Фонофорез ліків

Фонофорез — фізико-фармакологічний метод комплекс­ного впливу на організм ультразвуку та ліків. При цьому впливі основну роль відіграє ультразвук. Ліки, накопичуючись в шкірі або слизовій оболонці, доповнюють та посилюють терапев­тичний ефект ультразвукового впливу. Після курсу фонофорезу післядія спостерігається протягом 2-3 місяців.

Приклади призначення та показання.

1. Вплив ультразвуком на рубець та навколишні тканини в області (вказати частину тіла). Режим безперервний, мето­дика рухома, контакт прямий. Інтенсивність ультразвуку 0,2-0,6 Вт/см- (в залежності від характеру рубця та його лока­лізації). Тривалість впливу 6-10 хвилин. Щоденно або через день. Курс лікування 10-12 процедур. Показання: грубі рубці після травми, поранення, опіку та ін.

2. Фонофорез гідрокортизону на паравертебральні області шийного відділу хребта. Режим імпульсний (10 мс), методи­ка рухома, контакт прямий. Інтенсивність ультразвуку 0,2Вт/см². Тривалість дії по 3 хвилини з кожного боку. Що­денно або через день. Курс лікування - 10 процедур. Пока­зання: остеохондроз шийного відділу хребта, шийний ради­куліт.

Вібротерапія

Вібротерапія — це застосування з лікувальною метою механічних коливань інфразвукової та звукової частот.

Фізичні основи та механізм дії вібрації. Вібрація — це механічні коливання частинок середовища в діапазоні від 1 до 20000 Гц. Різні ділянки тіла людини, що знаходиться в безпосередньому контакті або через визначене середовище з генератором коливань, починають вібрувати самі. Характер цих коливань залежить під пружності, в'язкості та структур­них особливостей тканини. Поверхневий жировий шар амор­тизує коливання, а кісткова тканина добре реагує на вібрацію.

При вібраційному впливі дозування механічних коли­вань виконується з урахуванням їх основних параметрів — частоти, амплітуди та прискорення. За одиницю вібрації прий­нято РаІ. Інтенсивність звукового тиску на ділянці вібрацій­ного впливу вимірюють в барах.

При впливі на організм вібрації в ньому розгортається комплекс реакцій пристосування. Початковою ланкою в ме­ханізмі цих реакцій є подразнення рецепторів з послідуючим рефлекторним включанням нейро-ендокринної складової.

Характер та прояви рефлекторних реакцій залежить від місця вібраційного впливу, його інтенсивності та тривалості. При помірній інтенсивності та короткочастному впливі вібрації низької частоти виявляється її тонізуюча дія на центральну нервову систему. Внаслідок цього мобілізується захисно-пристосувальні механізми організму, шо сприяють нормалізації функції. Навпаки, інтенсивність та тривалий вплив вібрації значно пригнічує цю захисну реакцію організму.

В механізмі вібротерапії вирішальне значення має вплив механічних коливань на лімфатичний та судинний тонус в об­ласті безпосердньої дії. Під впливом вібраційного подразнення збільшується функціональна лабільність тканин. Вібротерапія має анальгезуючу та протизапальну дію, попереджує процеси альтерації та зменшує вегето-судинні та трофічні зрушення.

Показання для вібротерапії: захворювання суглобів запального характеру, хвороби периферичної нервової систе­ми, травми м'язово-зв'язкового апарату і кісток, захворюван­ня органів травлення, хвороби шкіри.

Протипоказання: злоякісні новоутворення та підозра на їх наявність, активні форми легеневих сухот, виражена серцева недостатність ІІ-ІІІ ступеня, виснаження, гіпотонія.

Апаратура та техніка виконання процедур. Вико ристовуються апарати для .загального та місцевого вібрацій­ного масажу. Перший виконується у вигляді ліжок або крісел з вібруючою поверхнею. Апарати для місцевого вібраційного впливу, залежно від принципу генерації ними механічних ко­ливань, поділяються на електромоторні, електромагнітні, пнев­матичні та гідравлічні. При цьому використовують спеціальні змінні насадки — вібратори, що мають різну форму, вико­нані з різних матеріалів.

Приклади призначення та показання.

Підводна вібраційна терапія області (вказати частину тіла). Температура води 36"-37°С. Вплив проводити за ста­більною методикою з відстані 1-2 см від поверхні тіла. Інтен­сивність звукового тиску 4000-7000 бар. частота 100 Гц. Три­валість процедури 10-15 хвилин. Щоденно або через день. Курс лікування 10-15 процедур. Показання: остехондроз хреб­та, хронічний гастрит, бронхіальна астма, хронічне запален­ня яєчників.

БАРОТЕРАПІЯ

СЕГМЕНТАРНА БАРОТЕРАПІЯ

Сегментарна баротерапія (пневмокомпресійний масаж, пресотерапія, імпульсна баротерапія) - лікувальний вплив стиснутим або розрідженим повітрям на різні оьласті тканин хворого.

Апарати. Для проведення процедур використовують еластичні мішки-камери, з'єднані з повітропроводами апаратами ТОМА-902, Алодек, Lympha-mat, Press Net G2, Fisiopress, Major, Vasoflow, Pulstar 2, Endovac, які створюють змінне тиск в камерах:

• мінімальне - 21,3 кПа,

• максимальна - 120 кПа.

Методика проведення процедур. При використанні манжет в них попередньо поміщають випрямлені кінцівки, а потім герметизують камеру шляхом нагнітання повітря в манжету (не перетискаючи поверхневі судини). Після цього вмикають компресор і встановлюють спочатку мінімальний тиск, а потім - максимальний, шляхом нагнітання повітря по черзі послідовно з'єднані камери манжети.

Приклад пропису призначення. Сегментарна баротерапія обох кінцівок. Тиск 50 кПа, змінний режим - 1-4-100% в обидві сторони, по 10 хв на одну кінцівку, щодня, №10.

Техніка виконання процедур. Прийняті три схеми проведення локальної баротерапии:

• основна - з 1 по 14 день тиск повітря зменшують на 4-13,3 кПа (30-100 мм рт.ст.) і підвищують на 2,7-4 кПа (20-30 мм рт.ст.);

• експрес - з 1 по 11 день тиск повітря зменшують на 5,3-16 кПа (40-120 мм рт.ст.) і підвищують на 4-5,3 кПа (30-40 мм рт.ст);

• уповільнена з 1 по 16 день тиск повітря зменшують на 2,7-10,7 кПа (20-80 мм рт.ст.) і підвищують на 1,3-2,7 кПа (10-20 мм рт.ст.).

Загальна тривалість проводяться щодня або через день процедур становить 5-30 хв, курс 20-30 впливів. При необхідності повторний курс локальної баротерапии проводять через 5-6 міс.

НОРМОБАРИЧНА ГІПОКСІТЕРАПІЯ

Нормобарична гіпоксітерапія - лікувальне застосування гіпоксичної газової суміші, що чергується з диханням атмосферним повітрям (реоксигенация тканин організму).

Апарати. Для лікування використовують апарати трьох типів: пересувні гипоксикаторы Еверест, ГЯКР-01, Е-03, Е-04, Е-05, ММ, HYP 10-1000-0, дихальні системи, а також портативний гипоксикатор КШАТ.

Методика виконання процедур. Процедуру виконують пацієнту в положенні сидячи на стільці або в кріслі. Гипоксическую суміш від апарату подають через маску в дихальні шляхи хворого. Під час дихання газовому сумішшю її обсяг в мішку може зменшуватися. При зниженні об'єму дихального мішка більш ніж на третину слід заповнити мішок сумішшю, вдихаючи атмосферного повітря (знявши маску на короткий час) і видихаючи його в систему апарату. В перерві між циклами звільняють мішок від решти ГГС шляхом натискання на нього рукою. Перед початком наступного циклу слід знову наповнити дихальний мішок повітрям, що видихається, як і на початку процедури. Склад гіпоксичної суміші регулюють числом відкритих (без заслінок) отворів для припливу в систему апарату атмосферного повітря.

Порядок призначення процедур. У картці вказують назву процедури, склад газової суміші, тривалість дихання, кількість циклів, кратність проведення процедур і їх кількість.

Приклад пропису призначення. Інтервальна гіпоксітерапія. Суміш з 15%О2 протягом 5 хв, атмосферне повітря - 5 хв, 3 циклу, щодня, №10.

Техніка виконання процедури. Перед курсом лікування проводять медичне обстеження пацієнта та виконують гипоксический тест (дихання гіпоксичної сумішшю з вмістом 11% кисню протягом 10 хв з реєстрацією ЧСС, АТ, ЕКГ, насичення крові киснем, вмісту гемоглобіну та еритроцитів крові). Процедури призначають при відсутності після (або під час) гіпоксичної проби суб'єктивно вираженого почуття нестачі повітря, запаморочення, головного болю, зменшення ЧСС на 10%, підвищення ЧСС більш субмаксимального рівня, появи або збільшення кількості екстрасистол, порушень серцевої провідності, депресії сегмента ST більш ніж на 1 мм (за даними ЕКГ), зниження сатурації кисню до 68%, наростання частоти дихання більше 40 хв-1. За результатами проби лікар підбирає вид і курс лікування. Техніка проведення процедур дихальних системах розрізняється системою регулювання швидкості подачі азоту в дихальний контур, яка в різних моделях здійснюється вручну або автоматично.

ОКСИГЕНОБАРОТЕРАПИЯ Оксигенобаротерапия - лікувальне застосування газових сумішей з підвищеним парціальним тиском кисню.

Апарати. Лікування хворих здійснюють в одномісних і багатомісних барокамерах. До одномісного камер відносять Іртиш-МТ (максимальний тиск кисню 0,22 МПа), БЛ-3, ОКА-МТ (0,22 МПа), Єнісей-3, БЛКС-301 і 301М (0,3 МПа), НКТ-1200 (0,4МПа), дитяча камера Мана-2(0,3 МПа), HYOX (0,3 МПа), HTK 1200 (0,4 МПа).

Методика проведення процедури. Перед процедурою хворі в положенні лежачи розташовуються в барокамері. Після її герметизації включають кондиціонер і вентилюють її з метою заміни повітря на кисень. В подальшому підвищують тиск у барокамері, нагнітаючи кисень з певною швидкістю. По досягненні певного тиску, контрольованого по манометру пульта управління, подачу кисню припиняють. В ілюмінатор барокамери спостерігають за станом пацієнтів. У разі погіршення при підвищенні тиску подачу кисню припиняють і поступово знижують тиск у барокамері. Оксигенобаротерапию поєднують з локальної баротерапією, карбогенотерапией і аэрозольтерапией. Порядок призначення процедур. У картці вказують назву процедури, величину атмосферного тиску кисню, тривалість процедури, їх кратність, кількість на курс лікування.

Приклад пропису призначення. Оксигенобаротерапия. Атмосферний тиск 0,2 МПа, 60 хв., щодня, №15.