1.1 Джерела руйнації озонового шару

Серед руйнівники озонного шару можна назвати:

1)Фреони.

Озон руйнується під впливом сполук хлору, відомі як фреони, які, також руйнуючи під впливом сонячної радіації, звільняють хлор, «відриває» від молекул озону «третій» атом. Хлор в сполуки не утворює, але служить каталізатором «розриву». Отже, один атом хлору здатний «погубити» багато озону. Вважається, що сполуки хлору здатні залишатися у атмосфері від 50 до 1500 років (залежно від складу речовини) Землі. Спостереження за озоновим шаром планети проводилися антарктичними експедиціями з середини 50-х.

Озонова діра над Антарктидою, дедалі більша навесні і зменшувана до осені, було виявлено в 1985 року. Відкриття метеорологів викликало ланцюг наслідків економічного характеру. Річ у тім, що у існуванні «діри» була хімічна промисловості, яка виробляє речовини, містять фреони, які б руйнації озону (від дезодорантів до холодильних установок).

З цього запитання у тому наскільки людина винен у освіті «озонових дір» - єдиної думки немає.

З одного боку – так, безумовно винен. Виробництво сполук, що призводять до руйнації озону, варто зводити до мінімуму, а краще організувати і взагалі припинити. Тобто відмовитися цілої сектора промисловості, з обігом багато мільярдів доларів. Якщо ж не відмовитися - то перевести в «безпечні» рейки, що теж не стоїть грошей.

Позиція скептиків: людське впливом геть атмосферні процеси, за всієї руйнівності в локальному плані, в планетарному масштабі - мізерно.Антифреоновая кампанія «зелених» має цілком прозору економічне й політичне підгрунтя: з її допомогою великі американські корпорації (Дюпон, наприклад), душать своїх зарубіжних конкурентів, нав'язуючи угоди з "охорони навколишнього середовища" державному рівні й силоміць вводячи новий технологічний виток, котрий понад слабкі, у економічному плані держави витримати неспроможна.

2)Висотні літаки.

Руйнації озонного шару сприяють як фреони, котрі виділяються у повітря і які у стратосферу. До руйнації озонного шару причетні окисли азоту, утворювані при ядерних вибухи. Але окисли азоту утворюються й у камерах згоряння турбореактивних двигунів висотних літаків. Окисли азоту утворюються з азоту та кисню, які тоді перебувають. Швидкість утворення окислів азоту то більше вписувалося, що стоїть температура, т. е. що більше потужність двигуна.

Важлива як потужність двигуна літака, а й висота, де його літає і випускає руйнують озон окисли азоту. Що утворюється окис чи закис азоту, тим він згубніше для озону.

Загальна кількість окису азоту, яке викидається у повітря на рік, становить 1 млрд. т. Приблизно третина цієї кількості викидається літаками вищий за середній рівня тропопаузи (11 км). Що ж до літаків, та найбільш шкідливими є викиди військових літаків, кількість яких обчислюється десятками тисяч. Вони літають переважно на висотах озонного шару.

3) Мінеральні добрива.

Озон в стратосфері може зменшуватися і завдяки те, що в стратосферу потрапляє закис азоту N₂>O, що утворюється приденитрификации пов'язаного грунтовими бактеріями азоту. Таку ж денитрификацию пов'язаного азоту справляють і мікроорганізми у верхній шарі океанів і морів. Процес денитрификации безпосередньо пов'язані з кількістю пов'язаного азоту у грунті. Отже, можна бути впевненим у цьому, що із кількості внесених у ґрунт мінеральних добрив буде зацікавлений у той самий мері зростатиме і освіченої закису азоту N₂>O. Далі, з закису азоту утворюються окисли азоту, що й призводять до руйнування стратосферного озону.

4) Ядерні вибухи.

При ядерних вибухи виділяється дуже багато енергії як тепла. Температура, рівна 6000⁰ До встановлюється вже за кілька секунд після ядерного вибуху. Це енергія вогняного кулі. У сильно нагрітої атмосфері відбуваються такі перетворення хімічних речовин, які при нормальних або відбуваються, чи протікають надто повільно. Що ж до озону, від його зникнення, та найбільш небезпечні у плані нього є які утворюються за цих перетвореннях окисли азоту. Так, за період із 1952 по 1971 р. внаслідок ядерних вибухів у атмосфері утворилося близько 3 млн т. окислів азоту. Подальша доля їх така: в результаті перемішування атмосфери потрапляють на різні висоти, зокрема й у атмосферу. Там вступають у хімічні реакції з участю озону, наводячи для її руйнації.

5) Спалювання палива.

>Закись азоту можна знайти й у димових газах електростанцій. Власне, у тому, що окис і двоокис азоту є у продуктах згоряння, було відомо здавна. Але це вищі окисли не впливають на озон. Вони, звісно, забруднюють атмосферу, сприяють освіті у ній смогу, але досить швидко видаляються з тропосфери.Закись ж азоту, як говорилося, небезпечна для озону. При низьких температурах вона утворюється в реакціях:

N₂ +O + M = N₂>O + M,

>2NH₃ +2O₂ =N₂>O =3H₂.

Масштаб цього явища дуже значно. Таким шляхом у атмосфері щорічно утворюється приблизно 3 млн т. закису азоту! Цю цифру свідчить, що це джерело руйнації озону суттєвий.