Перелом у війні та її завершення

Прийняття Декларації не означало закінчення війни. Англійський уряд відрядив до Америки численні війська, яким належало «вогнем і мечем» привести до покори бунтівні колонії. У ході важких боїв англійці захопили Нью-Йорк. Американські солдати почали масово залишати армію, пояснюючи це наміром повернутися додому і захищати «свої» штати. Вашингтону ледве вдалося врятувати свою армію від повного розвалу. Стало зрозуміло, що необхідно підняти бойовий дух солдатів. І тоді конгрес прийняв рішення, що після закінчення війни кожному з її учасників буде надано ділянку землі. Під знамена Вашингтона знову почали сходитися добровольці, його армія швидко зросла. Невдовзі американці оточили зайнятий англійцями форт Саратугу і змусили його капітулювати. У полон потрапило 6 тис. англійських вояків. Цей успіх відродив в американців надію на остаточну перемогу.

Тим часом противник продовжував утримувати Нью-Йорк і першу столицю США — Філадельфію. На підступах до неї солдатам Вашингтона довелося провести надзвичайно сувору зиму в долині Валлі-Фордж. Армія погано забезпечувалася провізією і одягом, жити доводилось у легких наметах. Англійці навіть не вважали за потрібне атакувати погано обладнаний табір американців і казали, що холод зробить це краще за них. Дійсно, кількість померлих від хвороб і морозів була не меншою, ніж загиблих у боях. Гірка пам'ять про ці випробування залишилась у словах солдатської пісеньки: «Хто бував на Валлі-Фордж, той не боїться пекла». Перші успіхи і стійкість солдатів додали впевненості молодій американській армії.

Для остаточної перемоги американцям потрібна була допомога сильних союзників. Найкраще для цього підходила Франція, яка прагнула укріпити власні позиції за рахунок ослаблення давнього ворога — Британії. Вона підписала зі США договір про торгівлю і військову допомогу, після чого французький флот розпочав морські дії проти англійців. Невдовзі проти ненависної їм «володарки морів» виступили на боці американців Іспанія і Голландія. В американських військах з'явилися солдати і волонтери (добровольці) майже з усіх країн Європи.

Наприкінці 1776 р. у Париж для обговорегшл перспектив майбутнього союзу прибув як посол Бенджамін Франклін (1706-1790). Вибір не випад-ково впав саме на нього. Франклін - талановитий вчений і письменник -був членом англійського Вченого королівського товариства і єдиним американцем, добре відомим у Європі.

У Франції Франклін продовжував ходити, як в Америці, - в скромному коричневому одязі, з гладко зачесаним волоссям. Він не носив напудреної перуки, як того вимагала європейська мода. Щоб її відсутність менше впадала в очі, Франклін ніколи, навіть у приміщенні, не знімав хутрову шапку. Втім, у французькому суспільстві симпатії до повсталих були настільки міцними, а популярність Франкліна настільки великою, що в Парижі не лише вибачили йому таку незвичну поведінку, але навіть зробили його костюм взірцем моди.

Тринадцять колоній

Декларацію незалежності підписали (в «географічному» порядку):

• Провінція Нью-Гемпшир, згодом штат Нью-Гемпшир

• Провінція Массачусетс-Бей, згодом штати Массачусетс і Мен

• Колонія Род-Айленд і плантація Провіденс, згодом штат Род-Айленд

• Колонія Коннектікут, згодом штат Коннектікут

• Провінція Нью-Йорк, згодом штати Нью-Йорк і Вермонт

• Провінція Нью-Джерсі, згодом штат Нью-Джерсі

• Провінція Пенсильванія, згодом штат Пенсильванія

• Колонія Делавер, згодом штат Делавер

• Провінція Меріленд, згодом штат Меріленд

• Колонія і домініон Вірджинія, згодом штати Вірджинія, Кентуккі і Західна Вірджинія

• Провінція Північна Кароліна, згодом штати Північна Кароліна і Теннессі

• Провінція Південна Кароліна, згодом штат Південна Кароліна

• Провінція Джорджія, згодом штат Джорджія

Інші британські колонії у Північній і Центральній Америці:

• 5 колоній, розташованих біля сучасної Канади;

• 2 колонії, які згодом стали штатом Флорида; і

• 8 колоній, розташованих на островах Карибського моря.

Вищеподані до Революції не приєдналися, зберігши вірність британській короні.

Вступ союзників у війну круто змінив її хід. Восени 1781 р. об'єднане франко-американське військо оточило місто Йорктаун і змусило до капітуляції 8 тис. англійських солдатів і матросів. Сили Англії були виснажені, коштів для спорядження нової армії вона не мала. Воєнні дії припинились. Англійці самі запропонували американцям почати переговори. Вони тривали досить довго і завершилися 3 вересня 1783 р. підписанням мирного договору. Британія визнала Сполучені Штати Америки самостійною, незалежною державою і заявила про повне виведення з їх території всіх своїх військ. Західний кордон США встановлювався по річці Міссісіпі, тобто територія молодої республіки збільшилася майже втричі.