2. Вимоги до бізнес-плану інноваційного венчура.

Бізнес-план повинен бути тим більш переконливим і детальним, ніж велику частку коштів розраховує отримати ініціатор проекту від венчурних інвесторів. Адже для останніх природно міркувати так: якщо ініціатор проекту не здатний вкласти достатніх власних фондів, то йому слід хоча б не поскупитися на витрати власних часу і сил для опрацювання відповідного бізнес-плану. В іншому випадку у венчурного інвестора, якого закликають ризикувати капіталом без будь-якого спеціального забезпечення і гарантій, природним чином може скластися один з наступних несприятливих висновків:

• ініціатор проекту тривіально ледачий, але тоді він буде ледачим і під час роботи з довіреними йому коштами,

• ініціатор професійно некомпетентний і йому з цієї причини не можна довіряти фонди,

• просувний інвестиційний проект насправді малоефективний або занадто ризикований і цього в докладному бізнес-плані не хочуть показувати венчурному інвестору,

• по відношенню до венчурного інвестора виношуються відверто шахрайські плани.

   Існує маса рекомендацій по складанню бізнес-плану, проте ніяке сумлінне вивчення цих рекомендацій і проходження їм не замінять звичайного здорового глузду в розумінні того, на які питання досвідчений (або наймає спеціальних аналітиків) інвестор бажає отримати переконливу відповідь.

Навіть якщо це інституціональний інвестор, не треба забувати, що в кожній фірмі існує своя бюрократична процедура, що менеджери несуть відповідальність перед акціонерами і т.п. Так що якраз у цих випадках, можливо, доведеться представляти найбільш опрацьовані бізнес-плани, що відповідають, як мінімум, на вісім основних питань:

1. Яка інвестиційна ефективність проекту в порівнянні із звичайною ринковою ставкою позичкового відсотка, що характеризує найпростішу альтернативу вкладення коштів, наприклад, на банківський депозит?

2. Наскільки ємким (по виявленої потреби і платоспроможному попиту), вигідним з кон'юнктури, перспективним (зростаючим) і неважким для освоєння є ринок збуту продукту або послуги, випуск яких збираються налагодити?

3. Якщо ринок збуту є досить конкурентним або (тим більше) вже монополізованим, то наскільки значимі і в чому полягають конкурентні переваги починаємо підприємства і його продукту, що дозволяють розраховувати на витіснення з ринку наявних там конкурентів?

4. Наскільки задовільним за рівнем цін і обсягом пропозиції, надійним в сенсі непогіршення цих параметрів і доступу до постачань і послуг є обраний в бізнес-плані ринок ресурсів?

5. Які технічні та комерційні ризики підприємства (проекту) і як і з якими витратами планується їх мінімізувати?

6. Скільки коштів, коли, в якій формі (гроші, обладнання, ноу-хау тощо) і чому саме стільки й у цій формі потрібно від венчурного інвестора для початку та подальшого розвитку підприємства?

7. Які найближчі перспективи фінансового стану намічуваного підприємства та можливості витягти з нього прибуток, з яким об'єктивним стартовим періодом тимчасово збиткової діяльності підприємства треба рахуватися? Чи не потрібно буде, рятуючи проект і вкладений капітал, якийсь час навіть запобігати неплатоспроможність починаємо підприємства додатковими «вливаннями» в нього ліквідних фондів?

8. Наскільки продуманою в сенсі максимізації прибутку є планована політика підприємства в частині найкращого поєднання намічуваних цін збуту, обсягів випуску продукту на ринок, структури поточних витрат і розміру залучених стартових інвестицій?

Найважливішими з цих питань є чотири - перші два, шостою і сьомою. Ясність по них вже дає інвестору досить повне уявлення, в якому проекті йому пропонують брати участь, наскільки реалістичні запитувані суми та перспективи отримання з них віддачі в осяжному майбутньому. Стало бути, бізнес-план повинен, як мінімум, (при будь вольній, але логічною структурою) дати відповідь саме на зазначені чотири питання. У більш розгорнутих бізнес-планах розділи, що стосуються інших питань розглянутого переліку, можуть готуватися пізніше - в тому числі, для залучення додаткових венчурних інвесторів (швидше кредиторів, ніж партнерів).

Прокоментуємо більш докладно загальноприйняті (особливо в міжнародній практиці) професійні вимоги до акредитуючою матеріалами, а також логічну послідовність і взаємопов'язаність опрацювання всього їх комплексу.