3.1.Дослідження життєвого циклу товару у вітчизняній і закордонній науці

В рамках критичного загострення глобальних екологічних проблем і визначення загального національного курсу екологізації економіки і її підрозділів надзвичайної актуальності набуває проблема удосконалення і ефективного використання механізмів та інструментів управління цим процесом, серед яких метод оцінки життєвого циклу продукції (ОЖЦ). ОЖЦ націлена на виявлення негативного впливу продукції на навколишнє середовище протягом всього періоду її існування, що дає змогу розробити заходи мінімізації (в ідеалі – ліквідації) екологічних порушень. Принципи і структура робіт з оцінки життєвого циклу продукції встановлені в міжнародних стандартах серії ISO 14040 і їх вітчизняного аналога ДСТУ ISO 14040 «Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи і структура» та ряді інших ДСТУ цієї серії.

ОЖЦ безпосередньо може використовуватись у сфері розробки і удосконалення продукції, при стратегічному плануванні і визначенні пріоритетів, в маркетинговій сфері та інших. Єдиного підходу до проведення дослідження ОЖЦ не існує, тому підприємствам при практичному використанні слід проявляти гнучкість, самостійно визначати межі і ступінь деталізації дослідження залежно від вимог, об’єкта, специфіки і сфери використання результатів. У загальному вигляді метод ОЖЦ передбачає етапи визначення цілей і змісту оцінки життєвого циклу; формування переліку вхідних і вихідних параметрів, їх якісна оцінка на всіх стадіях життєвого циклу (інвентаризаційний аналіз життєвого циклу); оцінка потенційних впливів на навколишнє середовище за результатами інвентаризаційного аналізу; інтерпретація життєвого циклу.

Оцінка життєвого циклу (ОЖЦ) являється відносно молодим методом, хоча підходи і дослідження життєвих циклів можна знайти в старих літературних джерелах. Перші дослідження, які на сьогодні визнані, розпочалися з кінця 1960-х і початку 1970-х років, періоду, в якому екологічні проблеми, такі як ефективність використання ресурсів та енергії, боротьба з забрудненням, і питання твердих побутових відходів стали питаннями широкої громадської стурбованості. Одне з перших (не опублікованих) досліджень було проведено Науково-дослідним інститутом США (Midwest Research Institute) для компанії Coca-Cola в 1969 році, з ціллю порівняння різних видів пакувальних матеріалів за двома екологічними параметрами: генерування відходів та об’єми використаних природних ресурсів. Далі на основі проведених досліджень, одне з яких відбулося в 1974 році, де MRI за замовленням Агентства по охороні навколишнього середовища США розробив проект для порівняння декількох видів упаковки і аналогічного дослідження, проведеного компанією Basler & Hofman в Швейцарії, був розпочатий розвиток методології оцінки життєвого циклу. На той час використовувався термін – аналіз ресурсів та екологічного профілю (REPA – Resource and Environmental Profile Analysis).

У 1984 році Швейцарська федеральна лабораторія тестування матеріалів і Швейцарське федеральне агентство по охороні навколишнього середовища опублікували доповідь, в якій представили повний список даних, необхідних для дослідження оцінки життєвого циклу, де вперше був застосований термін оцінка життєвого циклу.

В період 1970 - 1990 років дослідження методології оцінки життєвого циклу широко відрізняються за підходами, термінологією і результатами. Даний період характеризується відсутність чіткого міжнародного наукового обговорення та обміну результатами досліджень. Отримані результати сильно відрізнялися, навіть коли об'єктами дослідження були одні й ті ж дані.

З початку 1990-х років розпочинається координація діяльності в науковому світі, проводяться семінари і форуми, видаються наукові журнали присвячені даній тематиці. В 1993 році Міжнародна організація стандартів (ISO) та Товариство екологічної токсикології та хімії в роботі «Кодекс практики» дали визначення оцінки життєвого циклу. Визначення, дані Міжнародною організацією стандартів, мають таке формулювання: життєвий цикл - послідовні і взаємопов’язані стадії життєвої системи продукту чи процесу, починаючи від видобування природних ресурсів і закінчуючи утилізацією відходів, оцінка життєвого циклу - збір інформації, зіставлення і оцінка вхідних потоків, а також можливого впливу на навколишнє середовище протягом всього життєвого циклу.

В розроблених міжнародних стандартах Міжнародною організацією стандартів здійснено уніфікацію методології оцінки життєвого циклу, що дає можливість для порівняння проведених досліджень. На сьогодні існують два міжнародні стандарти:

• ISO 14040:2006. Екологічний менеджмент – Оцінка життєвого циклу – Принципи і структура;

• ISO 14044:2006. Екологічний менеджмент – Оцінка життєвого циклу – Принципи і настанови.

Основна ціль проведення оцінки життєвого циклу – це отримання вичерпної оцінки екологічного впливу, котра є основою для прийняття економічних, технічних та соціальних рішень. Проте вчені відмічають, що сама оцінка не вирішує екологічних проблем, а лише дає надійну інформацію для обґрунтованого їх вирішення.

Тією чи іншою мірою питань оцінки життєвого циклу продукції з точки зору її екологічних характеристик і шкідливих впливів на довкілля торкались у своїх дослідженнях вітчизняні та зарубіжні науковці: Мельник Л.Г., В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Садеков А.А., С.Супруненко, Галушкіна Т.П. та ін. Високо оцінюючи їх внесок у розробку проблеми, можна зауважити, що метод ОЖЦ в Україні знаходиться на початковій стадії розробки, тому що на підставі об’єктивних причин не сформована єдина узгоджена методика оцінки життєвого циклу продукції. Це пов’язано зі складністю визначення екологічного рівня процесів виробничо-споживчого циклу в існуючих умовах розвитку економічних процесів в Україні, а також з недосконалістю статистичної бази. Це обумовлює необхідність поглиблення наукових досліджень в цій сфері, що і є метою нашої роботи.

У межах оцінки життєвого циклу виникає проблема вибору методичного підходу до формування бази критеріїв оцінки рівня екологічності продукції. Існує кілька загальних методів формування критеріальної бази: на підставі економічних показників, який ґрунтується на визначенні розміру екологічних витрат; на підставі енергетичних показників, який оцінює енергоємність продукції; показників екологічного навантаження (земельні показники); показників порівняння, цей підхід може бути реалізований з використанням у сукупності якісних і кількісних показників.