою знань, які накопичувалися послідовно. Навпаки, на першому етапі (до середини ХХ століття) наука управління розвивалася одразу за кількома відносно самостійним напрямкам (підходам до управління), кожний з яких концентрував увагу на різних аспектах менеджменту (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Еволюція управлінської думки

Вирізняють три ранні підходи до менеджменту: класичний підхід; поведінковий підхід; кількісний підхід.

Класична теорія (підхід) менеджменту включає дві школи:

а) школу наукового управління;

б) адміністративну школу (класичну теорію організації).

Наукове управління було спрямовано на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (операційних виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Засновниками школи були Ф. Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрет, Генрі Форд, Генрі Гантт.

Основні принципи наукового менеджменту Ф. Тейлора включають:

1. обґрунтоване нормування праці, включаючи необхідність відпочинку та перерв (реалістичних завдань)

2. дослідження співвідношення часу і задач (результату треба досягти у визначений час, інакше винагорода буде менша);

3. доведення необхідності відбору робітників для виконання певних операцій, а також їх навчання (кожне підприємство, якщ планує довгостроковий успіх, піклується про постійне підвищення кваліфікації персоналу);

4. впровадження практики стимулювання кращих результатів робітників—виконавців – грошове заохочення;

5. відокремлення управлінських функцій від фактичного виконання робіт.

6. співпраця між робітниками і адміністрацією для досягнення спільних цілей.

Школа «фордизму» (1899—1945 рр.). Її засновник Генрі Форд (1863—1947) розробив теорію, в основу якої поклав ідею потоково—масового виробництва. Г.Форд спершу працював менеджером Детройтської автомобільної компанії, а потім, ставши її власником, сформував механізми :

• чіткого контролю і планування;

• ефективного мотивування;

• конвеєрного складання;

• безперервних технологічних процесів;

• інноваційного розвитку;

• активного адміністрування.

Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися вирізнити загальні характеристики та закономірності управління організацією загалом. Метою їх досліджень було визначення універсальних принципів управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху. Якщо школа наукового менеджменту була створена в Новому Світі, то адміністративна теорія в Європі. Обидва представники класичної школи менеджменту жили у кінці дев'ятнадцятого — початку двадцятого століть і один з них був менеджером—практиком, інший — ученим— теоретиком.

Здобутки адміністративної школи:

1. детальне дослідження основних функцій управління;

2. опрацювання принципів побудови структури організації та управління працівниками.

Недоліки адміністративної школи:

1. помилковість пошуків універсальних принципів управління;

2. ігнорування соціальних аспектів управління.

М. Вебер сформулював “концепцію ідеальної бюрократії” (рис. 2.2), «Універсальні принципи управління» сформулював А. Файоль (рис. 2.3).