Приклад 2. Зовнішній брак

Підприємству - виробнику повернена як брак раніше продана продукція на суму 6 000 грн. (з ПДВ).

Фактична собівартість забракованої продукції, класифікованої ВТК як непоправний брак, склала 4 000 грн.

У результаті розбирання забракованої продукції оприбутковані матеріали на суму 1 500 грн.

Втрати в сумі 2 500 грн. (4 000,0 грн. -- 1 500,0 грн.), з яких:

— вартість матеріалів у вартості браку стано­вить 1 000 грн.;

— вартість послуг, придбаних у сторонніх організацій, - 900 грн.;

— витрати на оплату праці працівників підпри­ємства - 600 грн.,

повністю відшкодовані працівниками підприємства, винними у випуску бракованої продукції.

Замість браку покупцеві відвантажена нова партія продукції.

№ з/п		Зміст операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
			Дебет	Кредит
1		2	3	4	5
1.		Відображена вартість забракованої продукції, поверненої покупцем	704	361	6 000,0
2.		Відкориговані податкові зобов'язання з ПДВ	704	6411	1 000,0
3.		Оприбуткована повернена продукція	26	901	4000,0
4.		Зменшена фактична вартість готової продукції на вартість браку	23	26	4 000,0
5.		Відображене зменшення фінансового результату на вартість поверненої продукції	791	704	5 000,0
6.		Відображене зменшення собівартості готової продукції на суму повернення	901	791	4 000,0
7.		Відображена вартість браку	24	23	4 000,0
8.		Зменшені втрати від браку на вартість матеріалів, оприбуткованих при розбиранні забракованоі продукції	20	24	1 500,0
9.		Зменшений (методом "сторно") податковий кредит з ПДВ на су­му податку, нарахованого на суму матеріальних витрат, що підля­гають відшкодуванню за рахунок винних осіб (умовно - 380 грн.)	641	631	380
			-	-	-
10.		Збільшена вартість запасів на суму ПДВ, що підлягає виключенню з податкового кредиту	20	631	200,0
11.	Віднесена на інші витрати операційної діяльності сума ПДВ,		949	631	180,0
	раніше включена до податкового кредиту у зв’язку з придбанням послуг у сторонніх організацій, що виключається у зв'язку з виробництвом брак
12.	Збільшені втрати від браку на суму ПДВ,		24	20	200,0
	що включається до вартості зіпсованих матеріалів
13.	Списані втрати від браку на працівників підприємства,		375	24	2 700,0
	які допустили його
14.	Здійснені утримання із заробітної плати працівників, які допустили брак		661	375	2700,0
15.	Відвантажена продукція покупцеві замість забракованої раніше		361	701	6 000,0
16.	Відображені розрахунки за податковими зобов'язаннями з ПДВ		701	6411	1 000,0

Особливим видом втрат від браку є витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, і витрати на утримання гарантійних майстерень. При цьому такий вид втрат від браку у підприємства може виникнути тільки в тому випадку, якщо на підприємстві, відповідно до П(С)БО 11 створений резервний фонд для оплати гарантійних зобов’язань. Суми створеного забезпечення гарантійного ремонту визнаються витратами на збут (рахунок 930 і належать до витрат періоду, у якому створений резервний фонд. Витрати на гарантійний ремонт понад зарезервовані суми, належать до втрат від браку і включаються до складу загально виробничих витрат.

Втрати від браку, що утворилися в результаті стихійного лиха списуються на субрахунок 991 “Втрати від стихійного лиха”. З Кт 991 такі втрати відносяться на фінансовий результат підприємства (су бранок 794 “Результати надзвичайних подій”).

є). Бухгалтерське узагальнення виробничих затрат щомісячно здійснюється на рахунках аналітичного та синтетичного обліку. В кінцевому підсумку всі виробничі затрати узагальнюються на рахунку 23 “Виробництво”, що дає можливість визначити фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг).

Узагальнення витрат здійснюється в певній послідовності. Перш за все, на рахунки виробництва відносять всі прямі витрати. Списання прямих витрат здійснюється на підставі відомостей розподілу відповідних витрат, які складаються за даними первинних документів, також відомостей нарахування амортизації необоротних активів.

Потім списуються загально виробничі витрати в сумі, що за розрахунком підлягають включенню до витрат на виробництво продукції.

На завершення здійснюється підрахунок виробничих затрат за статтями. За видами виробів, кодами замовлень, за видами послуг, по окремих структурних підрозділах і в цілому по підприємству.

Тобто, по Дт 23 і його аналітичних рахунках наприкінці місяця відображаються всі виробничі витрати – як основні, так і накладні.

З Кт рахунку 23 списується вартість поворотних відходів (у кореспонденції з Дт 209), виробничого браку, якщо він має місце (на Дт 24) і виробничу собівартість випущеної з виробництва готової продукції (на Дт 26).

Сальдо по Дт 23 відображає затрати у НВ. Для визначення затрат у НВ на кінець місяця проводиться його інвентаризація та оцінка виходячи з фактичних матеріальних і трудових витрат.

Фактична виробнича собівартість готової продукції, виконаних робіт і послуг визначається так: витрати на незавершене виробництво на початок місяця плюс виробничі витрати за місяць, мінус витрати на незавершене виробництво на кінець місяця, мінус втрати остаточного браку, мінус втрати нестач незавершеного виробництва.

На фактичну собівартість випущеної з виробництва готової продукції роблять запис:

Дт 26 Кт 23

На фактичну собівартість зданих замовникам робіт, послуг:

Дт 90 Кт 26.

При використанні підприємствами журнально-ордерної форми рахівництва для узагальнення витрат використовується журнал 5 та 5А.

У зведеному обліку витрати групуються за видами продукції (групами однорідної продукції), замовленнями, переділами, цехами тощо. Методика зведеного обліку і порядок складання звітної калькуляції залежать від типу виробництва, кількості видів продукції, що випускається, структури управління виробництвом, а також від застосовуваних методів обліку витрат.

Зведений облік витрат на виробництво здійснюється на основі зведених даних, одержаних в результаті обробки первинної документації.

На підприємствах із цеховою структурою управління зведений облік забезпечує виділення в собівартості продукції витрат окремих цехів. На підприємствах з без цеховою структурою управління зведений облік витрат ведеться за видами продукції в цілому по підприємству. Дані зведеного обліку використовуються під час складання калькуляцій фактичної виробничої собівартості продукції.

Для правильної побудови обліку зведення витрат важливе значення має правильне визначення поняття "напівфабрикати (напівпродукти)".

Напівфабрикат (напівпродукт) - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад тощо), який повинен пройти ще одну або кілька технологічних фаз (переділів тощо) обробки, перш ніж стати готовою продукцією, але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим і призначеним для іншого виробництва за межами підприємства, тобто реалізується, його облічують як готову продукцію, наявність якої на методику обліку зведення витрат не впливає. Якщо напівфабрикат (напівпродукт) призначений для подальшої обробки на цьому підприємстві, його міжцеховий рух обліковується.

Облік витрат на виробництво може здійснюватися без бухгалтерського перерахування собівартості напівфабрикатів власного виробництва, якщо вони передаються з цеху в цех (безнапівфабрикатний варіант). У цьому разі витрати на виготовлення напівфабрикатів, деталей і вузлів враховуються в цехах у розрізі статей витрат.

Якщо застосовується напівфабрикат ний варіант обліку зведення витрат, ведеться системний облік руху напівфабрикатів на рахунках у ході технологічного процесу (витрати на виготовлення напівфабрикатів враховуються цехами за комплексною статтею "Напівфабрикати власного виробництва"). Передавання напівфабрикатів із цеху в цех або на склад відображається на рахунках як у кількісних, так і у вартісних показниках. З цією метою собівартість напівфабрикату кожного цеху обчислюють щомісяця шляхом сумування власних витрат та витрат, прийнятих від цехів попередньої обробки. При, цьому, собівартість готового продукту визначається послідовним нагромадженням витрат кожного цеху у ході технологічного процесу.

Застосування напівфабрикатного варіанті обліку витрат обумовлено наявністю великого асортименту та кількості напівфабрикатів власного виробництва і тим, що одні й ті ж напівфабрикати споживаються одночасно кількома різними цехами, а також нормуванням втрат вихідної сировини та матеріалів на напівфабрикати (напівпродукт), а не кінцеву продукцію виробництва.

У разі застосування напівфабрикатного варіанту обліку передавання напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху (переділу) до іншого відображається в обліку за фактичною виробничою собівартістю. Крім обліку за фактичною, виробничою собівартістю, напівфабрикати власного виробництва відображаються в поточному обліку за плановою (нормативною) собівартістю з наступним доведенням планової (нормативної) собівартості напівфабрикатів до фактичної.

У звітній калькуляції собівартість напівфабрикатів власного виробництва (як у випадку без напівфабрикатного, так і у випадку напівфабрикатного варіантів) включається до відповідних статей витрат, а в тих галузях, де напівфабрикати власного виробництва виділені в окрему статтю, на них складаються окремі калькуляції за встановленими статтями витрат.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать. Витрати в сезонних галузях промисловості включаються до витрат на виробництво у кошторисно-нормалізованому порядку.

Втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виявлені. У разі виявлення неправильного або несвоєчасного віднесення витрат до собівартості продукції чи виявлення в результаті інвентаризації або перевірки нестач (надлишків) сировини, матеріалів, палива, незавершеного виробництва і готової продукції в цехах, а також у випадку помилок в обліку витрат, що відносяться до попередніх періодів, до собівартості продукції звітного місяця, вносяться необхідні виправлення.

Для ведення зведеного обліку витрат на виробництво застосовуються облікові регістри (відомості).

На підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво складаються калькуляції фактичної виробничої собівартості.

3. У процесі операційної діяльності підприємства виника­ють витрати, які не включаються до собівартості про­дукції (робіт, послуг), і їх не можна віднести до певного доходу звітного періоду. Такі витрати підлягають відобра­женню у складі того звітного періоду, у якому вони відбу­лися (п. 7 П(С)БО 16). До таких операційних витрат належать:

— адміністративні витрати;

— витрати на збут;

— інші витрати операційної діяльності.

а). Адміністративні витрати включають затрати на управління підприємством та витрати невиробничого характеру, зок­рема:

— загальні корпоративні витрати (організаційні витра­ти, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати та ін.);

— витрати на службові відрядження й утримання апа­рату управління підприємством та іншого загальногоспо­дарського персоналу;

— витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачан­ня, охорона;

— винагороди за професійні послуги (юридичні, ауди­торські, по оцінці майна тощо);

— витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, факс тощо);

— амортизація нематеріальних активів загальногоспо­дарського використання;

— витрати на урегулювання спорів у судових органах;

— податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів і обов'язкових платежів, які включаються до виробничої вартості про­дукції (робіт, послуг);

— плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

— інші витрати загальногосподарського значення.

Облік адміністративних витрат ведеться на рахунку 92 “Адміністративні витрати”. Адміністративні витрати, відображені протягом звіт­ного періоду по дебету рахунка 92, в кінці звітного періоду списуються з кредиту цього ра­хунка в дебет рахунка 79 “Фінансові результати”.

Дт 92 Кт 661, 65, 13, 685 та в кінці звітного періоду: Дт 79 Кт 92.

Аналітичний облік адміністративних витрат здійснюється в розрізі номенклатури статей, яка встановлюється підприємством самостійно.

Підставою для записів по Дт рахунку 92 є: відомості з нарахування заробітної лати адміністративно-управлінського персоналу, платежів, нарахувань на заробітну плату, розрахунки амортизації основних засобів і нематеріальних активів, рахунків орендодавців на оренду плату за приміщення офісу тощо.

б). Окрему групу операційних витрат складають витрати, які пов’язані зі збутом готової продукції та товарів.

До витрат на збут відносять:

— витрати пакувальних матеріалів для затарення гото­вої продукції на складах готової продукції;

—витрати на ремонт тари;

— оплата праці і комісійні винагороди продавцям, тор­говим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

—витрати на рекламу і дослідження ринку (марке­тинг);

— витрати на передпродажну підготовку товарів;

— витрати на відрядження працівників, які зайняті збу­том;

—витрати на утримання основних засобів, інших не­оборотних матеріальних активів, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона тощо);

— витрати на транспортування, перевалку і страхуван­ня готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) згідно з умовами договору (базису) поставки;

— витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслу­говування;

— інші витрати, пов'язані із збутом продукції (товарів, робіт, послуг).

Протягом звітного періоду ці витрати обліковуються по дебету рахунка 93 “Витрати на збут” в розрізі встановлених підприємством статей витрат, наприкінці звітного періоду ці витрати списують­ся з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 79 “Фінан­сові результати”.

Дт 93 Кт 204 – витрати на пакувальні матеріали;

661 – відображення суми нарахованої зарплати працівникам відділу збуту;

65 - відображення суми нарахувань на зарплату;

685 – відображення суми витрат на рекламу;

372 – відображення суми витрат на відрядження працівників відділу збуту;

13 - відображення суми витрат амортизації необоротних активів.

Дт 79 Кт 93 – списання на рахунок фінансового результату суми витрат на збут у кінці звітного періоду.

в). До інших витрат операційної діяльності належать:

• витрати на дослідницьку роботу та розробки;

• собівартість реалізованої іноземної валюти;

• собівартість реалізованих виробничих запасів;

• сума безнадійної дебіторської заборгованості;

• створення резерву сумнівних боргів;

• втрати від знецінення запасів;

• недостачі і втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пеня, неустойки;

• інші витрати операційної діяльності (витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об’єктів соціально-культурного призначення та інше).

Зазначені операційні витрати, протягом звітного періоду відображаються по дебету рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, які в кінці звітного періоду списуються з кредиту цього рахунку в Дт рахунку 79.

Дт 94 Кт 302, 312, 334, 362, 612, 632,685, 20, 26, 28, 38, 61, 63, 65, 66.

Дт 79 Кт 94.