3.3 Показники травматизму

Для оцінки рівнів травматизму користуються відносними показниками (коефіцієнтами) частоти, важкості і втрат.

Коефіцієнт частоти травматизму К_ч - кількість не­щасних випадків, що припадають на тисячу працівників за певний період:

Кч = 1000 Т / Р;

де Т - число нещасних випадків за звітний період (за винятком важ­ких та смертельних); Р - середньооблікова кількість працівників за той же період.

Кв - коефіцієнт важкості травматизму який характеризує середню тривалість непрацездатності, яка припадає на один нещасний випадок

Кв = Д / Т;

де Д - сумарне число діб непрацездатності по всіх нещасних випадків;

К_у - коефіцієнт утрат (показник загального травматизму) який являє собою добуток коефіцієнтів частоти та тяжкості, визначає кількість людино-діб непрацездатності, що припадають на 1000 працівників. У ці показники не включаються групові та смертельні нещасні випадки

К_У = К_ЧК_В = 1000 Д / Р

Зміна коефіцієнтів частоти, важкості і утрат протягом ряду періодів характеризує динаміку промислового травматизму й ефек­тивність заходів щодо попередження травматизму.

Дійова профілактика виробничого травматизму може бути заснована лише на глибокому та всебічному аналізу причин нещасних випадків.

Для залізничного транспорту найбільш актуальними є електротравми та наїзди рухомого складу.

3.4 Розподіл травм за ступенем тяжкості

Згідно «Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості» кваліфікуючими ознаками тяжкості травм, отриманих в результаті нещасного випадку на виробництві (далі - травми), є характер отриманих ушкоджень, ускладнення та наслідки, пов'язані з цими ушкодженнями.

За ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі. До тяжких відносяться травми які співпадають за рядом ознак:

-за характером отриманих ушкоджень;

- за явищами, що супроводжуються в гострий період;

- за важкістю наслідків.

До легких травм відносяться розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів а також ушкодження, що не попадають в розряд тяжких.

Медичний висновок про ступінь тяжкості виробничої травми не можуть давати медичні працівники, що надають особі, яка постраждала, першу медичну допомогу. Такий висновок дають, на запит роботодавця та/або голови комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві, лікарсько-експертні комісії (ЛЕК) лікувально-профілактичного закладу, де здійснюється лікування особи, що постраждала, в строк до 1 доби з моменту надходження запиту.

4 Розслідування нещасних випадків

4.1 Організація розслідування, склад комісії з розслідування, основні документи

Розслідування та облік нещасних випадків проводиться згідно Постанови Кабінета Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 р. «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або рантового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо) контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків.

До гострого професійного отруєння належить захворювання, що виникло після однократного виливу на працівника шкідливої речовини (речовин).

До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після однократного (протягом не більш як одної робочої зміни) виливу шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру.

Про кожний нещасний випадок очевидець або сам потерпілий повинен доповісти керівникові робіт чи іншому керівникові і вжити заходів до надання долікарської допомоги. Цей керівник зобов’язаний терміново організувати медичну допомогу потерпілому на робочому місці, а також повідомити керівника підрозділу підприємства або власника.

Лікувально-профілактичний заклад повинен передати протягом доби з використанням засобів зв’язку та на паперовому носії екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві згідно з затвердженого формою:

• підприємству, де працює потерпілий;

• робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• територіальному органові Держгірпромнагляду за місцем настання нещасного випадку;

• закладові державної санітарно-епідеміологічної служби.

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний протягом однієї години передати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно затвердженого формою:

• робочому органові виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці;

• керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства;

• органові державного пожежного нагляду у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі;

• закладові державної санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Протягом доби роботодавець також повинен утворити комісією у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, представник первинної профспілки, членом якої є потерпілий, а також представник підприємства, інші особи.

До складу комісії не може входити безпосередній керівник робіт.

Комісія протягом трьох діб з моменту події повинна обстежити місце нещасного випадку опитати очевидців та осіб оформити пояснення потерпілого, якщо це можливо; розглянути відповідність умов праці та засобів виробництва проекту і паспорту, дотримання вимог нормативно технічної документації при експлуатації і нормативних актів про охорону праці; установити обставини і причини нещасного випадку, визначити відповідальних осіб, розробити заходи щодо запобігання подібними випадкам.

За результатами роботи комісії складається акт (форма Н-5) проведення розслідування нещасного випадку згідно з затвердженою формою та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з затвердженою формою у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід’ємну частину.

Обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються – такими, що пов’язані з виробництвом, є:

• перебування за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

• використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством;

• погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруєними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця, тощо), що підтверджено відповідними медичними висновками, якщо це не пов’язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі;

• скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів;

• природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи або слідчих органів.

Нещасний випадок, про який не було повідомлено керівника підприємства, або після якого сталася втрата непрацездатності через деякий час, розслідується за заявою потерпілого, якщо з моменту події пройшло не більш року, протягом десяти діб з дня подачі заявки. Створюється комісія, яка вирішує питання щодо розслідування і складання акта формою Н-1.

Контроль за своєчасним і правильним розслідуваннями, оформленими та обліком нещасних випадків, виконання заходів і усунення причин, які спричинили випадки, проводяться органами державного управління та нагляду за охороною праці.

Громадський контроль здійснюють трудові колективи або уповноважені ними з питань охорони праці та профспілки.

Ці органи мають право вимогами від власника підприємства перегляду складання акта за формою Н-1, якщо є порушення вимог Порядку розслідування або інших нормативних актів.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

• нещасні випадки із смертельними наслідками;

• групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ним правил;

• випадки смертні працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків;

• нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого.

Спеціальне розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, проводяться за рішенням Держгірпомаглдяду або його територіальних органів залежно від характеру ступеня тяжкості травми.

Якщо територіальним органом Держгірпромнагляду протягом доби не прийнято рішення про проведення спеціального розслідування такого нещасного випадку, розслідування проводяться роботодавцем або Фондом за місцем настання нещасного випадку згідно з Порядком розслідування.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого МОЗ.