Практичне заняття № 4
Тема. Нормативність культури мовлення.
Процес спілкування. Види спілкування.
Основні правила ведення мовлення.
Мовленнєвий етикет.
Основні акцентологічні, фонетичні, лексичні, граматичні норми українського мовлення.
Тексти для аналізу
1. Подивіться на карту. Донецький край починається там, де Сіверський Дінець повертає на схід, обгинаючи височину Донецький кряж. Донецькі землі простягаються до Азовського моря. Саме тут знаходиться найбільший вугільно-металургійний район нашої Батьківщини – Донецький басейн. У цьому краї найгустіше мережа залізниць.
На Донбасі не лише багаті надра, а й родючі землі. Клімат тут с сприятливий, тому культурні рослини дають великі врожаї… Коли поїзд мчить уночі територією Донбасу, з вікон вагонів видно нескінченні електричні вогні. Вони всюди: справа, зліва, поблизу залізничного полотна і вдалині. Але зверніть увагу: мерехтливі вогні не в одній площині. Ось кілька точок світла винирнуло знизу, інші горять вище, а ці дивляться зовсім зверху. Нічні вогні підкреслюють нерівність рельєфу. Помітно, що дорога прокладена на дуже пересіченій місцевості…
2. … До кімнати заходить невисока жінка з типово українськими риами обличчя. Рівний ніс, темні очі. Виразно окреслений рот. У рухливому обличчі застиг вираз чекання. Це – Ніна Матвієнко.
Я прошу розказати її трохи про себе.
Вираз чекання змінюється ніяковістю.
Що ж його, власне, розповідати? Нема чого… Народилася на Житомирщині. Одинадцятеро нас було в мами й тата. В дитинстві я вчилася перекрикувати пташок, іржати, які коні, бо батько пас їх, і, мабуть, ця обставина сприяла тому, що з дитинства в мене любов до тварин. Потім прийняли мене, оповідаю вам все по порядку, до інтернату. Звідси й починається моє нове життя, яке було з багатьох поглядів казкою, оскільки треба було вже лише вчитися, і все – одяг, їжу – давали задарма. Любила спорт, зокрема ручний м’яч. Була і в акробатичному гуртку.
3. Сержик натиснув червону кнопку на пульті управління іграшкової, з елементами електроніки, залізничної станції й поважно підійшов до дверей.
Ой, які ми вже великі! – радісно кинулася до нього Віра Матвіївна.
Ріст – один метр шість з половиною сантиметрів. Відхилень від норми поки що немає, але тенденція набуття зайвої ваги існує.
Ох, ти моя тенденція! – розчулено промовила бабуся і спробувала обняти внука.
Сержик сердито викрутився й докірливо зауважив:
Ні до чого це! Зайві емоції, нехай навіть позитивні, не завжди бувають корисні.
А дивись, що я тобі привезла, - спробувала загладити свою провину бабуся. – Ти любиш яблучка?
Корисна іч, - ухильно відповів Сержик, - багате джерело пектину, а для організму, що росте, він – необхідний.
А морквочку? – несміливо запитала бабуся і ще раз спробувала пожартувати: - Від зайчика…
4. [казка], [походжати], [корʹінʹ:а], [воґзал], [дʹохтʹу], [прокидайеитʹсʹа], [караван], [каравай];
5. Червоним великим колом заходило сонце. В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки. Хто хоч раз на віку бачив такі болючі смертельною вогкістю обведені пташині очі, той ще більше має шанувати усе живе. На товстих куцих пальцях блищали важкі золоті персні з дорогими блискучими камінцями. Все було окутане чорною непроглядною тьмою.
6. Як не любити любов’ю наснажених, мудрістю сповнених книг, троп невідомих, дерзань ще не зважених і небосхилів нових? Наляканий громовицею кінь тихенько заіржав. Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля. Сповнений любові я іду по вулиці вузькій. На галяву вискакує з гущини сарна і зачарована чудовим концертом зупиняється.
7. Ніхто Євмене бачу не вгодить тобі і в судний день. Я думав тату про свою рідну землю дрібочок якої носив у своєму медальйоні смерті щоб коли уб’ють цю землю залишили зі мною. Те що свистіло вгорі з розгону шугнуло в ґрунт сухо грякнуло і гаряча суха хвиля газів забила Чернишеві дихання кинула геть і він незчувся як опинився в траншеї оглушений ударом. Брянський оцінював бій не лише за його остаточними результатами хоч це було звичайно головне а ще й за тим як цей бій був підготовлений проведений як розгортався як переборювалися складні ситуації і несподіванки що завжди виникають у ході бойових дій. Контури кожного дерева кожної скелі були напрочуд виразні як у панорамі бінокля бо в чистім повітрі тут ніколи не було того пилу найдрібнішого сухого туману що в низьких місцях завжди знижував видимість.
Домашнє завдання: підготуватися до практичного заняття № 5.