1.3. Фактори, що визначають напрямки діяльності держави та її зміст.

На зміст функцій держави, окрім соціальної сутності та соціального призначення держави, чинять вплив також і такі фактори як:

1) національні моменти;

2) науково-технічний прогрес;

3) екологічний чинник;

4) процеси інформатизації суспільства, створення загальнопланетарного інформаційного простору;

5) міжнародна обстановка.

Як внутрішні, так і зовнішні функції не можуть бути однаковими для всіх держав. Певні відмінності залежать від типу держави і характеру політичного режиму, від етапів її розвитку, міжнародної обстановки, характеру взаємовідносин співіснуючих між собою держав. Між внутрішніми і зовнішніми функціями існує тісний зв'язок. Кожна держава заради найефективнішого вирішення своїх внутрішніх завдань вступає у відносини з іншими країнами у сфері економіки, політики, культури тощо. З їх допомогою держава може швидше і ефективніше вирішувати свої внутрішні проблеми, особливо тоді, коли для цього у неї немає необхідних сировинних та інших матеріальних ресурсів. Це призводить до того, що значна частина зовнішніх функцій стає, по суті, продовженням внутрішніх, особливо у державах з однотипною соціальною базою.

2. Види функцій держави.

2.1. Класифікація функцій держави.

Виконувані державою функції дуже різноманітні за змістом і сферою прояву. У юридичній науці запропоновано ряд підстав їх класифікації. Нерідко підставами для класифікації обираються об'єкти дії і сфери державної діяльності; територіальний масштаб діяльності; способи державної дії на суспільні відносини; зміст функцій; тривалість (терміни) їх здійснення; правові форми, в які вони вдягаються, та ін.

1) До основних критеріїв можна віднести класифікацію функцій держави за формами діяльності, засновану на принципі розподілу влади. Відповідно до цього функції поділяються на законотворчі, управлінські і судові (правоохоронні). Ця класифікація відбиває механізм реалізації державної влади. Кожна з них здійснюється, як правило, сукупністю державних органів, що належать до однієї з гілок влади, - законодавчою, виконавчою і судовою.

2) За тривалістю дії функції держави поділяються на постійні і тимчасові. Перші виконуються державою впродовж тривалого часу і найчастіше властиві державі на багатьох стадіях її існування, другі – обумовлені специфікою суспільного розвитку на певних етапах і в міру зникнення такої специфіки втрачають своє значення.

3) Функції держави можна також розрізняти за значимістю і відповідно до цього виділяти головні і похідні (допоміжні). До головних слід віднести функції, що мають пріоритетне значення на конкретному етапі розвитку суспільства (економічна, соціальна, екологічна функції). Похідними можна вважати функції супутнього, допоміжного або обслуговуючого характеру. Такою можна вважати функцію оподаткування і фінансового контролю, яка має допоміжну природу по відношенню до економічної, соціальної функцій, а також до функції забезпечення законності і правопорядку.

В той же час в межах кожної функції можна виділити ряд підфункцій, в яких йдуть процеси кількісних і якісних накопичень з реалізації важливих для суспільства завдань і цілей. На відміну від самостійних функцій, що виражають сутність і соціальне призначення держави, підфункції втілюють специфічно особливе у межах конкретного напряму діяльності і в дії на суспільні відносини.

4) Загальноприйнятою є класифікація функцій держави за сферами діяльності на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції характеризують цілі і завдання держави усередині цієї країни, а зовнішні – розкривають специфіку її інтересів в міждержавних відносинах, в міжнародному спілкуванні. Зовнішні і внутрішні функції тісно пов'язані між собою, діють в певній єдності, доповнюючи одна одну.

Сучасній державі властиві наступні внутрішні функції: політична; економічна; соціальна; екологічна; духовно-культурна; функції оподаткування і фінансового контролю; охорони прав і свобод громадян, забезпечення законності і правопорядку.

До зовнішніх функцій можна віднести: забезпечення інтеграції у світову економіку; оборона країни; підтримка світового порядку; співпраця з іншими державами в різних сферах суспільних відносин, у тому числі у вирішенні глобальних проблем сучасності.