- •1.1. Основні терміни і визначення
- •1.2. Основні види електроприводів
- •1.3. Види електричних схем електропривода
- •1.4. Основи механіки електропривода
- •1.4.1. Приведення моментів і сил
- •1.4.2. Механічні характеристики робочих механізмів
- •1.4.3. Механічні характеристики електродвигунів
- •1.4.4. Умови роботи електропривода в усталеному режимі
- •1.4.5. Рівняння руху електропривода
- •2.1. Основні визначення і класифікація
- •2.2.1. Електричні контакти
- •2.2.2. Пристрій дугогасіння
- •2.2.3. Привод електричних апаратів
- •2.3. Основні характеристики і параметри електромагнітного привода
- •3.1. Пускорегулювальні електричні апарати
- •3.1.1. Контактори
- •3.1.2. Реле проміжні
- •3.1.3. Реле часу
- •3.2. Електричні апарати захисту
- •3.2.1. Запобіжники плавкі
- •3.2.2. Реле теплові
- •3.2.3. Реле струму
- •3.2.4. Реле напруги
- •3.2.5. Мікроперемикачі
- •3.2.6. Кіницеві вимикачі
- •3.3. Комутаційні електричні апарати
- •3.3.1. Рубильники
- •3.3.2. Пакетні вимикачі
- •3.3.3. Тумблери
- •3.3.4. Кнопки керування і кнопкові станції
- •3.4. Комбіновані електричні апарати
- •3.4.1. Автоматичні вимикачі (автомати)
- •3.4.2. Магнітні пускачі
- •4.1. Аналіз режиму роботи електродвигуна
- •4.1.1. Тривалий режим роботи
- •4.1.2. Короткочасний режим роботи
- •4.1.3. Повторно-короткочасні режими роботи
- •4.1.4. Переміжні режими роботи
- •4.2. Вибір виду електродвигуна
- •4.2.1. Асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором
- •4.2.2. Асинхронні двигуни з фазним ротором
- •4.2.3. Синхронні двигуни
- •4.2.4. Двигуни постійного струму
- •4.3. Вибір номінальної напруги
- •4.4. Вибір номінальної швидкості
- •4.5. Вибір за конструктивним виконанням
- •4.5.1. Вплив кліматичних факторів навколишнього середовиша
- •4.5.2. Ступінь захисту
- •4.5.3. Спосіб монтажу
- •4.6. Вибір електродвигуна за потужністю
- •4.6.1. Методи розрахунку необхідної потужності електродвигуна
- •4.6.2. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s1
- •4.6.3. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s2
- •4.6.4. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s3
- •4.6.5. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимах s4 - s8
- •4.6.6. Спрошений спосіб вибору електродвигуна
- •5.1. Особливості пуску електропривода
- •5.1.1. Вимоги до пускового моменту електродвигуна
- •5.1.2. Вимоги до пускових струмів
- •5.1.3. Вимоги до часу пуску
- •5.1.4. Шляхи вирішення проблем пуску
- •5.2. Особливості гальмування електропривода
- •5.2.1. Гальмування на вибіг
- •5.2.3. Гальмування противмиканням
- •5.3. Регулювання швидкості електропривода
- •5.3.1. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із короткозамкненим ротором
- •5.3.2. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із фазним ротором
- •5.3.3. Регулювання швидкості електропривода із синхронним двигуном
- •5.3.4. Регулювання швидкості електропривода з двигуном постійного струму
- •5.4. Реверс електропривода
- •5.5. Робота електропривода з постійною швидкістю
- •6 .1. Особливості роботи робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.2. Спеціальні електричні апарати
- •6.2.1. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою компресорів
- •6.2.2. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою насосів
- •6.3. Електричні схеми керування роботою робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.3.1. Основні правила креслення та опису роботи принципових електричних схем
- •6.3.2. Принципова електрична схема керування роботою насоса з використанням поплавкового реле
- •6.3.3. Принципова електрична схема керування роботою
- •6.3.4. Принципова електрична схема керування роботою компресорної установки з використанням електроконтактних манометрів
3.1. Пускорегулювальні електричні апарати
Пускорегулювальні електричні апарати використовуються для вмикання/вимикання електродвигунового пристрою та керування процесом його роботи. До цієї групи електричних апаратів можна віднести контактори, реле проміжні та реле часу.
3.1.1. Контактори
Контактори - двопозиційні електричні апарати дистанційної дії, призначені для частого вмикання та вимикання силових електричних кіл під навантаженням. Сучасні конструкції контакторів витримують за термін служби більш ніж п'ять мільйонів вмикань та вимикань. Контактори бувають постійного та змінного струму.
Контактори постійного струму призначені в основному для комутації в силових електричних колах постійного струму з напругою до 220 В при частих та з напругою до 660 В при нечастих вмиканнях. Їх характерною конструктивною ознакою є використання електромагніту постійного струму. Контактори постійного струму виготовляють однополюсними (один силовий контакт) або двополюсними (два силових контакти).
Характерним прикладом однополюсного контактора постійного струму є контактор типу МК1-10 (рис. 3.1).
Перша головна складова частина цього контактора - контакти складається із головних контактів (нерухомий 4 та рухомий 5 замикаючий контакти) і допоміжних контактів 7 (два замикаючих і два розмикаючих) місткового типу.
Друга головна частина контактора - пристрій дугогасіння складається з дугогасильної камери 8 і двох котушок електромагнітного дуття 9.
Третя головна складова контактора - електромагнітний привод складається з котушки 3, якоря 2 та ярма, яке має деякі конструктивні особливості. Частина металевої скоби 1 (на рис. 3.1 заштрихована) разом з осердям 10 виконує функцію ярма. Як головні, так і допоміжні контакти приводяться в рух від якоря 2 з допомогою важеля 6.
Контактори змінного струму призначені для комутації електричних кіл змінного струму напругою до 660 В. У таких контакторах найчастіше використовують електромагніт змінного струму. Сучасні зразки контакторів змінного струму розраховані на велику частоту спрацювань (до 1200 вмикань за годину).
На рис. 3.2 наведено контактор змінного струму типу ПАЕ-411.
Перша головна частина цього контактора - контакти складається з трьох головних рухомих 8 і нерухомих 7 та чотирьох допоміжних 11 (двох замикаючих і двох розмикаючих) контактів місткового типу. Надійне притискання головних контактів досягається з допомогою контактних пружин 9.
Друга головна частина контактора - пристрій дугогасіння працює за принципом магнітного дуття. Цю функцію в контакторі виконують скоби 10, які охоплюють зону горіння дуги і завдяки магнітному полю, яке вони створюють, сприяють швидкому згасанню дуги. Третя головна частина контактора - електромагнітний привод складається з котушки 4, ярма 2 та якоря 5. Для амортизації удару якоря ярмо кріпиться на основі з допомогою демпферної пружини 1. З метою уникнення вібрації якоря у ввімкненому положенні електромагніта на полюсах ярма знаходяться короткозамкнені витки 3.
В електроприводах робочих машин використовують контактори постійного та змінного струмів таких типів (серій): МК1, КП1, КП2, КП7, КПД100, ПАЕ400 та ін.
Контактори вибираються за такими основними параметрами: за напругою та струмом обмотки; за числом, типом, кількістю, та значенням довготривалого струму основних і допоміжних контактів; за допустимою кількістю вмикань за годину.
На електричних схемах контактори зображують умовними графічними позначеннями їх головних складових частин, як показано в п. 31, 32, 38, 39, 41, 46, 47 додатку А.
