8.2. Основи технічного оснащення, технології, організації та управління на автотранспорті.

Технiчна база: рухомий склад, дорога, автотранспортнi пiдприємства.

Рухомий склад: автомобiлi, напiвпричепи та причепи.

Автомобiль активна, саморухома одиниця. Напiвпричепи, причепи — безмоторнi повозки для вантажу й пасажирiв, є пасивними рухомими одиницями.

За призначенням автомобiлi дiляться на транспортнi, спецiальнi та спортивнi. Транспортнi — для перевезення вантажу й пасажирiв. Спецiальнi — для виковання деяких технiчних функцiй (пiдйомнi крани, рухомi компресори, електростанції, майстернi, пожежнi та iн.). Спортивнi — для досягнення рекордiв швидкостi.

Транспортнi автомобiлi пiдроздiляються на три основнi категорії:

— пасажирськi, до яких вiдносяться легковi автомобiлi й автобуси;

— вантажнi — для перевезення вантажу рiзних найменувань;

— тягачi сидельнi та баластнi, що не мають вiдповiдних вантажних ємностей i призначенi для буксирування напiвпричепiв i причепiв.

Особливу пiдгрупу складають так званi вантажопасажирськi автомобiлi (на базi легкових i призначенi для перевезення невеликих партiй вантажу (250—500 км) i одного-двох пасажирiв крiм водiя). Зараз є iмпортнi автомобiлi вантажнiстю 1 т бiльше.

Тягач, з’єднаний з напiвпричепом, — автопоїзд. Автопоїзд складається з активної одиницi (тягач або автомобiль) i декiлькох причіпних одиниць.

Основнi техніко-економічні показники автомобiля мiсткість, вантажнiсть, максимальна конструктивна швидкiсть, потужнiсть двигуна, число всiх та ведучих колiс, повна маса й максимальні завантаження, габаритна довжина, ширина та висота автомобiля або автопоїзда.

Для автобусiв важливою експлуатацiйною характеристикою є місткість. За цим показником розрiзняють автобуси особливо малої місткостi (до 10 мiсць), малої — 10—35, середньої — 35—60, великої — 60—100; особливо великої та зчленований 100—160—190.

У залежностi вiд мети та сфери обертання автобуси пiдроздiляються на:

— автобуси загального призначення якi можуть бути використанi для найрiзноманiтнiших перевезень а саме: для мiських перевезень, обслуговування пiдприємств, санаторiїв, туристичних бюро та iн.;

— спецiалiзованi, що призначенi, як правило для виконання окремого виду перевезень.

До групи спецiалiзованих вiдносяться міські, конструкцiя яких передбачає виконання масових перевезень міських пасажирiв, вони вiдрiзняються великою мiсткiстю; примiськi, що обслуговують пасажирiв примiських зон. Цi автобуси мають вiдносно велику кiлькiсть мiсць ДЛЯ сидiння; міжміські, якi перевозять пасажирiв на порiвняно великi вiдстані та розрахованi на надання мiсця кожному пасажиру.

Мiськi автобуси мають у салонi найменшу кількість мiсць для сидіння i максимум вiльної площi для розмiщення стоячих пасажирiв, широкий прохiд «накопичувальнi площi» бiля дверей i 2—З уширених дверей. Двигун i трансмiсiя вибираються, виходячи з необхiдностi забезпечити швидкий розгiн i помiрну ходову швидкiстъ.

Примiськi автобуси можуть оснащуватися бiльш потужним двигуном (i вiдповiдною трансмiсiєю) для того, щоб за мiстом мати змогу значно збiльшувати швидкiсть руху.

Мiжмiськi автобуси, що використовуються для дальнiх рейсiв, мають комфортабельнi мiсця для сидiння, вузькi проходи. У них вiдсутнi вільнi площi в салонi i, як правило, iснують однi дверi. Вони обладнанi приладами кондицiонування повiтря, спецiальним освiтленням, опаленням, примiщеннями для розташувания багажу. Двигун, трансмiсiя й пiдвiска забезпечують спокiйний плавний хiд на пiдвищених швидкостях.

У категорії мiжмiських автобусiв найбiльш комфортабельними є туристичнi автобуси, призначенi для обертання в мiжнародних сполученнях. Вони забезпеченi крiслами лiтакового типу, буфетами, барами, холодильниками, гардеробами для верхнього одягу, телевiзорами, туалетами, в окремих випадках i спальними мiсцями.

Окрему пiдгрупу складають автобуси мiсцевого сполучення якi створюютъся спецiально для обслуговування мiжрайонних i внутрiшньорайонних зв’язкiв, переважно в сiльськiй мiсцевостi. Цi автобуси розрахованi для руху по шляхах нижчих категорій, включаючи й грунтовi. Тому вони мають привiд на бiльшу кiлькiсть колiс, збiльшений дорожнiй просвiт i бiльш мiцну конструкцiю.

Вантажнi автомобiлi класифiкуються за багатьма ознаками: головна вантажнiсть, тип кузова, прохiднiсть i швидкiсть.

За вантажонiстю автомобiлi пiдроздiляються так:

— найменша — до 0,5 т;

— мала — 0,5—2 т;

— середня — 2—5 т;

— велика — бiльше 5 т i до 15 т;

• найбiльша — бiльше 15 т.

За типом кузова автомобiлi пiдроздiляються так:

— унiверсальнi або загального призначення з кузовом у виглядi платформи з бортами (бортовi автомобiлi);

— спецiалiзованi з кузовами, що пристосованi для транспортування певних видiв вантажу до числа найбiльш розповсюджених спецiалiзованих автомобiлiв вiдносяться: самоскиди, фургони, цистерни, рефрижератори панелевози, контейнеровози та iн.

За призначенням проходимостi автомобiлi пiдроздiляють на:

• шляховi;

— позашляховi, або кар’єрнi, якi за своїми габаритами та навантаженням на осi не можуть виходити на шляхи без особливих дозволiв i заходiв безпеки;

— до пiдгрупи всюдихідних вiдносять автомобiлi нормальної, пiдвищеної та високої прохiдностi.

Автомобiлi останнiх двох категорiй можуть працювати на грунтових дорогах i в умовах бездорiжжя, тому що вони мають збiльшену кiлькiсть ведучих колiс, а деякi з них забезпеченi спецiальними широкопрофiльними шинами або гусеницями.

Максимальна швидкiсть автомобiля визначається конструкцiєю машини, є неодмiнним параметром для вирахування часу ходу при розробцi розкладу графiкiв руху при умовi гарантування безпеки перевезень i надiйностi роботи всiх вузлiв i агрегатiв.

Обмеження маси та навантаження, установлене державним стандартом (ГОСТ), лiмiтує загальну масу автомобiля або автопоїзда з розрахунковим навантаженням i максимальний тиск на дорогу вiд їх осей. Цi обмеження попереджають передчасний знос (або порушення) дорiг, до чого може привести експлуатацiя надмiрно важких автомобiлiв. За дiючим гостом усi автомобiлi та автопоїзди розбитi на двi групи — «А» i «Б».

До групи «А» вiдносяться бiльш важкi одиницi з максимальним навантаженням на вiсь 10 т, якi можуть обертатися, як правило, лише на шляхах вищих класiв, якi мають бiльш мiцнi капiтальнi поверхнi, тобто на шляхах 1 та II категорiй.

До групи «Б» входять одиницi з максимальним навантаженням на вiсь 6 т i якi можуть обертатися по всiй сiтцi автомобiльних шляхів країни.

Загальна гранична маса та габаритнi розмiри автомобiля або автопоїзда залежать вiд чисельностi його осей й установок iз деякими виключеннями щодо термiну використання.

Автомобiльнi шляхи являють собою комплекс iнженерних споруд, що забезпечують, незалежно вiд пори року, доби й погодних умов, можливість безперервного, безпечного та економічного руху автомобiлiв iз розрахунковими навантаженнями й швидкостями.

За своїм призначенням автомобiльнi шляхи дiляться на:

1) Мiждержавнi, якi з’єднують Україну iз сусiднiми державами, їх столицями (Москвою, Мiнськом, Кишиневом Прагою, Варшавоiо i т. iн.);

2) загальнодержавнi що пов’язують Київ з областями та великими районними мiстами;

3) обласнi, якi забезпечують транспортнi зв’язки кожного обласного центру iз вiдповiдними районними пунктами своєї областi;

4) районнi, що пов’язують кожний районний центр з основними пунктами свого району;

5) мiсцевi (включно сiльськi й вiдомчi), що використовуютъся переважно для транспортних зв’язків окремих населених пунктiв мiж собою та внутрiшньогосподарчих потреб колгоспiв, радгоспiв i iн.

Дiючу сiтку автомобiльних шляхiв за технiчними якісними характеристиками (вiдповiдно до СНiП 05.02.85) дiлять на п’ять категорiй (див. таблицю 11.1).

За народногосподарським та адмiнiстративним призначенням автодороги 1-ї i частково 2- категорiй називають магiстральними; 2- ї частково 1-ї категорiй — внутрiшньодержавними або обласними; 3-ї 4-ї категорiй — мiськими; 5-ї категорiї — сiльськими.

Для ефективного використання автотранспорту в Українi необхiдне значне збiльшення шляхів 1-ї i 2-ї категорiй, так званих «автобанiв» iз відповідними обладнаннями: станцiями заправляння автомобiлiв i технiчного обслуговування, кемпiнгами, дорожнiми готелями, спецiальними стоянками, перехрещеннями в рiзних рiвнях, освiтленням, дорожнiми знаками та iн.

Таблиц.я 1.1

Технiко -економiчнi та якiснi характеристики шляхів

Категорія дороги	Розрахункова інтенсивність автомобілів, км/доба	Розрахункова швидкість км/год.	Навантаження на одиничну вісь,кгс.	Число смуг руху	Тип дорожнього покриття
1	7000	60-150	100	4-8	Капітальні цементно-залізобетонні та асфальтні.
2	3000-7000	60-120	100	2-4	Ті ж
3	1000-3000	50-100	100	2	Капітальні цементно-залізобетонні та асфальтні: полегшені, з жорстви, гравію, піску, оброблені в’яжучими матеріалами.
4	100-1000	40-80	60-100	2	Жорствляні та гравійні з грунтів і місцевих матеріалів, оброблені в’яжучими матеріалами.
5	до 100	30-60	60	1	Ті ж грунтові, з покращуваними добавками.

Сучасна якiсть дорiг збiльшує вартiсть перевезення на 30—5О%, витрати пального збiльшуються в 1,5 разiв, вартiсть експлуатації автомобiля зростає в 2—3 рази, а строк служби эменшується на 30%. Залежнiсть середньорiчної продуктивностi автомобiля від якостi та стану автодорiг показана в таблицi 1.2.

Таблиця 1.2

Спiввiдношення категорiй шляхiв та середньорiчної продуктивностi автомобiлiв

Категорія доріг	Середньорічна продуктивність автомобіля, тис.км при стані доріг
	Гарному	Поганому (зношеному)
1	257,4	189,1
2	212,0	175,5
3	170,0	128,0
4	150,0	90,0
5	122,5	87,0
Грунтові	84,5	52,0

Автошлях складається iз зеленого полотна та штучних споруд (мости, шляхопроводи, естакади й iн.), на яких зводиться проїжджа частина у виглядi: основи, додаткового шару основи та дорожнього одягу або покриття (верхнiй шар).

На проїжджу частину дороги спецiальними фарбами або кольоровими бетонами (пластмасами) наноситься розмiтка, i орiєнтує водіїв у вiдношеннi напрямкiв руху. Дороги оснащуються сигналами, знаками й дороговказами. У гiрських районах зi сторони обривiв дороги є огорожувалънi бар’єри відповідних конструкцiй. Найбiльш дiяльнi дiльницi (з iнтенсивнiстю бiльше 10000 автомобiлiв на добу) обладнуються стацiонарним освiтленням, що дiє в нiчний час i при туманах, зливах i iн.

Автотранспортнi пiдприємства являють собою основнi лiнiйнi пiдроздiли автомобiльного транспорту, призначенi для утримання рухомого складу в дiючому та працездатному станi, забезпечення його рацiонального використання й безпосередньої органiзації процесу перевезень у вiдповiдностi до державних завдань i заявок клiєнтури.

До автотранспортних пiдприємств належать:

1) вантажнi, пасажирськi (автобуснi) i змiшанi вантажо-пасажирсъкi автокомбiнати та об’єднання;

2) вантажнi станцiї, що органiзують перевезення вантажу в прямому мiжнародному та змiшаному сполученнях;

3) пасажирськi станції та вокзали, що органiзують перевезення пасажирiв у мiжнародному сполученнi;

4) бази механiзацiї навантажувально-розвантажувальних робiт, що здiйснюють за допомогою своєї технiки та штатiв вантажнi роботи за договорами з iншими автотранспортними пiдприємствами загального користування.

До пiдприємств автомобiльного транспорту вiдносяться також авторемонтнi пiдприємства й лiнiйнi пiдроздiли, що забезпечують утримання та експлуатацiю автошляхiв.

Технологiя автотранспорту складається з багаточисельних технологiчних процесiв, що визначають порядок:

— утримання технiчного обслуговування та саме ремонту рухомого складу й автошляхiв, а також iнших елементiв технiчного оснащення;

— здiйснення початкових, кiнцевих i власне рухомих операцiй, що забезпечують процес перевезень вантажу та пасажирiв.

Органiзацiю на автотранспортi забезпечує система, що визначає взаємозв’язок його ланок i пiдроздiлiв при виконаннi процеу перевезень i допомiжних функцiй на кожному щаблi iєрархії.

До найважливiших документiв, що визначають форму органiзацiї, вiдносяться:

1) графiки руху автобусiв, вантажних автомобiлiв на мiжмiських, примiських i мiських лiнiях;

2) плани перевезень маршрутизації.

3) документи, що визначають оптимальну дислокацiю рухомого складу рiзних типiв по пiдприємствах, раціональне розмiщення самих пiдприємств у великих мiстах i окремих районах;

4) документи, що регламентують порядок мiжнародних перевезень.

Система управлiння нараховує чотири ланки:

1) мiнiстерство транспорту;

2) державний департамент автотранспорту;

3) територiальне управлiння, що дiє в межах областi;

4) пiдприємства та лiнiйнi пiдроздiли.

Оперативнi управлiння експлуатацiйної роботи засновано на диспетчерськiй системi командування з використанням вiдповiдних засобiв зв’язку.

Специфiка автотранспорту складається з того, що автопарк знаходиться частково у вiданнi Мiнтрансу й представляє державний транспорт загального користування частково у вiданнi iнших галузей народного господарства та є державним вiдомчим транспортом, i частково у вiданнi приватних фiрм, кооперативiв та громадян iз власним транспортом.