Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
І і ІІ сигнальні системи Документ Microsoft Off...doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Перша і друга сигнальні системи дійсності

Формування психічної діяльності людини як відображення прой­шло два етапи.

Спочатку елементарне сенсорне відчуття окремих властивостей предметів змінилося на сприйняття предмета в цілому і разом з тим окремих його сторін. Далі виникло уявлення - образи відображених предметів або явищ у просторово-часовому зв'язку їх ознак, і влаcтивостей.

На другому етапі формування інтелекту і сві­домості виникають цілісні осмислені образи, цілісне світосприйман­ня з розумінням у ньому свого "Я", своєї пізнавальної і творчої дія­льності.

Перша сигнальна система дійсності - це сукупність структур (ме­ханізмів) головного мозку, які забезпечують утворення умовних реф­лексів на матеріальні подразники (світло, звук).

Ця система забезпе­чує конкретно-образне мислення в людини і тварин.

Друга сигнальна система дійсності - сукупність структур (меха­нізмів) головного мозку, які забезпечують утворення умовних реф­лексів на слово (специфічний подразник).

Дитина на першому році життя викори­стовує виключно першу сигнальну систему. Слово для неї є лише умовним подразни­ком, який поступово до трирічного віку перетворюється на поняття, інтегруючий сигнал, або "сигнал сигналів", за І. П. Пав­ловим, і таким чином починає розвиватись друга сигнальна система. Проте частка слів, конкретних подразників, у дитини цього віку ще невисока, і її мислення за­лишається переважно предметним, а не абстрактним.

Найважливішим і основним компонен­том другої сигнальної системи є членороз­дільна мова, за допомогою якої людина може вийти за межі власної особистості: давати назви предметам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого і майбутнього, обмінюватись своїми дум­ками.

Мова людини складається зі зву­ків, організованих у певній послідовності, які створюються завдяки координованій функції спеціального мовного апарату.

Мова маніпулює словами. Поєднання слів регламентується правилами граматики, внаслідок чого вислови набувають певної структури, різної у різних мовах.

Слово - абстрактне, узагальнене відоб­раження великої кількості явищ одного й того самого типу.

Слово може бути:

  • мисли­мим,

  • написаним і

  • почутим.

Мислиме слово ідеальне за формою і матеріальне за змістом.

Написане і почуте слова матеріальні за фор­мою і за змістом.

Слово як подразник для другої системи дійсності - це смисловий подразник. Зміст слова не є якимось конкретним яви­щем навколишньої дійсності.

Нап­риклад, слово "шафа" викликає в уяві не один конкретний предмет, а велику кількість предметів, які мають щось спільне, але й можуть від­різнятись один від одного.

Сприйняттю слів як "смислових" подразників ми вчимося у про­цесі життя методом утворення умовних рефлексів (методом "спроб і помилок"). Тобто кожне слово з багаторазовим повторенням безу­мовного подразника утворює умовні рефлекси вищого порядку, але у тварин на цьому їх утворення зупиняється. Утворення умовних рефлексів на матеріальні форми почутих і побачених слів є рефлексе ми першої сигнальної системи дійсності. У людини виникає реакці у вигляді "слово на слово" або слово для людини стає умовним под разником другої сигнальної системи дійсності. Тобто утворенн умовних рефлексів відбувається на матеріальний зміст слів (їх смис лове значення). За допомогою слова реалізується абстрактне (узагальнене) мислення. Поза словами мислення неможливе.

Слово – це "сигнал сигналів" або сигнал конкретних сигналів.

За допомогою слова можна узагальнювати конкретні, чутливі сигнали першої сигнальної системи дійсності; можна абстрагувати і формува­ти логічне мислення.

Слово - це не тільки конкретна інформація, а й можливість її збереження, передавання з покоління в покоління, роз­ширення меж спілкування, можливість передбачення.

Мова викону такі функції:

  • комунікативну,

  • по­нятійну,

  • регуляторну,

  • програмувальну.

Виділяють:

  • експресивну (мовне висловлення) та

  • імпресивну (мовне розуміння почутого або написаного) мови.

Перша і друга сигнальні системи невіддільні одна від другої.

Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстракт­ного мислення, яке значно розширює при­стосовні можливості людини. Людина отримує уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти.

За до­помогою слів людина може отримувати уявлення про минулі події або прогнозу­вати майбутнє.

Мовлення і пам 'ять. Формування другої сигнальної системи неможливе без удосконалювання процесів пам'яті. Найважливішим у цьому процесі є те, що в разі відкладання у пам'ять мовної інформації людина запам'ятовує не стільки деталі, скільки загальні положення, зміст, а саме словесне фор­мулювання може і забути.

У разі відновлення з пам'яті відбувається зво­ротний процес: спочатку пригадуються загальні положення, а потім у цент­рах мовлення формуються необхідні для їх вираження слова.

Інформація, закодована у вигляді мови, є одним з основних доповнень до несловесної пам'яті, механізми якої загальні і для тварин, і людини. Вербальні функції не могли сформуватися без розвитку пам'яті чи відтворення слухової інформації. Саме ці фізіологічні особливості функціонування асоціативних зон і є тією функціональною базою, завдяки якій нервові центри, що розта­шовані в них, є структурною основою для центру мовлення.