3. Економічна система

Економіка складається з окремих галузей і їх комплексів, які об’єднані в певну економічну систему. Економічна система – це сукупність всіх виходів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл та споживання товарів та послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Основними елементами економічної системи є:

1) технічно-економічні відносини;

2) організаційно-економічні відносини;

3) продуктивні сили та господарський механізм;

4) виробничі відносини або відносини власності.

Техніко-економічні відносини – відносини між людьми, які розвивають­ся паралельно з розвитком техніки (звідси й перша частина назви) і формуються в процесі спеціалізації, кооперації, концентрації виробництва.

Організаційно-економічні відносини – відносини між людьми з приводу організації виробництва (в тому числі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг). До їх складу входять менеджмент, маркетинг та ін.

До економічної системи належать також продуктивні сили та господарський механізм. За своїм складом продуктивні сили – це людина як основна продуктивна сила і засоби виробництва, наука та ін. Господарський механізм – ринкові, державні та наддержавні важелі регулювання економіки. Виробничі відносини – відносини, в які люди вступають між собою в процесі виробництва, обміну, розподілу, споживання.

Окремими елементами виробничих відносин є відносини між людьми у сфері безпосереднього виробництва, в обміні, розподілі та споживанні. Стабільність і організованість сучасної економічної системи насамперед залежить від наявності у ній різних форм власності. Співвідношення приватної та колективної форми власності – не однакове у різних галузях та сферах економіки. Так у сільському господарстві та сфері послуг переважаючими можуть бути приватні форми власності; у базових, промислових капіталомістких галузях – колективні форми.

Виробничі відносини виражаються в окремих економічних категоріях. Наприклад, відносини між капіталістом і найманим працівником у процесі безпосереднього виробництва – у категоріях "робочий день", "інтенсивність праці", "необхідний продукт", "додатковий продукт" та ін. У сфері обміну ці відносини відображають категорії: "ціна робочої сили", "ціна товарів", "торговий капітал", "торговий прибуток" тощо. У сфері розподілу до них належать категорії заробітна плата, прибуток, реальна заробітна плата, податки та ін.

Виробництво також має певну структуру. З цього погляду його можна поділити на матеріальне та нематеріальне.

Матеріальне виробництво [material production] охоплює ті підприємства і галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і пошиття одягу та ін.).

Нематеріальне виробництво [immaterial production] охоплює галузі, в яких створюється нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надають нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, тощо). В індустріально розвинутих країнах на сферу нематеріального виробництва припадає більше половини зайнятих. Структура виробництва може розглядатися і з позиції його поділу на первинне, вторинне та третинне. Така класифікація свідчить про те, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших.

Первинне виробництво ґрунтується на безпосередньому привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва належить сільське господарство, гірничодобувна промисловість, лісництво, рибальство.

Вторинне виробництво ґрунтується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво.

Третинне виробництво, що є похідним від первинного та вторинного, це створення різноманітних послуг. Останні поділяються на такі, що обслуговують вироб-ництво, та на особисті.

Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становлять виробничу інфраструктуру. Це – транспорт, зв’язок, торгівля, фінансово-кредитна сфера, та ін. Галузі, які надають особисті послуги людині, задовольняють її соціальні і духовні потреби, становлять соціальну інфраструктуру.

Життєдіяльність людини нерозривно пов’язана з економікою, адже людина створює певну кількість благ працюючи, тобто вона задовольняє свої потреби. Потреба [Need] – це необхідність у певних речах, бажання володіти ними. Кожна людина хоче мати своє житло, певного одягу. Потреби бувають матеріальні, які задовольняються певними речами, що мають матеріальне втілення, і нематеріальне, які задовольняються послугами освіти, культури, мистецтва.

Здатність товару або послуги задовольняти потребу називається споживчим благом. Засобом задоволення потреб є розвиток виробництва. Метою виробництва у широкому розумінні (як сумісності окремих виробництв) є створення усієї різноманітності товарів і послуг, що задовольняють потреби. Потреби людей безмежні. Задовольняючи свої потреби, людина керується суб’єктивними оцінками споживчих благ. Людина у своєму виборі товарів і послуг керується сумою наявних грошей; цінами і власними вподобаннями.

Отже, задовольняючи свої потреби, людина стикається з економікою, а вона в свою чергу нерозривно пов’язана з життям людства.

Запитання для самоконтролю:

1. Що означає слово „економіка”?

2. Що таке економічна категорія?

3. Які рівні економіки Ви знаєте?

4. Хто є суб’єктом сучасної економіки?

5. Назвіть основні елементи економічної системи.

6. Дайте приклад первинного, вторинного та третинного виробництва.

7. Що таке потреба?