2.2 Динаміка посівної площі, урожайності, валового збору основних видів сільськогосподарських культур

У сільському господарстві земля — це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва.

Родючість землі — це здатність ґрунту створювати врожай, рівень якого характеризує її продуктивні сили. Родючість землі на різних її ділянках неоднакова. Продуктивність землі залежить від об'єктивних властивостей ґрунту і рівня культури землеробства.

Зростання продуктивності землі досягається систематичним підвищенням родючості ґрунту на основі природних і економічних процесів відповідно до конкретних умов і систем ведення землеробства. Розрізняють природну, штучну та економічну родючість ґрунту.

Природна родючість ґрунту характеризується запасом поживних речовин, що створився в результаті природного процесу грунтотворення. Вона зумовлена дією природних і біологічних властивостей грунту, а також кліматичних умов. Природна родючість ґрунту залежить від його хімічного складу, тобто вмісту необхідних для рослин поживних речовин.

Штучна родючість грунту створюється в процесі виробничої діяльності людини за допомогою праці і засобів виробництва шляхом підвищення культури землеробства. Вона є результатом додаткових вкладень праці і коштів в обробіток землі, проведення ґрунтозахисних та меліоративних заходів. Природна і штучна родючість пов'язані між собою, практично існують у нерозривній єдності.

Економічна родючість грунту — це сукупність його природної і штучної родючості в умовах певного розвитку продуктивних сил. Вона характеризує потенціальні можливості грунту, які реалізуються в процесі сільськогосподарського виробництва, і відображує дійсний та ефективний рівень його родючості. Отже, економічна родючість грунту є сукупним вираженням його природної і штучної родючості, що визначається досягнутою в певний період продуктивністю земель.

Економічна родючість грунту виявляється в результаті використання його в сільському господарстві, а її рівень характеризується врожайністю сільськогосподарських культур. Розрізняють абсолютну і відносну економічну родючість грунту. Абсолютна родючість грунту характеризується кількістю продукції з одиниці земельної площі, а відносна — на одиницю виробничих витрат.

Рівень економічної родючості землі постійно змінюється під впливом розвитку продуктивних сил сільського господарства. Урожайність землі може постійно підвищуватись в результаті прикладання засобів виробництва, праці і наукових досягнень.

Землі сільськогосподарського призначення включають різні за продуктивністю угіддя. Структура сільськогосподарських угідь залежить від зональних особливостей і характеризує якість землі як засобу виробництва в сільському господарстві. У складі сільськогосподарських угідь найбільшу цінність мають рілля і багаторічні насадження — з підвищенням їх частки підвищуються якість і ефективність використання земельних ресурсів.

Охарактеризуємо структуру посівних площ під основні культури в СВК „Родина”.

Таблиця 8. Наявність та структура посівних площ під основні культури

Культура	2000		2001		2002
	Площа, га	%	Площа, га	%	Площа, га	%
Зернові і бобові	743	42,19	798	43,23	789	43,93
Кукурудза на зерно	46	2,61	56	3,03	65	3,62
Цукрові буряки	153	8,69	123	6,66	127	7,07
Соняшник на зерно	-	-	4	0,22	-	-
Картопля	5	0,28	7	0,38	6	0,33
Овочі відкритого ґрунту	6	0,34	7	0,38	7	0,39
Кормові коренеплоди і баштанні кормові	34	1,93	37	2	32	1,78
Багаторічні трави	299	16,98	313	16,96	290	16,15
Однорічні трави	323	18,34	312	16,9	303	16,87
Кукурудза на силос та зелений корм	152	8,63	189	10,24	177	9,86
Всього	1761	100	1846	100	1796	100

З таблиці 8 видно, що серед усіх культур, що вирощуються у даному господарстві найбільше площі припадає на зернові і бобові - 42,19% (у 2001 - 43,23% і 43,93% 2002 році). Тобто, площа під них зросла за три роки. Отже велика питома вага в підприємстві надається виробництву зернових і зернобобових.

Що стосується інших продовольчих культур, то питома вага їх посівних площ досить невелика. Кукурудза на зерно займала 3,83%, у 2002 році і її площа майже не змінилася, чого не скажеш про інші культури. Так, питома вага площі під цукрові буряки коливалася на 1-2% - від 8,69% у 2000 до 7,07% у 2002 році.

На соняшник на зерно, картоплю і овочі відкритого ґрунту, а також коренеплоди у 2000-2002 році в сумі припадало близько 1% від загальної площі. Доречі, у 2000-2002 році площі під соняшник зовсім не було відведено.Порівняно з 2000 роком дещо земеншилась площа, відведена під багаторічні трави. Її питома вага впала з 16,98% у 2000 до 16,15% у 2002 році.Однорічні трави у 2000-2002 роках, займали 9-10%

Загалом з даної таблиці видно, що порівняно роками скоротились площі під продовольчі культури, а збільшились під кормові. З чого можна зробити висновок, що господарство більше намагається розвивати тваринницьку галузь.

Виробничі ресурси сільськогосподарського підприємства, виражені в грошовій формі, становлять його сукупний ресурсний потенціал. Для порівняння господарств за їх ресурсозабезпеченістю визначають також питомий ресурсний потенціал з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.

Таблиця 9. Показники ефективності використання посівних площ під

основні культури та одержання ВП, доходу та придутку

Показники	2000	2001	2002
Врожайність ц/га: - зернових і зернобобових	44,1	40,9	36,7
- цукрових буряків	394,2	367,7	389,7
- картоплі	72	68	74,2
- овочі відкритого ґрунту	76,3	76	76,9
- кормові коренеплоди	201,8	-	-
- багаторічні трави	23,8	-	30,8
- зелена маса	369,2	360,2	382,2
Одержано на 1 га с/г угідь:
- валової продукції, грн.	1478,24	804,38	897,89
- валового доходу, грн.	773,12	469,43	254,87
- прибутку, грн.	508,94	411,65	357,89

З таблиці 9 видно, що урожайність зернових і зернобобових є досить висока. У 2000 – 44,1 ц/га , а у 2001-2002 роках зменшилась до 40,9 та 36,7 ц-га відповідно.

Якщо звернути увагу на цукрові буряки, можна зробити висновок, що у 2002 році урожайність їх дещо впала. Загалом динаміка урожайності по всіх культурах не є дуже суттєвою.

Валової продукції в розрахунку на 1 га зібрали у 2002 році менше порівняно з 2000 роком майже в 2 рази. Обсяги валового доходу і прибутку значно скоротилися. Це досить негативна тенденція.

Охарактеризуємо валовий збір різних видів продукції в рослинництві, та визначимо рівень товарності для кожної культури. Рівень товарності = реалізована продукція ділена на валову і *100%(Т=[ТП/ВП]*100%). Рівень товарності свідчить на скільки добре чи погано реалізовується зібрана продукція за межі підприємства.

З даної таблиці помітно що за останні три роки зріс валовий збір основних видів продукції. Це є позитвною тенденцією.

Табл.10. Валовий збір та рівень товарності виробництва основних видів

продукції рослинництва в СВК „Родина”

Вид продукції	Валова продукція, ц	Реалізовано продукції, ц	Рівень товарності,%
	2000 рік
Зернові і зернобобові, з них:	32766,3	16323	49,82
Озима пшениця	17068	9687	56,76
Кукурудза на зерно	3409	10	0,29
цукрові буряки	60314	60314	100,00
картопля	360	18	5,00
овочі відкритого грунту	458	34	7,42
кормові кореноплоди	6861	х	х
багаторічні трави	1562	х	х
зедена маса	31328	х	х
	2001рік
Зернові і зернобобові, зних:	36249	16769	46,26
Озима пшениця	17257	7646	44,31
Кукурудза на зерно	2621	16	0,61
цукрові буряки	64400	22021,6	34,20
картопля	545	48	8,81
овочі відкритого грунту	712	164	23,03
кормові кореноплоди	х	х	х
багаторічні трави	х	х	х
зедена маса	х	х	х
	2002рік
Зернові і зернобобові, з них:	41472	28478,2	68,67
Озима пшениця	25497	14509,8	56,91
Кукурудза на зерно	829	20	2,41
цукрові буряки	70215	70215	100,00
картопля	344	5	1,45
овочі відкритого грунту	458	191,4	41,79
кормові кореноплоди	х	х	х
багаторічні трави	х	х	х
зедена маса	х	х	х

Відповідно зросла і товарна продукція, тобто реалізована продукція. На основі цього ми розрахували рівень товарності продукції, який розраховується відношенням товарної продукції до валової у %-х. Цей показник показує як добре реалізовується виготовлена в даному господарстві продукція. Так рівень товарності на зернові є досить високим, високим на цукрові буряки в 2000 і 2002 роках. На овочі відкритого грунту цей показник мав тенденцію за три останні роки з низького зрости до досить непоганого. Рівень товарності є низьким для картоплі.