1.Клотоїда. Рівняння клотоїди в параметричній формі та декартових координатах.
При проектуванні автомобільних доріг знайшли широке застосування як в Україні, так і за кордоном перехідні криві типу клотоїди, що характеризуються лінійним законом зміни кривизни по довжині перехідної кривої і найкращим чином відповідають умовам руху по них автомобілів з постійними розрахунковими швидкостями ( рис. 1).
Рис. 1. Клотоїда
Рівняння клотоїды в параметричній формі має вигляд:
А2 = RL,
де
А - параметр клотоїди, м;
R - радіус кривизни на відстані L від початку клотоїди, м.
Координати клотоїди в прямокутній системі координат визначаються:
Рис. 2. Зміна кривизни по довжині перехідної кривої:
а - клотоїда; б - діаграма кривизни
При цьому криву на ділянці від її початку (з R = ∞) до будь-якої точки з радіусом R = Rк прийнято називати клотоїдою. Криву ж від будь-якої точки з радіусом R = Rк1 до довільної точки з радіусом R = Rк2 називають відрізком клотоїди.
2. Узгодження земляного полотна з ландшафтом. Влаштування обтічних поперечних профілів земполотна.
Одним з головних принципів ув'язки дороги з ландшафтом є умова створення такої ситуації, щоб дорога не виділялася різко на загальному фоні місцевості. Тому доцільним є поперечний профіль земляного полотна із заокругленими контурами пологих поперечних укосів таких, які плавно переходять в поверхню прилеглих елементів рельєфу (рис.1).
Рис 1. Обтічні поперечні профілі земляного полотна: а - невисокий насип з лотком замість бічної канави; б - невисокий насип з пологими укосами; в - насип заввишки до 2 м; г - високий насип з укосами змінної крутості: д - виїмка з лотками і заокругленими кромками укосів
Пологі обтічні укоси мають наступні переваги в порівнянні із зазвичай вживаними укосами постійної крутості: забезпечують безпеку руху, оскільки за відсутності бічних канав автомобіль, що втратив управління, має можливість з'їхати по пологому укосу з насипу на прилеглу смугу відведення; зростає упевненість водія в управлінні автомобілем, оскільки він бачить весь укіс, а не лише бровку земляного полотна, що закриває від нього вид на укіс насипу; забезпечується краще обтікання земляного полотна сніговітровим потоком і сніг переноситься через дорогу, не відкладаючись на проїзній частині.
При індивідуальному проектуванні земляного полотна, наприклад, в паркових зонах, дрібні виїмки і невисокі насипи обов'язково влаштовують з пологими укосами. Коефіцієнт закладання укосів приймають тим більшим, чим нижче насип. В дрібних насипах укосам додають закладання 1:4 - 1:6. Високі насипи влаштовують або з постійним по висоті закладанням укосів, або навіть роблять укоси ламаними з крутістю що зменшується у міру наближення до підошви. Укоси виїмок найчастіше влаштовують з укосами постійної крутості.
Велику увагу приділяють сполученню земляного полотна з прилеглими формами рельєфу, добиваючись їх плавного злиття. Для цього верхню частину укосів виїмок і підошву насипів плавно сполучають з прилеглою поверхнею грунту по кругових кривих малого радіусу, що зазвичай приймається рівним одній-двом величинам робочих відміток.
Контрольна робота №22