1.2. Основні види електроприводів

Груповий електропривод - електропривод, що забезпечує рух виконавчих органів кількох робочих машин чи кількох ви­конавчих органів однієї робочої машини.

Індивідуальний електропривод - електропривод, що забез­печує рух лише одного виконавчого органу робочої машини.

Електропривод постійного струму — електропривод з електродвигуновим пристроєм постійного струму.

Електропривод змінного струму - електропривод з елек­тродвигуновим пристроєм змінного струму.

Реверсивний електропривод - електропривод, що забезпечує рух електродвигунового пристрою в протилежних напрямках.

Нереверсивний електропривод - електропривод, що за­безпечує рух електродвигунового пристрою лише в одному напрямку.

1.3. Види електричних схем електропривода

Для пояснення роботи електропривода використовують елект­ричні схеми різних типів.

Структурна схема визначає основні функціональні скла­дові частини електропривода, їх призначення і взаємозв'я­зок між ними (приклад такої схеми наведено на рис. 1.1). Такі схеми виконуються на першій стадії проектування і використовуються для загального ознайомлення та погоджен­ня складу основних частин електропривода.

Функціональна схема, крім інформації, яку дає структур­на схема, пояснює процеси, що відбуваються в окремих скла­дових частинах електропривода. Такі схеми використовуються для вивчення принципу дії електропривода.

Розглянемо функціональну схему, що представлена на рис. 1.2. Джерелом живлення такої схеми є мережа змін­ного синусоїдального струму напругою 380 В і частотою 50 Гц. Функцію перетворювального пристрою виконує ти­ристорний перетворювач частоти, який має діапазон зміни частоти напруги на виході від 45 до 55 Гц.

Функцію електродвигунового пристрою виконує трифа­зний асинхронний двигун із двома ступенями синхронної швидкості: 1500 та 1000 об./хв. Функцію передавального пристрою виконує редуктор з передаточним відношенням і = 2,5. Керуючий пристрій керує роботою перетворюваль­ного та електродвигунового пристроїв.

Принципова (повна) схема визначає повний склад елеме­нтів і зв'язків між ними і дає повне й детальне уявлення про принцип роботи електропривода в усіх без винятку ре­жимах роботи. Такі схеми є основою для розробки конструк­торської документації на всю робочу машину.

При кресленні принципових електричних схем викори­стовують умовні графічні зображення елементів, основні з яких наведені в додатку А.

Як приклад розглянемо схему, зображену на рис. 1.3. Живлення схеми забезпечується джерелом трифазної на­пруги (А, В, С). Споживачем електричної енергії є асинхрон­ний двигун із короткозамкненим ротором М, який виконує функцію електродвигунового пристрою електропривода.

До складу керуючого пристрою входять такі електричні апарати: автоматичний вимикач QF, контактор (на схемі по­казані його котушка К, допоміжний К:1 та силові К:2 кон­такти), кнопки «Пуск» (SB1) і «Стоп» (SB2) та реле електро- теплові КК1 та КК2 (на схемі показані їх сприймаючі еле­менти та контакти).

Схема електричних з'єднань (монтажна) показує зв'яз­ки між елементами, із чого вони виконані (дріт, джгут, ка­бель та ін.), а також місця їх з'єднання та вводу. Ці схеми використовуються при розробці конструкторської докумен­тації і, у першу чергу, конструкторських креслень, що ви­значають розміщення та способи кріплення дротів, джгутів, кабелів та ін. За такими схемами виконують електромон­тажні роботи в робочих машинах.

Схеми підключення показують зовнішнє електричне під­ключення робочої машини.

Загальна схема. Цю схему використовують тоді, коли ро­боча машина є складовою частиною комплексу і визначає складові частини цього комплексу та електричні з'єднання між ними.

Схема розташування визначає відносне розташування складових частин робочої машини, а також дротів, джгутів, кабелів, які їх з'єднують.