Порядок зберігання документів з роботи із сім'ями або особами, яким надається соціальна допомога в ході соціального супроводу

Центр в обов'язковому порядку зберігає матеріали з роботи з сім'ями або особами, які перебували під соціальним супроводом, для надання довідок та використання з метою, яка не суперечить чинному законодавству.

Термін зберігання документів з роботи з сім'ями або особами, які перебували під соціальним супроводом Центру, становить п'ять років з дня припинення соціального супроводу.

ПРИКЛАД: Насті було 16 років, коли померла її мама. Батько знаходився на той час у колонії та був позбавлений батьківських прав. Залишилася Настя з маленьким братиком самі. Та, на щастя, бабуся з дідусем не залишили онуків одних та забрали до себе у двокімнатну квартиру. Дуже важко діти переживали смерть мами, дуже непросто було звикати жити без неї, без її підтримки та тепла. Одночасно виникли фінансові проблеми, адже дідусь хворіє на цукровий діабет і йому постійно потрібні ліки. Перебуваючи в важкому моральному стані, Настя звернулася по допомогу до Енергодарського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Спеціалісти центру вивчили ситуацію та вирішили взяти цю сім'ю під супровід. Опікуючись дітьми, фахівці надавали професійну допомогу – юридичні консультації з визначення своїх прав, консультації з можливостей подальшого навчання, допомогли зорієнтуватися у виборі майбутньої професії. Дуже важливим також було зняти психоемоційну напругу у дітей, тому спеціалісти працювали з ними щодо покращення взаємовідносин в родині.

Настуся закінчила школу, та у неї виникла проблема з подальшим навчанням. Вона не могла залишити молодшого братика і поїхати навчатися в інше місто, а в рідному Енергодарі був інститут, до якого можна було вступити на навчання тільки на контрактній основі. Але ж грошей на навчання не вистачало, тому спеціалісти міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді знову допомогли дівчині, клопотали перед виконкомом міської ради про знижку оплати за навчання для Насті. Рішенням сесії міської ради було вирішене це питання – оплату за навчання для дівчини знизили на 50%.

Зараз Настя навчається на другому курсі ВУЗу, добре здає сесії. Живе з бабусею, дідусем і братиком та стала волонтером міського центру СССДМ, щоб тепер уже особисто допомагати людям.

В рамках проекту «Партнерство з контролю за туберкульозом в Україні», що реалізується РАТН в співробітництві з місцевими партнерами за фінансової підтримки USAID, експертами Всеукраїнського благодійного фонду «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» розроблено проект стандарту соціальних послуг у сфері поєднаної патології ВІЛ-туберкульоз «Стандарт ТБ-скринінгу, діагностики, процедури перенаправлення і підтримки лікування людей з ТБ/ВІЛ конфекцією»:

Методи надання соціальних послуг.

При наданні соціальних послуг використовується кілька найбільш ефективних та розповсюджених методів роботи – індивідуальні, групові та методи роботи у громаді.

Індивідуальні методи

- соціальний патронаж передбачає відвідування отримувача (особи) із діагностичною (вивчення умов проживання, аналіз проблем та потреб), контрольною (оцінка становища, моніторинг результатів соціального супроводу) чи адаптивно-реабілітаційною (надання відповідної соціальної послуги) метою. Патронаж може бути одноразовим або регулярним, в залежності від обраної схеми роботи з конкретною особою:

- соціальний супровід передбачає спостереження за особою, яка отримує соціальні послуги;

- втручання проводиться як із особою індивідуально, так і з усіма представниками її близького оточення з профілактичною, освітньою, психолого-педагогічною метою;

- консультування проводиться з психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших проблем. Основні види консультування індивідуальне та групове, одноразове та багаторазове, консультування за направленням інших фахівців або за особистим зверненням особи, очне та дистанційне (консультування по телефону, через Інтернет, тощо).

Групові методи

- тренінги, основною метою яких є вирішення конкретних проблем сім’ї особи, формування навичок спілкування, вирішення конфліктів, налагодження взаємодії, подолання психологічної кризи, планування майбутнього тощо. Залежно від мети до участі в тренінгу можуть залучатися члени родини особи, його родичі, друзі, знайомі, сусіди тощо;

- групове обговорення конкретних проблем з метою їх вирішення, до якого можуть залучатися усі суб’єкти, яких вони стосуються.

Методи роботи в громаді

- групи взаємодопомоги; основними формами роботи таких груп мають бути регулярні зустрічі з метою взаємодопомоги, телефонний зв’язок, різноманітні спільні заходи (розважальні, туристичні, екскурсійні), навчальні та оздоровчі заняття тощо;

- розширення участі особи у громадському житті за допомогою формування та розвитку соціальних зв’язків особи з оточуючими, їх активного залучення до отримування різних послуг, розширення соціального простору особи;

- розробка соціальної реклами та проведення інформаційно-консультативних кампаній щодо покращення життя клієнтів.

Склад мультидисциплінарної команди: 1. Соціальний працівник. 2. Соціальний робітник. 3. Лікар-фтизіатр. 4. Лікар-інфекціоніст. 5. Психолог. 6. Середній медичний персонал. 7. Патронажна медична сестра. 8. Юрист. 9. Волонтери.

До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися й інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи та мають відповідні документи про набуту спеціалізацію.

Соціальний супровід здійснюється соціальними працівниками (бакалавр, магістр соціальної роботи) – професійно підготовленими фахівцями, що мають необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надають соціальні послуги, які передбачають сприяння, підтримку особам з ТБ/ВІЛ коінфекцією для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу. В ході соціального супроводу частину послуг, що не потребують спеціальної кваліфікації, може надавати соціальний робітник – особа без відповідної освітньої кваліфікації, але яка пройшла інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменацію суб’єктом, що надає послуги і надає соціальні послуги, що не потребують спеціальної освіти, відповідно до даного Стандарту.

Медичну допомогу, що включає обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур, здійснюють лікарі (вища медична освіта, сертифікат спеціаліста, посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії):

· лікар-фтизіатр, який співпрацює з Центром СНІД та обізнаний з особливостями перебігу туберкульозного процесу у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

· лікар-інфекціоніст, який володіє навиками організації медичної допомоги та динамічного спостереження за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД;

· психолог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр психології або фахівець, який отримав сертифікат державного та/або міжнародного зразка.

· медична сестра, патронажна медична сестра (середня спеціальна медична освіта, бакалавр).

Юрист – фахівець з вищою юридичною освітою в галузі права.

Волонтери – фізичні особи, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію суб’єктом, що надає послуги.

Обов'язки членів мультидисциплінарної команди.

Лікар-фтизіатр

· оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

· проводить дотестове та після тестове консультування щодо ВІЛ – інфекції;

· відповідно до клінічних протоколів проводить діагностику, визначає вид надання допомоги (в умовах стаціонару амбулаторно) та термін диспансерного спостереження;

· контролює стан пацієнта, вносить необхідні корективи до процесу лікування та здійснює соціально-психологічну підтримку. У разі потреби організовує надання консультативної допомоги інших фахівців.

Лікар-інфекціоніст

· оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

· згідно з діючими нормативними документами проводить обстеження на туберкульоз ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

· відповідно до клінічних протоколів лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, методичних рекомендацій щодо лабораторного моніторингу за ВІЛ-інфекцією та антиретровірусною терапією, проводить відповідну діагностико-лікувальну роботу;

· контролює стан пацієнта, вносить необхідні корективи у фармакологічні та соціально-психологічні інтервенції. У разі потреби направляє пацієнта на консультації та лікування в інші лікувально-профілактичні заклади.

Середній медичний персонал виконує свої професійні обов’язки у відповідності до посадових інструкцій з врахуванням специфіки лікувально-профілактичного закладу.

Патронажна медична сестра проводить контрольоване лікування під безпосереднім спостереженням осіб з ТБ/ВІЛ коінфекцією на амбулаторному етапі, забезпечує безперервність у лікуванні.