- •І. Актуальність теми .
- •II. Навчальні цілі .
- •Ш. Виховні цілі .
- •IV. Міжпредметний зв`язок .
- •V. План та організаційна
- •VI. Зміст лекційного матеріалу ( розгорнутий конспект ) .
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •Взаємодія гальмування і збудження в корі великого мозку
- •Гальмування умовних рефлексів
- •Згасаюче гальмування
- •Диференційоване гальмування
- •Умовне гальмо
- •Запізнювальне гальмування
- •Слідове гальмування
- •Фізіологічні основи свідомості
- •Усвідомлені і неусвідомлені психічні процеси
- •Фізіологічні основи уваги
- •Мислення
- •Перша і друга сигнальні системи дійсності
- •Центр мовлення Центр мовлення охоплює кілька ділянок кори великого мозку.
- •Функціональна асиметрія півкуль великого мозку
- •Типи вищої нервової діяльності
- •Змінені стани свідомості
- •Характеристика сну.
- •Теорії і механізми сну.
- •Сновидіння.
- •Патологічні форми сну.
- •Фізіологічне значення сну
- •Екстрасенсорне сприймання
- •А. Тести для самоконтролю:
- •Б. Ситуаційні задачі для самоконтролю:
- •VI. Матеріали активізації студентів.
- •Viіі. Матеріали для самопідготовки студентів.
- •1. Навчальна:
- •2. Методична:
Перша і друга сигнальні системи дійсності
Формування психічної діяльності людини як відображення пройшло два етапи.
Спочатку елементарне сенсорне відчуття окремих властивостей предметів змінилося на сприйняття предмета в цілому і разом з тим окремих його сторін. Далі виникло уявлення - образи відображених предметів або явищ у просторово-часовому зв'язку їх ознак, і влаcтивостей.
На другому етапі формування інтелекту і свідомості виникають цілісні осмислені образи, цілісне світосприймання з розумінням у ньому свого "Я", своєї пізнавальної і творчої діяльності.
Перша сигнальна система дійсності - це сукупність структур (механізмів) головного мозку, які забезпечують утворення умовних рефлексів на матеріальні подразники (світло, звук).
Ця система забезпечує конкретно-образне мислення в людини і тварин.
Друга сигнальна система дійсності - сукупність структур (механізмів) головного мозку, які забезпечують утворення умовних рефлексів на слово (специфічний подразник).
Дитина на першому році життя використовує виключно першу сигнальну систему. Слово для неї є лише умовним подразником, який поступово до трирічного віку перетворюється на поняття, інтегруючий сигнал, або "сигнал сигналів", за І. П. Павловим, і таким чином починає розвиватись друга сигнальна система. Проте частка слів, конкретних подразників, у дитини цього віку ще невисока, і її мислення залишається переважно предметним, а не абстрактним.
Найважливішим і основним компонентом другої сигнальної системи є членороздільна мова, за допомогою якої людина може вийти за межі власної особистості: давати назви предметам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого і майбутнього, обмінюватись своїми думками.
Мова людини складається зі звуків, організованих у певній послідовності, які створюються завдяки координованій функції спеціального мовного апарату.
Мова маніпулює словами. Поєднання слів регламентується правилами граматики, внаслідок чого вислови набувають певної структури, різної у різних мовах.
Слово - абстрактне, узагальнене відображення великої кількості явищ одного й того самого типу.
Слово може бути:
мислимим,
написаним і
почутим.
Мислиме слово ідеальне за формою і матеріальне за змістом.
Написане і почуте слова матеріальні за формою і за змістом.
Слово як подразник для другої системи дійсності - це смисловий подразник. Зміст слова не є якимось конкретним явищем навколишньої дійсності.
Наприклад, слово "шафа" викликає в уяві не один конкретний предмет, а велику кількість предметів, які мають щось спільне, але й можуть відрізнятись один від одного.
Сприйняттю слів як "смислових" подразників ми вчимося у процесі життя методом утворення умовних рефлексів (методом "спроб і помилок"). Тобто кожне слово з багаторазовим повторенням безумовного подразника утворює умовні рефлекси вищого порядку, але у тварин на цьому їх утворення зупиняється. Утворення умовних рефлексів на матеріальні форми почутих і побачених слів є рефлексе ми першої сигнальної системи дійсності. У людини виникає реакці у вигляді "слово на слово" або слово для людини стає умовним под разником другої сигнальної системи дійсності. Тобто утворенн умовних рефлексів відбувається на матеріальний зміст слів (їх смис лове значення). За допомогою слова реалізується абстрактне (узагальнене) мислення. Поза словами мислення неможливе.
Слово – це "сигнал сигналів" або сигнал конкретних сигналів.
За допомогою слова можна узагальнювати конкретні, чутливі сигнали першої сигнальної системи дійсності; можна абстрагувати і формувати логічне мислення.
Слово - це не тільки конкретна інформація, а й можливість її збереження, передавання з покоління в покоління, розширення меж спілкування, можливість передбачення.
Мова викону такі функції:
комунікативну,
понятійну,
регуляторну,
програмувальну.
Виділяють:
експресивну (мовне висловлення) та
імпресивну (мовне розуміння почутого або написаного) мови.
Перша і друга сигнальні системи невіддільні одна від другої.
Завдяки наявності другої сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення, яке значно розширює пристосовні можливості людини. Людина отримує уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти.
За допомогою слів людина може отримувати уявлення про минулі події або прогнозувати майбутнє.
Мовлення і пам 'ять. Формування другої сигнальної системи неможливе без удосконалювання процесів пам'яті. Найважливішим у цьому процесі є те, що в разі відкладання у пам'ять мовної інформації людина запам'ятовує не стільки деталі, скільки загальні положення, зміст, а саме словесне формулювання може і забути.
У разі відновлення з пам'яті відбувається зворотний процес: спочатку пригадуються загальні положення, а потім у центрах мовлення формуються необхідні для їх вираження слова.
Інформація, закодована у вигляді мови, є одним з основних доповнень до несловесної пам'яті, механізми якої загальні і для тварин, і людини. Вербальні функції не могли сформуватися без розвитку пам'яті чи відтворення слухової інформації. Саме ці фізіологічні особливості функціонування асоціативних зон і є тією функціональною базою, завдяки якій нервові центри, що розташовані в них, є структурною основою для центру мовлення.
