План-конcпект лекції

в групі Х-41

студенткою-практиканткою V курсу

Майоровою Русланою Русланівною

з курсу «Методика викладання хімії»

на тему:

«Типи задач з хімії»

Івано-Франківськ

2013 р.

Тема: Типи задач з хімії.

Мета: Розглянути типи задач; методи розв’язування задач з хімії; недоліки у використанні розрахунків і в методиці розв'язування задач; використання розрахункових задач на уроках хімії.

Тип заняття: лекція.

План

1. Методика розв’язування задач з хімії з використанням міжпредметних зв’язків і міжнародної системи одиниць.

2. Деякі недоліки у використанні розрахунків і в методиці розв’язування задач.

3. Використання розрахункових задач на уроках хімії.

1. Методика розв’язування задач з хімії з використанням міжпредметних зв’язків і міжнародної системи одиниць.

Основною вимогою до складання або відбору задач є їх хімічний зміст. Умови задачі повинні відповідати меті уроку і відповідати загальним дидактичним принципам: науковості, доступності, забезпеченню розвитку учнів.

Найважливіші вимоги до складання задач для учнів любого класу — чіткість формулювання умови і відсутність лишніх даних. Задачі, які пропонуються учням того чи іншого класу, повинні відповідати програмному матеріалу (за винятком задач для факультативної та позакласної роботи). Цим обумовлена необхідність визначення типів задач і мінімальної кількості їх для кожного класу з врахуванням вікових особливостей і математичної підготовки.

Доти, поки учні одержують елементарні відомості по хімії, необхідні прості задачі і питання, які ілюструють кількісну сторону закону або явища. Але навіть на початку курсу необхідно привчати учнів користуватися різного виду довідниками і довідниковими матеріалами, наприклад знаходити в таблицях заокруглені відносні атомні маси елементів, що часто зустрічаються і т.п.

У УІІІ і наступних класах по мірі збільшення об’єму вивченого хімічного матеріалу необхідно вводити ускладнені задачі, розв’язування яких більш раціонально алгебраїчним методом.

Дуже суттєвою вимогою до задач є також доступність змісту задачі для учня, використання в умові задачі відомостей практичного характеру. Після вивчення закону, або хімічного поняття необхідно на прикладах, де враховується кількісна сторона, ілюструвати їх застосування в побуті, промисловості або сільському господарстві.

До оформлення розв’язування задач також пред’являються певні вимоги: правильний запис умови задачі, виконання розв’язування з поясненнями, дотримання розмірності в розрахунках, виписування відповідей і їх заокруглення.

2. Деякі недоліки у використанні розрахунків і в методиці розв’язування задач.

Розв’язування задач — визнаний засіб розвитку мислення учнів, яке легко поєднується з іншими засобами і прийомами навчання. Включення задач у виклад учбового матеріалу дозволяє вчителю здійснювати контроль за його засвоєнням, а учням — самоконтроль, що виховує їх самостійність в учбовій роботі. Можлива проблемна побудова уроків і розв’язування при цьому спеціально підібраних задач.

При недооцінці ролі розрахунків, головна увага зосереджується на описовій частині хімічних явищ, а кількісні закономірності розглядаються лиш від випадку до випадку і не утворюють єдності з всім програмним матеріалом.

Помилково відділяючи якісну сторону від кількісної, мотивують це тим, що на розв’язування задач не вистачає часу. Однак це суперечить фактам: учні, які вивчають хімію з застосуванням розрахунків, показують достатні вміння в розрахунках без шкоди для фактичного матеріалу і, в цілому, краще знання предмету. Результатом слабкої уваги до кількісної сторони хімічних явищ є відсутність в учнів чітких уявлень, наприклад, про такі найважливіші поняття, як маса атому і відносна атомна маса, маса молекули і відносна молекулярна маса, кількість речовини, розмірність його — моль, масова доля (%) хімічного елементу у складній речовині і розчиненої речовини в розчині.

Найбільші труднощі учні зазнають при розв’язуванні задач наступних типів:

а) знаходження молекулярної формули сполуки;

б) обчислення з використанням масової долі (%) розчиненої речовини;

в) обчислення масової долі (%) виходу продукту по відношенню до теоретичного;

г) знаходження маси компоненту суміші.

Учні неоднаково вільно розв’язують задачі по різних теоретичних розділах курсу хімії. Якщо найпростіші розрахунки по рівняннях реакцій не представляють для них труднощів, то задачі з газоподібними продуктами, або з надлишком однієї з речовин викликає труднощі.

Постійне тренування в розв’язку задач виробляє вміння встановлювати зв’язок між явищами, між причиною і наслідком. Учень повинен знаходити найбільш раціональний шлях рішення. Однак, як правило, учні застосовують один метод обчислень — складання і розв’язування пропорцій.. Це робиться навіть тоді, коли немає необхідності застосовувати тривалі міркування.

Тому щоб уникнути формалізму при розв’язуванні задач необхідно в кожному класі, виходячи з математичної підготовки учнів, привчати їх користуватися різними методами, включаючи алгебраїчний.

В методиці розв’язування задач з хімії необхідні однаковість вимог до порядку запису умови і ходу розв’язку.