1. Предмет філософії. Місце філософії у системі наук та культури

Термін “філософія” виник із поєднання двох грецьких слів “>phileo” — любов, і “>sophia” — мудрість і означає любов до мудрості.

Філософія як засіб і форма духовної діяльності зародилася таки в Індії та Китаї, але класичної форми досягла у Стародавній Греції. Для позначення особливої сфери знання термін “філософія” вперше вжито Платоном. Спочатку філософія включала у собі всю сукупність знання світі.

Зростання потреби у отриманні знань і розширення масштабів їх застосування практично стимулювали збільшення його обсягу й різноманіття сприяли диференціації знань, яке виражається у появі різних наук. Розпад єдиного знання деякі науки, яке започаткували ще з часів античності, не означало зникнення філософії. Навпаки, знадобилися особливому розділі знання, здатний виступити на ролі засобів інтеграції знання, і способу вироблення найзагальніших принципів, і норм пізнавальної і преосвітньої діяльності людей. Поступово філософія сконцентрувала свою увагу теоретизуванні навколо найбільш загальних світоглядних проблем природи, нашого суспільства та мислення, прагнучи відповісти стосовно питань про цілі й соціальному значеннях існування нашого суспільства та особистості. На опікується цими питаннями, що у історично умовах життя, неможливо відповісти, придатні всіх часу і всіх народів. Люди, ставлять світоглядні питання, прагнули отримати такі відповіді них, які відповідали їхнім потребам й рівнем інтелектуального розвитку. Причому різних історичних умовах змінюється як набір світоглядних питань, а й перетвориться сама їх ієрархія, і навіть характер бажаних відповіді них. Це закладає основу для специфіки у сенсі предмета філософії у його зміст.

Слід враховувати, що довго предмет філософії багатьма вченими ототожнювали предметом науки взагалі, а знання, які у окремих наук, розглядалися як компоненти філософії. Така ситуація зберігалася доХVIII в. Проте за чільне місце філософствування різні мислителі виділяли ті межі предмета філософії, хто був їм об'єктом першочергового інтересу. Нерідко окремі мислителі обмежували предмет філософського дослідження лише деякими,казавшимися їм найважливішими частинами. Інакше кажучи, треба пам'ятати, що предмет філософії, як і її уявлення про неї формується з недостатнім розвитком наукового знання, т. е. відомості про неї укладаються у ході перетворення самої філософії. Наприклад, з історії філософії відомо, що на посаді предмета філософії для перших давньогрецьких філософів виступав природний світ, пізніше для Аристотеля як такий виступив увесь світ. Для епікурейців і пізніх стоїків предмет філософії переважно окреслено колом проблем, які стосуються фахівця в царині світі. Християнські філософи середньовіччя предмет філософії зводили до взаємозв'язку між людиною і Богом. У в Новий час на чільне місце у структурі предмета філософії висуваються проблеми пізнання, методології. У період освіти багатьом європейських філософів предметом роздумів знову стає людина з безліччю його відносин. УХIХ — ХХ ст. різноманіттю шкіл й вистав об світової філософії відповідає також багатство поглядів на характері її предмета. Нині як предмет філософських роздумів виступає природний і соціальний світ, і навіть чоловік у ньому як багатовимірна і багаторівнева система в усьому достатку зв'язків. Філософія вивчає найбільш загальні боку, властивості, тенденції розвитку світу, виявляє загальні принципи самоорганізації, існування й розвитку природи суспільства, людини її мислення, розкриває цілі й сенс існування у світі. У цьому сучасна філософія своїх висновків засновує на узагальненні даних приватних наук.

У предмет філософії включається і розгляд питань у тому, як виникає, розвивається і перетвориться сама філософія, як взаємодіє зі на різні форми суспільної свідомості практики.

Інакше кажучи, як предмет філософії розглядається вся сукупність найзагальніших питань, що стосуються взаємозв'язку чоловіки й світу, у відповідь що дає можливість людині оптимізувати реалізацію своїх і інтересів.