2.Двохкомпонентні поліуретанові лакофарбові матеріали

Двохкомпонентні матеріали складаються з напівфабрикатного лаку або емалі і другого компоненту—ізоціанату. В склад напівфабрикатного матеріалу входить гідроксилвмісний насичений поліефір, розчинники, каталізатори і інші добавки, необхідні для створення матовості, покращення розливу і інших властивостей покриття. Напівфабрикатна емаль, крім того містить пігменти.

Насичені поліефіри одержують на основі переважно адипінової і фталевої кислот і багатоатомних спиртів—гліколей, гліцерину, триметилолпропану і ін. (у вигляді 50%-них розчинів у циклогексанові). Варіюючи співвідношенням компонентів, можна одержати поліефіри з різним гідроксильним числом. Збільшення вмісту трьохатомних спиртів сприяє підвищенню гідроксильного числа смоли, що, в свою чергу, приводить до одержання малоеластичних покрить з високою твердістю.

В якості розчинників застосовують циклогексанон, метилетилкетон, метилізобутилкетон, рідше ацетон, бутил- і етилацетат марки А.

В якості каталізаторів, прискорюючи твердіння покрить, застосовують октант цинку. Для підвищення розливу покриття у напівфабрикатний лак вводять вініфлекс, полівінілбутираль, ацетобуритат целюлози. Для одержання матових покрить добавляють високодисперсний оксид кремнію (аеросил).

Пігментами для поліуретанових л/ф матеріалів служать двооксид титану (рутилової форми), залізооксидні пігменти (червоні, жовті, чорні), оксид хрому, ультрамарин, деякі сорти технічного вуглецю, фталоціанінові і інші органічні пігменти, які не містять реакційно здатних (по відношенню до ізоціанатів) груп. Пігменти, що містять цинк (білила цинкові, крон цинковий) і свинцеві пігменти не застосовуються. Пігменти повинні містити мінімальну кількість вологи.

У якості ізоціанатного компоненту застосовують:

1. продукт 102Т (2,4-толуілендіізоціанат);

2. продукт Т-65/35 ( суміш ізомерів толуілендіізоціанату, що містить 65% ізомеру 2,4 і 35% ізомеру 2,6);

3. діетиленглікольуретан (ДГУ) 100%;

4. 70%-ний розчин ДГУ у циклогексанолі;

5. ДГУ-65 на основі продукту Т-65/35;

6. поліізоціанурат Т—40%-ний розчин продукту циклополімеризації 2,4-толуілендіізоціанату;

7. поліізоціанурат ТГ—50%-ний розчин продукту циклополімеризації ароматичного і аліфатичного діізоціанатів.

Ізоціанатні сполуки слід ретельно оберігати від стикання з вологою повітря, спиртами, моноефіргліколями, фенолами і іншими гідроксил вмісними речовинами.

Життєздатність л/ф матеріалів після введення в їх склад ізоціанатних сполук складає від декількох до 24 годин. Вона залежить від концентрації плівкоутворюючої речовини, температури зберігання і типу розчинника. Зниження концентрації плівкоутворюючої речовини з 50-60 до 30-40% підвищує життєздатність матеріалу з 3-6 до 12-20 год. Застосування ароматичних розбавлювачів (ксилолу) знижує життєздатність з 16 до 4 год (при вмісті 30% ксилолу у суміші розчинників).

Одержання двохкомпонентних поліуретанових лаків включає синтез поліефіру, складання лаку на його основі і комплектація з відповідною ізоціанатною сполукою. Для одержання напівфабрикатного лаку до розчину синтезованого поліефіру добавляють попередньо приготовлені і очищені розчини фенолформальдегідної смоли, ацетобуритату целюлози і каталізаторів у циклогексаноні. Потім лак типізують по в’язкості і вмісту нелетких речовин і очищають. Після розфасовки напівфабрикатний лак комплектується відповідним поліізоціанатом.

Одержання двохкомпонентних поліуретанових емалей включає диспергування пігментів у поліефірному лаці і наступне змішування пігментної пасти з рештою компонентів емалі. Диспергування пігментів проводять у шаровому або бісерному млинах, а змішування компонентів і типізацію у вертикальному змішувачі з рамною або якірною мішалкою. Після очистки емаль комплектують відповідним поліізоціанатом.

До двохкомпонентних поліуретанових лаків і емалей відносяться матеріали марок:

—лаки – УР-171, УР-231, УР-256, УР-277, УР-277М, УР-5112.

—емалі – УР-1161.