3 Травматизм та професійні захворювання в галузі

3.1 Стан виробничого травматизму у галузі

Виробничою травмою називається травма, отримана працівником на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці. Травмою(у перекладі з грецької - рана) називають ушкодження тканин і органів лю­дини з порушеннями їхньої цілісності та функцій, викликане дією факторів зовнішнього середовища.

Виробничий травматизм - явище, що характеризується сукупністю виробничих травм.

Виробничий травматизм на залізничному транспорті України є об’єктом неперервної уваги адміністрації, завдяки чому має тенденцію до зменшення. Особливо це було виражено у період з 1991р. до 2001р., після чого динаміка стала більше сталою.

Так, якщо загальний травматизм (кількість постраждалих) складав у 1992р.-1167чол., то у 2001 - 256чол. Кількість травматизму із смертельним наслідком (кількість потерпілих) у 1992р. – 82 чол., а у 2002р. – 24чол.

Показники травматизму, в цілому, стабілізувались. Якщо порівняти їх за 2009р. і 2012 то Кч (коефіцієнт частоти) змінився з 0,333 до 0,325, Кт (коефіцієнт тяжкості) – з 23,40 до 24,22, Кт ср. (коефіцієнт середньої тяжкості нещасних випадків) – з 70,26 до 85,48.

Показники травматизму різняться по господарствам, так Кч₁₀₀₀ вище середнього значення (Кч₁₀₀₀= 0,319) має місце у управліннях електрифікації та електропостачання (ЦЕ), будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд (ЦБМЕС), колійного господарства (ЦП), вагонного господарства (ЦВ) та господарства перевезень (ЦД).

Серед професій, що потерпають найчастіше - складачі поїздів, монтери колії та слюсарі-ремонтники.

Найбільша кількість нещасних випадків сталося з вини таких причин організаційних (76,3%), психофізіологічних (16,1%) та технічних (7,6%).

3.2 Методи аналізу виробничого травматизму

Вивчення та аналіз причин травматизму роблять за матеріалами розслідування, а також монографічним, топографічним, статистичним, економічним методами, а також методом анкетування і методом експертних оцінок.

Монографічний включає детальний опис всього комплексу умов праці - технологічні процеси, машини та інші види обладнання; організацію робочих місць, стан повітряного середовища, освітленість та інші види виробничої обстановки, засоби індивідуального захисту та їх застосування. Метою вивчення є виявлення небезпечних місць і шкідливих умов праці. Такий метод вивчення є найбільш досконалим і ефективним, оскільки він дає можливість не тільки заздалегідь попередити повторення нещасних випадків, але й розкрити причини травматизму та намітити заходи щодо їх усунення. У цьому його основна перевага перед іншими методами.

Топографічний метод полягає у вивченні причин нещасного випадку за місцем їх пригоди. Місце події кожного випадку наноситься умовним знаком на план розміщення робочих місць. Виділену таким чином небезпечну ділянку потім вивчають монографічним методом і за результатами вивчення проводять профілактичні заходи. Такі наочні топографічні схеми можна використовувати при проведенні інструктажу з техніки безпеки.

Статистичний метод ґрунтується на вивченні нещасних випадків за реєструючими документами. Він дозволяє визначити кількісну сторону травматизму, а також вивчити основні причини, закономірності їх прояву по значній кількості фактів. Цей метод дає можливість проаналізувати ступінь навченості та досвідченості працівника, характер травм, а також визначити організаційно-технічні причини.

Економічний метод полягає у визначенні економічного збитку від травматизму, а також в оцінці ефективності витрат, спрямованих на попередження нещасних випадків, з метою оптимального розподілу коштів на заходи з охорони праці.

Метод анкетування- на підставі даних анкетування робітників розробляють профілактичні заходи щодо попередження нещасних випадків.

Метод експертних оцінок базується на експертних оцінках умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання, пристосувань, інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин механізмів, обладнання, інструментів, пультів керування.