Родина Бегонієві - Begoniaceae - нараховує 5 родів, поширених винятково в тропічних широтах, крім Полінезії та Австралії. Рід бегонія – Begonia l. , в ньому описано близько 1000 видів

Вони були відкриті в ХУП столітті натуралістом Шарлем Плюмьє під час експедиції на Антильські острови і названі в честь губертатора Сан-Домінго Міхаеля Бегона. Поширені в природних умовах переважно в тінистих тропічних лісах.

Більшість видів родини – сукулентні трави, ґрунтопокривні з повзучими, сланкими та звисаючими пагонами, але є і низькі чагарники і напівчагарники. Листки прості і складні, дрібні і великі, часто з прилисниками, зазвичай асиметричні, різноманітного оригінального забарвлення. Квітки одностатеві з яскраво забарвленими приквітниками, зібрані в пазушні суцвіття. Запилюються комахами. Плоди –крилаті коробочки. Насіння дуже дрібне, в 1г до 75 000 насінин.

В наш час в культурі відомо більше 2000 садових форм.

В інтер'єрі бегонії ростуть при температурі 13-22⁰, але необхідною умовою є вологість повітря не нижче 60%.

Розмножують насінням і вегетативно - стебловими і листовими живцями. Листова пластинка розрізається на декілька сегментів, що поміщаються в пісок на глибину 1,5-2,0 см. Температура ґрунту при укоріненні 20-22^о. Через 15-20 днів живці вкорінюються, на 40-50 день появляються перші листки. Молоді рослини з 2 листочками висаджують в маленькі (7сантиметрові) горшки в землесуміш з листової, дернової землі, перегною і піску (1:1:2:1).

Пересаджувати і живцювати рослини краще навесні.

Світло розсіяне, прямі сонячні промені викликають опіки і знебарвлення листків. Підживлюють кожні 2 тижні, чергуючи підживлення коров'яком (1:10) і повним мінеральним добривом. В листопаді – січні підживлення припиняють.

Для оформлення інтер'єрів найбільш придатними є :

Бегонія аконітолиста – Begonia aconitifolia A.DC. з вертикальними слабо галузистими стеблами, 60-100 см висотою. Листкова пластинка дуже ніжна, 5-6 лопатева, 15 см шириною і 15 см довжиною. Верхня сторона листка зелена з сріблястими плямами нижня світло-зелена.

Б. борщівниколиста – Begonia heracleifolia Cham. Et Schlecht. Це рослина з лежачим стеблом, від якого відходять листки з досить великою пальчасто-роздільною листковою пластинкою 20 см довжиною і до 30 см шириною. Виведено цілий ряд садових форм, що відрізняються кольором і малюнком листків: б.б. форма чорніюча,

Бегонія королівська – Begonia rex Putz. з Східного Китаю та Гімалаїв. Трав’яниста рослина з вкороченим опушеним полягаючи стеблом і великими (до 30 см довжиною і 20 см шириною) листками. Листкові пластинки цього виду асиметрично серцевидні, зелені з металічним відтінком, по краю з червонуватою облямівкою, посередині листковою пластинки сріблясто біла пляма. В культурі відомо багато сортів, одержаних в результаті полігібридних і міжвидових схрещувань, об’єднаних під спільною назвою садової групи сортів королівської бегонії.

Рекомендується для широкого використання в інтерєрах як поодинокі рослини так і в композиціях.

Лекція 4.

Біологічна характеристика та особливості культури найпоширеніших декоративно-листяних рослин з родин шовковицеві, марантові, перцеві, лаврові, молочайні

Лавр – лаврові, Фікус – шовковицеві, Калатея – марантові, Пеперомія – перцеві, Кодіаеум – молочайні

Родина Шовковицеві включає 65 родів і більше 1700 видів, поширених переважно в тропіках і субтропіках.

Рід Фікус – Ficus Tourn ex L.

Поширені види цього роду в тропічній Азії. Відомо близько 1000 видів. Серед представників роду є плодові культури, але переважно це листяно-декоративні рослини. В культурі в Європі з ХУП ст.

Окремі особливості фікусів можна вважати чудесами в рослинному царстві. По-перше – це суцвіття – сиконії , що мають вигляд порожньої всередині ягоди круглої або грушоподібної форми.. Квітки фікусів розміщені всередині сиконіїв, і побачити їх можна, тільки розламавши суцвіття.

По-друге, для фікусів характерна кауліфлорія, а для деякі види називають земляними фікусами, тому що суцвіття в них утворюються на спеціальних безлистих пагонах – столонах, які занурюються в грунт. Як відбувається там запилення, до цих пір залишається невивченим.

Фікуси це вічнозелені дерева, чагарники і ліани. Листки різні за формою і розмірами, зазвичай товсті, шкірясті, часто блискучі, цілокраї або виїмчасті, овальні, ліроподібні, трикутні, ромбічні, серцеподібні від 1,5 до 60 см довжиною. Квіти одностатеві, зібрані в суцвіття. Запилюються комахами.

Розмножуються живцюванням верхівок пагонів навесні. При зрізанні виділяється молочний сік, який при живцюванні слід змивати водою. Живці висаджують в пісок і витримують при температурі 25-30⁰. Вкорінені живці висаджують в землесуміш дернової, перегнійної, листової землі і піску (1:1:1:1) і через декілька днів ставлять на світле місце.

Основний догляд за рослинами полягає в поливі, обприскуванні, підживленні та притіненні влітку. Фікуси невимогливі до освітлення, але в дуже затінених місцях в них значно видовжуються міжвузля, гілки витягуються до світла, рослини стають оголеними. В культурі потребують рівномірного поливу з посиленням в літній період (недостатня кількість вологи викликає пожовтіння і опадання листя). Надмірний полив теж викликає подібну реакцію рослини і підгнивання кореневої шийки.

Не рекомендується часто повертати рослину, тому що це теж може викликати опадання листя.

Взимку температуру понижують до 12-15⁰. Пересаджують щорічно навесні в досить щільну поживну землесуміш із листової, дернової і перегнійної землі (2:1:1) з домішкою піску. Кислотність грунту 6,7-7,0.

Для ампельних і дрібнолистих форм кількість дернової землі зменшують вдвоє. Майже всі види фікусів легко переносять підрізку пагонів навесні.

Поява на листках коричневих плям свідчить про захворювання кореневої системи. Рослини слід зразу пересадити в свіжу землесуміш, обрізавши при цьому хворі і пошкоджені корені. Всі зрізи на корінні слід присипати активованим вугіллям. При посадці і пересадці потрібен хороший дренаж.

Ф. Бенджаміна – Ficus benjamina L. - вічнозелене дерево 10-20 м висотою з тонкими, пониклими пагонами, від яких вниз відходять повітрчні корені. В природних умовах поширений у вологих лісах тропічної Азії. Листки на довгих черешках, овально-яйцевидні 5-12 см довжиною і 2-5 см шириною, майже шкірясті блискучі.

Не переносить протягів і різких перепадів температури.

Зараз досить часто зустрічаються строкатолисті форми, з листками білими або кремовими. Або з білими неправильної форми плямами.

Ф. каучуконосний – Ficus elastica Roxb.- вічнозелене дерево до 20-30 (40) м висотою з повітряними коренями-підпорками. В природі в молодому віці росте як епіфіт. Листки еліптичні, овальні, шкірясті до 30 см довжини, найбільш поширений в культурі вид. Часто зустрічаються строкатолисті різновидності.

Взимку температура 16-18⁰ освітлення і полив помірні , влітку освітлення яскраве, рясний полив, часто обприскування, відносна вологість повітря 80-85%.

Рекомендується для озеленення середньо- та великогабаритних приміщень з незначною і середньою забрудненістю повітря. А також для озеленення лоджій і балконів у літній період.

Ф. ліроподібний – Ficus lyrata Warb. Тропічна Африка. Листки великі (до 60 см), шкірясті, блискучі, темно-зелені, мають форму скрипки.

Розмножується живцями погано.

Умови утримання як ф. каучуконосного.

Рекомендується для озеленення теплих середньо- та великогабаритних приміщень.

Ф. дуболистий – Ficus quercifolia Roxb. ліана, листки до 5-6 см блискучі, за формою нагадують листки дуба. Річний приріст в умовах культури до 25-30 см.

Умови утримання як фікуса каучуконосного

Інжир, смоківниця, фігове дерево – Ficus carica L. В природі поширений в Ірані, Афганістані. В культурі приблизно 5000 років. Листопадне дерево до 10 м висоти. Листки опушені, великі, зелені, від слабо-розсічених до добре розсічених. Культивується як плодова рослина.

Можна використовувати для зимових садів та озеленення інтер’єрів холодних приміщень.

Родина Лаврові - Lauraceae Juss.

Родина об’єднує близько 40 родів і 4 000 видів. Серед них: кориця, камфорне дерево, авокадо, лавр благородний.

Рід Лавр – Laurus L. Відомо 2 види, поширених в Середземномор’ї. Всі частини рослини ароматні. Листки прості, шкірясті, еліптично-ланцетоподібні.

Л. благородний – Laurus nobilis L. Кущ або дерево до 8 м висотою. Листки різні за розміром. Є багато форм, що відрізняються формою, забарвленням та розмірами листків.

В умовах культури розмножується живцями, для яких використовують нездерев'янілі пагони. Живці вкорінюють навесні і влітку. Вкорінення триває до 2 місяців.

Молоді рослини пересаджують щороку, дорослі 1 раз через 2-3 роки. Землесуміш – із дернової, листової землі, перегною, торфу, піску і рівних пропорціях.

Взимку слід утримувати при температурі 12-15⁰С, а влітку виставляти у відкритий грунт.

Застосовують у консервній, кондитерській, харчовій, парфумерній промисловості. Використовують для озеленення найрізноманітніших інтер’єрів із зимовою температурою близько 15⁰С. Рослині можна надавати найрізноманітнішого вигляду, використовуючи обрізку і прищипування.

Родина Марантові - Maranthaceae

Представники родини (30 родів і 400 видів) поширені переважно в тропічних дощових лісах всіх континентів, крім Австралії, де вони часто на болотистих і затоплюваних місцях утворюють непрохідні зарості. Найбільшим родом є рід калатея (Calathea G.F.W. Mey.), що об’єднує близько 150 видів.

Це багаторічні трав’янисті рослини з симподіально розгалуженими кореневищами. Листки цілісні, яйцевидні, видовжено-яйцевидні, асиметричні. В багатьох видів стебло дуже коротке з розеткою листків.

В культурі розмножуються вегетативно, головним чином поділом кореневища при пересаджуванні та живцями. Використовують землесуміш з листової, дернової землі, торфу, перегною і піску в рівних пропорціях.

Рослини вологолюбні. Температура близько 20⁰ на протязі року. Слід притіняти від прямого сонячного світла.

В культурі використовують декілька видів, в т.ч.:

Калатея Макоя - Calathea makoyana E. Morr. Висота рослини 35-40 см, листки прикореневі, цілісні, еліптичні, з загостреною верхівкою, хвилясті до 17 см довжини і 11 см ширини. Верхня сторона листка блискуча із світло-зеленими смугами і темно-зеленими продовгуватими плямами, що відходять від центральної жилки. Нижня сторона листка з червонуватими плямами.

К. прикрашена – Calathea ornatа Koern. Листки дещо менші (15-20 см довжиною 1 до 7 см шириною), верхня сторона їх жовтувато зелена із сріблястими і рожевими лініями, що розходяться від центральної жилки, нижня – темно-фіолетово-червона.

К. зебровидна - Calathea zebrine Lindl .- 40-60 см, листки прикореневі, еліптичні, цілісні, 40 см довжиною і до 25 см шириною. Верхня сторона листка з широкими світлими перистими і більш вузькими й короткими темно-зеленими смугами, нижня чеpвонувата.

Родина Перцеві - Piperaceae

Представники родини –поширені переважно в тропічних районах планети. Родина нараховує близько 3 000 видів (8-10 родів), переважна більшість з яких відносяться до родів перець і пеперомія.

Пеперомії - Peperomia Ruiz et Pav. - (близько 1000 видів) поширені в тропічній Америці. Це багаторічні і однорічні рослини, переважно наскальні або епіфіти, рідше напівкущі. Листки чергові або супротивні, цілісні, м’ясисті, строкаті або зелені, гладкі або опущені. Більшість видів цвітуть цілий рік дрібними квітками, зібраними в колосовидні (подібні на мишачий хвіст) суцвіття.

В культурі плодоносять дуже рідко. Розмножуються переважно живцюванням та поділом куща. При пересаджуванні не слід забувати, що переважна більшість цих видів – епіфіти, тому потребують рихлого субстрату із листової, дернової землі, торфу і піску у співвідношенні 2:2:2:1.

Види за характером росту поділяють на ампельні, кущоподібні та прямостоячі.

Догляд полягає в основному в правильному поливі, не можна перезволожувати грунт, особливо взимку. З березня по вересень слід підживлювати двічі на місяць повним мінеральним добривом.

Рослини досить витривалі, але потребують розміщення на добре освітлених місцях. Незважаючи на походження із вологих тропіків, їм не потрібно постійно висока вологість повітря, і вони досить комфортно себе почувають у приміщеннях з центральним опаленням.

Кущоподібні:

Пеперомія срібляста – Peperomia argireia E.Morr. Компактна рослина із вкороченим стеблом. Листки розміщені у вигляді розетки, з довгими (більше 10 см) темно-пурпуровими черешками, листкові пластинки цілісні, округло яйцевидні із загостреною верхівкою 6-9 см довжини і 5-8 см ширини. Зверху по жилках темно-зелені, між жилками світлі, сріблясті, знизу світло-зелені.

Використовують для невеликих групових композицій.

Пеперомія зморщена – Peperomia caperata Puiz et Pav. - мініатюрний вид, в якого дрібні темно-зелені гофровані листочки і на їх фоні тендітні білі, дещо вигнуті колосовидні суцвіття. Черешки листків ніжні і ламкі. Цінна рослина для мініатюрних вишуканих композицій. Краща землесуміш: листова земля, перегній і пісок – 2:2:1.

Прямостоячі:

Пеперомія магнолієлиста – Peperomia magnoliaefolia H.B.K. - родом з Центральної Америки. Це рослини з галузистими прямостоячими або висхідними стеблами, що здатні вкорінюватися в нижніх вузлах. Листки чергові з короткими (до 2 см), дещо крилатими черешками. Листкові пластинки округлі до яйцевидно-еліптичних з раптово-звуженою основою, товсті, шкірясті, зелені, блискучі.

В культурі поширена форма цього виду М.м. форма строкатолиста

Родина Молочайні – Euphorbiaceae

До родини відноситься не менше 300 родів і близько 7500 видів. Поширені в різних кліматичних зонах (крім Арктики), але в рослинному покриві тільки тропічного і субтропічного клімату відіграють суттєву роль.

Одним з найбільш відомих декоративних молочайних є рід Кодіаеум - Codiaeum , який нараховує 14 видів, поширених на островах Малайського архіпелагу. Серед них є як трав’янисті види, так і чагарники та дерева.

В декоративному садівництві тропіків та субтропіків і в озелененні інтер’єрів в умовах помірного клімату використовують переважно один вид – Кодіеум строкатолистий або кротон – Codiaeum variegatum Blume var. pictum Muell. Arg. Це вічнозелене дерево до 3 м висоти. Листки чергові, ланцетні, лінійні, овальні іноді лопатеві, шкірясті, блискучі, коливаються за формою, розмірами і кольором від зелених до жовтих, червоних, майже чорних, плямистих, з яскравими жилками.

В культурі існує велика кількість форм:

- з широкими жовтими листками;

- з вузькими листками, жовтими по краю і жилках;

- із спірально-закрученими червоними і зеленими листками та ін.

Розмножуються кодіеуми живцюванням здерев’янілими та напівздерев’янілими живцями (лютий - квітень). Живці висаджують в ящики, заповнені внизу торфом, а зверху на 5 см піском з нижнім підігрівом. Температура 25-30⁰. Перед висаджуванням живців на вкорінення їх слід промити у воді кімнатної температури від молочного соку, який виділяється при зрізуванні. Вкорінення триває 1,5 – 2 місяці.

Висаджують рослини у землесуміш із дернової, листової землі, перегною, торфу, піску - 1:1:1:2:0,5.

Догляд – полив, обприскування, захист від прямих сонячних променів, температура – 20-22⁰, висока вологість повітря. Не переносить сухого повітря і різких перепадів температури, від чого скидає листя.

Лекція 5