Розподіл загально виробничих витрат подано в наступній таблиці.

№ п/п	Показники	Порядок розрахунку	Всього	На 1 бази розподілу (1 виріб)	Включення ЗВВ до:
					Витрат на виробницт-во продукції	С/в реа-зованої продукції
1.	База розподілу за нормальною потужністю		2 000	х	х	х
	ЗВВ за нормальною потужністю, грн., з них:		14 000
2.	Змінні	10000 : 2000=5	10 000	5	Х	Х
3.	Постійні	4000 : 2000 =2	4 000	2	Х	Х
	База розподілу за фактичною потужністю
4.	Лютий		1 600	Х	Х	Х
5.	Березень		2 100	Х	Х	Х
	Фактичні ЗВВ:
6.	Лютий, з них:		12 000
7.	Змінні	1600од.х 5 =	8 000	Х	8 000	Х
8.	Постійні	12000-8000 = 4000	4 000	Х	Х	Х
9.1	Постійні розподілені	2х1600од. = 3200	3 200	Х	3 200	Х
9.2	Постійні нерозподілені	4000 - 3200 = 800	800	Х	Х	800
10.	Березень, з них:		14 500
11.	Змінні	2100 х 5 = 10500	10 500	Х	10 500	Х
12.	Постійні	14500-10500 = 4 000	4 000	Х	Х	Х
12.1	Постійні розподілені, але не більше суми фактичних постійних ЗВВ	2 х 2100 = 4 200	4 000	Х	4 000	Х
12.2	Постійні нерозподілені	4000-4000 = 0	0	Х	Х	0

З наведеного розрахунку видно, що в результаті того, що в лютому не була досягнута нормальна виробнича потужність (1600 шт. замість “нормальних” 2000), фактичні постійні накладні витрати (4000грн.) перевищили норму, що дорівнює 3200 (2 грн./шт. х 1600шт.), тому надлишок накладних витрат в сумі 800 грн. (4000 – 3200) відноситься на собівартість реалізованої продукції. У березні досягнуто перевищення “нормальної” потужності, тому всі постійні витрати підлягають включенню до витрат на виробництво.

На загальну суму ЗВВ складають бухгалтерські записи:

Дт 91 Кт 20,66,65,13,37,68

Списання змінних і постійних ЗВВ в бухгалтерському обліку відображається записами:

8. на суму змінних витрат: Дт 23 Кт 91;

9. на суму постійних розподілених витрат: Дт 23 Кт 91;

10. на суму постійних нерозподілених витрат: Дт 901 Кт 91.

Облік ЗВВ ведеться в журналах 5 та 5А. Підприємства, що не використовують рахунків 8 класу, відображають ЗВВ у III розділі Журналу 5, а підприємства, що використовують рахунки 8 класу, відповідно – у розділі III Журналу 5А.

д). На більшості промислових підприємств, що займають­ся виготовленням продукції, наприкінці звітного періоду є залишки продукції, обробка якої або не завершена, або вона не пройшла вип­робування, приймання чи комплектацію згідно з умовами договорів із замовниками, оскільки не відповідає технічним умовам і стандартам. Така продукція належить до незавершеного виробництва, залишок її на кінець звітного періоду відображається за дебетовим сальдо рахунка 23 "Виробництво".

У різних галузях народного господарства є різні методи визначення величини незавершеного ви­робництва (НВ) (використання цих методів регламентується Методичними рекомендаціями щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджених наказом Державного комітету промисловості від 02.02.2001р № 47).

Загальним для всіх галузей господарювання є те, що до НВ не належать забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, на­півфабрикати та вироби, які на момент визначен­ня величини НВ не піддавались об­робці.

Для бухгалтерського обліку НВ підприємству необхідно визначити її кількість і здійснити оцінку. Кількість НВ може визначатися шляхом зважуван­ня, вимірювання та підрахунку, (тобто шляхом інвентаризації НВ), і шляхом теоретичних розрахунків.

Порядок визначення заликів незавершеного виробництва залежить від характеру виробництва. Незавершене вирбництво можна оцінювати на підставі:

1. При подетальному обліку незавершеного виробництва, що використовується в масовому виробництві – це оперативні дані про запуск деталей у виробництво і випуск з виробництва з врахуванням браку і можливих відходів.

2. При подетально-операційному способі, що використовується в індивідуальному і серійному виробництві – оперативні дані з маршрутних листів і карток обліку.

Проте оперативні дані про залишки незавершеного виробництва потребують періодичноїперевірки їх достовірності, для цього і проводиться інвентаризація незавршеного виробництва в кінці звітного періоду, в результаті якої найбільш точно визначаються залишки незавершеного виробництва.

П(С)БО не визначений порядок оцінки НВ, тому підприємству необхідно визначатись у цьому питанні самостійно, використовуючи при цьому за базовий, підхід викладений у Методичних рекомендаціях щодо формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості.

Згідно з п. 418 Рекомендацій оцінка незавершеного виробництва може здійсюватись:

• за плановою (нормативною) виробничою собівартістю;

• за плановими прямими витратами;

• за собівартістю сировини, матеріалів та на­півфабрикатів.

Розглянемо на умовних числових прикладах облік незавершеного виробництва в промисловості.

Наприклад:

Підприємство займається виготовленням про­дукції. На початок звітного місяця НВ склало: 2 шт. продукції на суму 1 700 грн. За звітний місяць витрати на виробництво (15 шт. продукції, у тому числі на доробку 2 шт. НВ) склали 15 000 грн.: прямі витрати на сировину - 5 000 грн. та на оплату праці з нара­хуваннями на неї - 10 000 грн. На кінець місяця згідно з даними інвентаризації в НВ залишилося 3 шт. продукції. Підприємством вс­тановлено, що відповідно до планової калькуляції вартість НВ складає 75 % прямих витрат на оплату праці з нарахуваннями на неї і 25 % прямих витрат на сировину. Тобто, сума НВ на кінець звітного місяця склала 1 750 грн.:

[(10 000 грн. : 15 шт. х 3 шт.) х 75 %] + + ((5 000 грн. : 15 шт. х 3 шт.) х 25 %].

Оприбутковано 14 шт. готової продукції (2 шт. + 15 шт. - 3 шт.) на суму 14 950 грн.

(1 700 грн. + 15 000 грн. - 1 750 грн.).

В обліку ці операції відображаються таким чином:

Віднесені на виготовлення 15 шт продукцї (в т.ч. 2 шт. НВ) прямі витрати:

8. на сировину: Дт 23 Кт 20 - 5 000 грн. ;

9. на оплату праці з нарахуваннями: Дт 23 Кт 661,65 - 10 000 грн..

Оприбутковано 14 шт. готової продукції: Дт 26 Кт 23 14 500 грн.

З метою забезпечення досто­вірності даних бухгалтерського обліку та фінан­сової звітності та відповідно до пункту 1 статті 10 ЗУ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” інвентаризація незавершеного ви­робництва проводиться всіма підприємствами, незалежно від того, як визначається протягом року вартість НВ.

е). Виробничим браком вважається продукція (деталі, напівфабрикати, готові вироби), які по своїй якості не відповідають встановленим вимогам або технічним умовам і не можуть бути використані по своєму прямому призначенню або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення. Порядок списання втрат від браку залежить від місця виявлення дефекту (внутрішній або зовнішній брак), виду браку (виправний, невиправний, технічно неминучий) і можливості встановлення особи, яка допустила брак.

Внутрішній брак - це брак продукції, виявле­ний у процесі виробництва до її відправки спо­живачеві.

Зовнішній брак – це брак, виявлений споживачем у процесі збирання, монтажу або під час експлу­атації виробу.

І внутрішній, і зовнішній брак може бути як виправним, так і невиправним.

Для обліку й узагальнення інформації про втра­ти від браку у виробництві в бухгалтерському обліку застосовується рахунок 24 "Брак у вироб­ництві". По дебету рахунка відображається вар­тість зовнішнього і внутрішнього браку, що скла­дається з вартості остаточно забракованих мате­ріалів, деталей, вузлів, напівфабрикатів, готової продукції і витрат на виправлення браку (якщо брак є виправним), витрат на гарантійний ре­монт в обсязі, що перевищує норму, витрат на утримання гарантійних майстерень. По кредиту рахунка - суми, що зменшують втрати від браку (вартість відходів від бракованої продукції; суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок осіб, винних у браку продукції, якими можуть бути працівники підприємства і постачальники).

Фактичні втрати від браку можна визначити за наступною формулою

ФВ = ВНБ + ВВВБ - ВВБ - СВ,

де ФВ - фактичні втрати від браку;

ВНБ - вартість невиправного браку;

ВВПБ - витрати на виправлення виправного браку;

ВВБ - вартість відходів від браку;

СВ - суми, що підлягають відшкодуванню за рахунок винних осіб.

Підприємства, що застосовують у бухгалтерсь­кому обліку рахунки класу 8, витрати на виробництво продукції групують за елементами витрат.

Витрати на виробництво продукції (у тому числі і тієї, що в подальшому виявиться браком) за звичайних умов узагальнюються на рахунку 80 "Матеріальні витрати".

Витрати на гарантійний ремонт готової про­дукції збираються на рахунку 84 "Інші операційні витрати".

Для відображення витрат, що утворилися через брак у результаті надзвичайних подій, ви­користовується рахунок 85 "Інші затрати".

Сума витрат на виробництво продукції, що виявилася браком, із цих рахунків списується на рахунок 24.

Якщо встановлено, що брак виник з вини працівника підприємства, суми, що підлягають утриманню на відшкодування збитку, з кредиту рахунка 24 списуються в дебет субрахунка 375 "Розрахунки з відшкодування заподіяного збит­ку".

Суми, що підлягають відшкодуванню постачаль­никами у зв'язку з поставкою недоброякісних сировини, матеріалів, напівфабрикатів та ін., ви­користання яких у виробництві призвело до утво­рення браку, облічуються на субрахунку 374 "Роз­рахунки за претензіями".

Відповідно до підпункту 15.9 П(С)БО 16 "Витрати" втрати від внутрішнього і зовнішнього браку, крім витрат на гарантійний ремонт та обслуговування гарантійних майстерень, включаються до складу загально виробничих вит­рат. Загально виробничі витрати поділяються на постійні і змінні. Оскільки перелік і склад змінних і постійних витрат підприємство встановлює са­мостійно, порядок розподілу втрат від браку у складі загально виробничих витрат залежить від того, до яких витрат відносить підприємство такі втрати. Змінні і постійні розподілені витрати належать до витрат на виробництво продукції (робіт, по­слуг), а постійні нерозподілені витрати включа­ються в період їх виникнення до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Розподіл втрат від браку у складі загально ви­робничих витрат можна подати у вигляді такої схеми:

ВТРАТИ від БРАКУ

ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧІ ВИТРАТИ

З м і н н і

П о с т і й н і

Р о з п о д і л е н і

Н е р о з п о д і л е н і

Витрати на виробництво продукції (рах. 23)

Собівартість реал. продукції ( 901)