2. Складнозмішані добрива

Складнозмішані добрива виготовляють „мокрим” способом, змішуючи порошкоподібні мінеральні добрива з аміакатами, різ­ними кислотами та іншими азото-, фосфоро- та калієвмісними продуктами. У результаті механічного змішування компонентів і хімічних реакцій утворюється суміш з різними співвідношенням і вмістом елементів живлення. У процесі виробництва до скла­ду таких добрив можуть бути введені мікроелементи, а також деякі пестициди, стимулятори росту тощо.

На основі аміачної селітри, сульфату амонію, суперфосфату, водного розчину аміаку, сірчаної кислоти виготовляють складно-змішані добрива різних марок: 5-10-10, 5-10-20, 5-20-20, 8-16-16, 8-24-0, 12-12-12 та ін. При використанні різних компонентІв співвідношення і вміст поживних речовин у добриві можна змінювати. Так, на Вінницькому хімічному заводі виготов­ляють складнозмішані добрива таких марок: 5-15-7,5; 5-11-18; 7,5-11-18. Прикладом складнозмішаних. добрив може бути добриво для теплиць, що містить азот, фосфор, калій, магній і мікроелементи. Його виготовляють кількох марок: 10-5-20-6; 18-6-18; 20-16-10. Добриво повністю розчиняється у воді і тому є незамінним для закритого грунту, де його застосовують у вигляді водного розчину з допомогою автоматизованої системи дощування, його можна використовувати і для відкритого грунту. Повне складнозмішане добриво з мікроелементами добувають внаслідок амонізації суміші простого суперфосфату, хлориду ка­лію і нітрату амонІю. Може випускатися з повним набором мікроелементів — В, Zn, Mn, Co, Cu, Mo (марка А) або різним їх співвідношенням (марка Б не містить Co; марка В — Co і Cu; марка Г — В, Co, Cu; марка Д містить тільки В). Добриво міс­тить не менш як 10% кожного з головних елементів живлення.

До складнозмішаних добрив належать також двокомпонентні фосфорно-калійні добрива, виготовлені із суперфосфату і хлорис­того калію. Вміст фосфору і калію в цих добривах однаковий — по 14 %.

Для роздрібної торгівлі випускають поживні суміші 9-9-9 з мікроелементами (на основі суперфосфату, калімагнезії, сульфа­ту амонію і сполук мікроелементів), удобрювальну суміш різних марок з вмістом поживних речовин від 22 до 56% (на основі су­перфосфату, нітрату амонію, хлориду і сульфату калію, вапняку, доломіту та інших компонентів) та удобрювальну тукосуміш мар­ки 12-12-12.

Повернутися до плану

3. Складні добрива

Комплексні складні добрива мають підвищений вміст пожив­них речовин, тому перевезення, зберігання і внесення їх у грунт порівняно з односторонніми добривами знижують виробничі за­трати на 10-15%, Дають змогу рівномірніше вносити в грунт поживні речовини.

Виробництво складних добрив здійснюється за єдиним техно­логічним процесом, що забезпечує наявність у кожній молекулі, кристалі або гранулі не менше ніж два елементи живлення. За­раз виробництво добрив проводиться за двома групами техноло­гічних процесів: у результаті розкладання нітратів фосфорної си­ровини (нітрофоси, нітрофоски) та в результаті використання фосфорних кислот (нітроамофоси, нітроамофоски, амофоси, діамофоси, карбоамофоси, різні фосфати амонію).

Нітрофос і нітрофоска. Нітрофос містить азот і фосфор, а нітрофоска — азот, фосфор і калій. Виробництво цих добрив грун­тується на розкладанні природних фосфатів азотною кислотою. У результаті реакції утворюється пульпа, що містить нітрат каль­цію, який дуже гігроскопічний і тому небажаний компонент у добриві. Крім того, кальцій з фосфором утворює важкорозчинні фосфати. Тому при виробництві цих добрив треба видаляти над­лишок кальцію з тим, що зменшити співвідношення між СаО і Р₂О₅ (у трикальційфосфаті воно дорівнює 1,18, а у дикальційфосфаті — 0,79, у монокальційфосфаті — 0,395). Для того щоб за­побігти перетворенню фосфору на незасвоювану форму внаслідок утворення трикальційфосфату, не менше ніж 40% іонів Са²⁺ по­винні бути виділені з розчину або зв'язані в малорозчинні сполуки. Видалення надлишку кальцію з пульпи здійснюється різними способами.

1. Надлишок кальцію в пульпі зв'язують сірчаною кислотою і добувають нітрофос, що містить 11,4% азоту і 11,5% фосфору. Якщо до суміші добавити хлорид калію, то добувають нітрофос­ку, що містить 11% азоту, 10 — фосфору і 11% калію (11-10-11).

2. Добуту після розкладання фосфатної сировини азотною кис­лотою пульпу охолоджують до -5...-10°С, внаслідок чого кри­стали нітрату кальцію випадають в осад. Потім суміш нейтралі­зують аміаком і добувають нітрофос марки 20-20-0 або 17- 25-0, що містить лише 20% фосфору у водорозчинній формі. При доливанні до пульпи розчину хлориду калію добувають ви­морожену нітрофоску марки 16-16-16 (близько 50 % водороз­чинного фосфору).

3. Нітрофос добувають при гідрометалургійному виробництві. Таке добриво містить 24% азоту і 14% фосфору (близько 40% у водорозчинній формі).

Усі нітрофоски, добуті в результаті розкладання фосфатів азотною кислотою, містять фосфор як у цитратнорозчинній (СаНРО₄), так і у водорозчинній (NH₄H₂PO₄) формі; азот — в нітратній (KNO3), амонійній (NH₄H₂PO₄, NH₄C1) і аміачно-ніт­ратній (NH₄NO₃) формі; калій —у вигляді КСl і KNO₃.

Особливістю нІтрофосІв і нітроамофосок є невисокий вміст у них водорозчинного фосфору, який не перевищує 50-60% за­гальної кількості. Тому для рядкового внесення та підживлення вони менш ефективні. При внесенні в основному удобренні вони практично рівноцінні сумішам еквівалентної кількості водороз­чинних добрив.

Азофос і азофоску добувають у результаті розкладання азот­ною кислотою апатитового концентрату. Випускаються таких ма­рок: 23-21-0; 26-3-0; 16-16-16; 21-11-11, в яких не менш як 85% фосфору знаходиться у водорозчинній формі.

Нітроамофос NH₄NO₃+NH₄H₂PO4 добувають у результаті нейтралізації азотної і фосфорної кислот аміаком. Випускається трьох марок: 23-23-0, 16-24-0, 25-20-0. До його складу входять нітрати та різного ступеня заміщення фосфати амонію. Переважна більшість фосфору (>95%) в ньому знаходиться в водорозчинній формі. Нітроамофос — цінне добриво для всіх культур і грунтів при будь-яких способах внесення.

Нітроамофоска — складне азотно-фосфорно-калійне добриво. Добувають, як і нітроамофос, але добавляють ще калій. Якщо джерелом калію є хлорид калію, то добувають нітроамофоску двох марок: марка А (1:1:1) містить азоту, фосфору і калію по 17-18 %; марка Б (1 : 1,5: 1,5) —азоту 13—14 %, фосфору і калію — по 19-20%. Якщо джерелом калію є сульфат калію, то добувають безхлорну нітроамофоску марки 16-16-16.

Амофос (МАФ) NH₄H₂PO4+(NH₄)₂HPO₄ добувають у резуль­таті нейтралізації фосфорної кислоти аміаком і одержують суміш моно-, ди- і триамонійфосфатів. У промисловому амофосі моно-амонійфосфати становлять 75%. Залежно від виду сировини амо­фос виробляють двох марок: з апатитової сировини — марка А із вмістом 11-13% азоту і 44-52% фосфору; із фосфоритної си­ровини— марка Б із вмістом 9-12% азоту і 41-44 % фосфору. Амофос має добрі фізико-хімічні властивості і використовується як один з компонентів змішаних добрив. Це високоефективне фос­форно-азотне добриво, проте значна різниця у вмісті азоту та фосфору (1:4) є його основним недоліком. Тому під час засто­сування амофосу до нього часто добавляють певну кількість азот­них добрив.

Діамофос (ДАФ) (NH₄)₂HPO₄+NH₄H₂PO₄ добувають, як і амофос, в результаті нейтралізації і дальшого насичення фосфор­ної кислоти аміаком. Вміст поживних речовин у добріші зале­жить від виду сировини. Так, при виробництві з апатитів він міс­тить 18% азоту і 46% фосфору, а з фосфоритів—13-13,5% азоту і 41-48% фосфору. У промисловому діамофосі міститься 25% моноамоній і 75 % діамонійфосфатів. У добриві більш сприятливе співвідношення азоту та фосфору, ніж в амофосі. За­стосовується, як і амофос; використовується також як кормова добавка в тваринництві.

Нітродіамофос — складне подвійне добриво, що містить 23% азоту і 31% фосфору. Його добувають на основі діамофосу й амі­ачної селітри. Застосовують під усі культури на різних грунтах.

Діамофоска містить 9-11% азоту, 25-31 фосфору і 20-26 % калію. Добувають, використовуючи діамофос і хлорид калію. За­стосовують під усі культури на різних грунтах.

Амофосфат — комплексне азотно-фосфорне добриво, що міс­тить 38-39% загального і 20-21 % водорозчинного фосфору, а також 4-5% азоту. На відміну від іІнших комплексних добрив, де вільна фосфорна кислота повністю нейтралізується аміаком, при виробництві амофосфату частина кислоти нейтралізується введенням фосфоритного борошна з наступною нейтралізацією залишку кислоти в пульпі з аміаком. При цьому витрачається на 15% менше сірчаної кислоти й енергоресурсів. Фактично амофосфат є проміжним продуктом між подвійним суперфосфатом і амофосом. Засвоюваний фосфор знаходиться в ньому як у формі моноамонійфосфату, так і моно- та дикальційфосфату. За ефек­тивністю амофосфат близький до подвійного суперфосфату й амофосу.

Карбоамофос і карбоамофоска — висококонцентровані складні добрива, що містять азот в амідній (70-75% загального вмісту) та аміачній формах і водорозчинний фосфор. Карбоамофоска, крім того, містить ще й калій. Добувають їх при взаємодії фос­форної кислоти з напівпродуктами синтезу карбаміду (NH₃ і СО₂) з добавкою калію. Добрива мають широке співвідношення між елементами живлення (25-30-0, 34-17-0, 29-29-0, 33-20- 0, 17-17-17 тощо). При застосуванні цих добрив потрібно вра­ховувати можливі газоподібні втрати азоту під час поверхнево­го внесення. Тому їх треба негайно загортати в грунт.

Поліфосфат амонію (NH₄)₅Р₃О₁₀+(NH₄)₄Р₂О₇+(NH₄)₃HP₂O₇+ +NH₄H₂PO₄ містить 12-14% азоту і 60-65% фосфору. Добу­вають у результаті нейтралізації поліфосфорних кислот аміаком, а також при взаємодії фосфорного ангідриду з сполуками азоту. На карбонатних грунтах поліфосфат амонію ефективніший за ек­вівалентну суміш стандартних добрив.

Фосфати і поліфосфати сечовини добувають у результаті вза­ємодії розчину сечовини з орто- і поліфосфорними кислотами. Фосфати сечовини містять 16-20% азоту і .41-45% фосфору, а поліфосфати -17 % азоту і 52% фосфору. Поліфосфати сечо­вини добувають також у результаті взаємодії поліфосфорної кис­лоти з сечовиною з наступною амонізацією продукту. Такі добри­ва містять 21-25% азоту і 24-31% фосфору.

Метафосфат амонію (NH₄PО₃)_n містить 17% азоту і 80% фосфору. При внесенні в грунт відбувається його гідроліз, внаслі­док чого фосфор перетворюється на доступну для рослин форму:

На кислих грунтах цей процес здійснюється значно швидше, тому метафосфат амонію використовується на них для основного удоб­рення.

Метафосфат калію (КPО₃)_n містить 57% фосфору і 35% калію. Найбільш перспективним є його добування в результаті розкладання хлориду або карбонату калію з допомогою орто­фосфорної кислоти при 450 °С. Добриво має добрі фізичні влас­тивості. При внесенні у грут гідролізується і тому за ефективністю не поступається водорозчинним фосфатам.

Суперфоска — фосфорно-калійне добриво, містить 12-16% фосфору і 12-21% калію. Добувають її в результаті розкладан­ня апатиту сірчаною кислотою з добавкою хлориду калію. Ви­користовується для основного удобрення.

Калійна селітра KNO₃ містить 13,8% азоту і 46% калію. Це біла кристалічна речовина, негігроскопічна, добре розсіюється. Добувають як побічний продукт при виробництві азотної кисло­ти в результаті обмінного розкладання нітрату натрію і хлориду калію:

У вигляді невеликих покладів калійна селітра зустрічається в природі (Середня Азія). Добриво фізіологічно нейтральне. Вико­ристовується в овочівництві, а також під культури, чутливі до вмісту хлору. Особливо ефективне при підживленні.

Магній-амонІйфосфат MgNH₄PO₄·H₂O добувають при взаємо­дії розчину моноамонійфосфату з водною суспензією оксиду маг­нію або його солей, а також у результаті взаємодії фосфорної кислоти, аміаку і гідроксиду магнію або його солей (сульфату, хлориду або карбонату магнію). Добриво містить 10-11% азоту, 45-46 доступного фосфору і 26 % оксиду магнію. Фосфор і маг­ній у добриві знаходяться в лимоннорозчинній формі. Його до­цільно використовувати на легких за гранулометричним складом піщаних грунтах під картоплю, овочеві культури, коренеплоди та на зрошуваних землях.

Повернутися до плану