- •Тезисно - опорний конспект лекцій
- •Тема 1: Предмет економічного аналізу та організація аналітичної роботи. Методика дослідження економічних показників.
- •1. Поняття про економічний аналіз. Завдання аналізу в сучасних умовах.
- •2. Методи економічного аналізу.
- •Прийом елімінування включає:
- •3. Методика дослідження економічних показників.
- •3. Індексний прийом.
- •Алгоритм № 1. Для розв’язування задач типу: “Валовий збір
- •1. Прийом ланцюгових підстановок:
- •2. Прийом обчислення різниць.
- •Отже надалі необхідно:
- •Алгоритм № 2. Для розв’язання задач типу: “Собівартість 1 ц. Продукції рослинництва.
- •Прийоми ланцюгових підстановок.
- •Індексний метод.
- •Тема 3. Аналіз виробничих ресурсів та організаційно-технічного рівня підприємства.
- •Самостійне вивчення:
- •Література:
- •1. Аналіз складу, руху і структури основних засобів підприємства.
- •2. Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання.
- •3. Аналіз використання трудових ресурсів.
- •4. Аналіз продуктивності праці.
- •5.Аналіз використання коштів на оплату праці
- •Виробнича ситуація 1; 2; 3. Показники руху (зміни) і відтворення основних засобів.
- •Тема 4. Аналіз процесу виробництва.
- •Аналіз виробництва продукції рослинництва, резерви підвищення галузі.
- •Посівних площ;
- •Урожайності.
- •2. Аналіз виробництва продукції тваринництва, міроприємства щодо його збільшення.
- •Поголів’я тварин;
- •Продуктивність 1 голови.
- •Тема 5. Аналіз витрат на виробництво продукції.
- •Аналіз собівартості продукції рослинництва.
- •Затрати на 1 га.
- •Урожайність.
- •Основні причини перевитрат за статтями.
- •2.Аналіз собівартості продукції тваринництва.
- •Затрат на 1 голову.
- •Продуктивності 1 голови.
- •Тема 6. Аналіз ринку продукції. Формування портфеля замовлень, реалізації продукції та послуг.
- •Аналіз і оцінка збуту продукції, обґрунтування і вибір економічно доцільних шляхів реалізації.
- •2. Аналіз суми виручки від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг.
- •Міроприємства , щодо підвищення суми виручки в розрізі головних факторів.
- •3. Аналіз можливості формування портфеля замовлень, попиту на продукцію, конкурентоспроможності продукції, критичної маси продажу.
- •Тема 7. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.
- •1. Прибуток, як показник ефективності діяльності підприємства. Проведення факторного аналізу.
- •Кількість реалізованої продукції;
- •Середня реалізаційна ціна за 1 ц;
- •Виробнича собівартість одиниці продукції.
- •2.Факторний аналіз показників рентабельності продукції.
- •Прибуток від реалізації продукції;
- •Собівартість реалізованої продукції.
- •3. Аналіз розподілу прибутку, обґрунтування основних напрямів використання прибутку.
- •Тема 7. Аналіз фінансового стану підприємства.
- •1. Завдання і джерела аналізу. Будова бухгалтерського балансу.
- •2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
- •Аналіз поточної платоспроможності.
- •На основі даних додатку №1; №2 (Баланс та звіт про фінансові результати) визначити показники фінансової стійкості підприємства. Заповнити аналітичну таблицю. Написати висновки і пропозиції.
- •Звіт про фінансові результати стов “Флора”
- •І. Фінансові результати.
2. Аналіз забезпечення підприємства основними засобами та ефективності їх використання.
Під терміном “основні фонди” розуміють вартість основних засобів у їх вартісному виразі.
Забезпеченість підприємства основними фондами визначають за вартістю засобів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь і на одного працюючого. Аналіз проводять за первісною (балансовою) вартістю основних засобів.
Виконання плану виробництва сільськогосподарської продукції залежить від рівня використання основних виробничих фондів, структура яких різна залежно від фондозабезпеченості підприємства.
Фондозабезпеченість визначають діленням наявних основних виробничих фондів сільськогосподарського призначенням до площі сільськогосподарських угідь або площі орних земель.
Для оцінки впливу структури основних виробничих фондів на ефективність їх використання обчислюють показник фондоозброєності праці працівників підприємств.
Під фондоозброєністю праці розуміють вартість основних виробничих фондів, що припадає на середньорічного працівника підприємства. Обчислюють її відношенням вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників.
Аграрним підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки основних фондів брало участь у його створенні.
Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:
Фондовіддача – відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.
Фондомісткість – це зворотний показник фондовіддачі. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені об’єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі.
Далі необхідно провести факторний аналіз фондовіддачі і виявити вплив головних факторів, які сприяли її зниженню.
Шляхами підвищення фондовіддачі є два головні напрями:
збільшення вартості продукції за рахунок підвищення урожайності і продуктивності худоби, впровадження інтенсивних технологій та інше;
оскільки забезпеченість фондами сільськогосподарських підприємств недостатня, то скорочення їх вартості не бажане, а необхідно формувати їх раціональну структуру.
3. Аналіз використання трудових ресурсів.
Наслідки господарської діяльності у вирішальній мірі залежать від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами і ефективності їх використання. Забезпеченість визначають по окремих категоріях працівників шляхом порівняння фактичної наявності їх з плановою потребою.
По кожній категорії працівників досліджують також їх якісний склад за статтю, віком, стажем роботи, освітою, кваліфікацією. На якісний склад працівників певний вплив робить рух трудових ресурсів – прийом на роботу та звільнення з роботи. Внаслідок руху відбувається якісна зміна трудових ресурсів: старіння чи омолодження, підвищення або зниження загального і кваліфікаційного рівня, а також стажу роботи в даному господарстві. Рух трудових ресурсів характеризують такі показники:
Коефіцієнт найму (надходження) працівників – це відношення кількості працівників найнятих на роботу до чисельності працівників підприємства на початок року;
Коефіцієнт вибуття робочої сили – це відношення кількості вибулих працівників до кількості їх на підприємстві на початок року.
Ці показники дають можливість визначити темп зміни кількості працівників на підприємстві та коефіцієнт валового обороту робочої сили.
Темп зміни – це різниця між коефіцієнтами найму і вибуття робочої сили. Валовий оборот – це сума коефіцієнтів найму і вибуття.
Кожне підприємство має бути зацікавленим в стабільності трудового колективу, бо це сприяє підвищенню продуктивності праці. А тому бажаною для підприємства є тенденція цих показників до зниження. Але це не означає, що підприємство повинне штучно зменшувати показники руху робочої сили. Часто підприємство зацікавлене в наймі більш кваліфікованих робітників, працівників нових професій, високопрофесійних спеціалістів. В таких умовах зростання коефіцієнта найму робочої сили є позитивним явищем.
Для характеристики інтенсивності використання робочої сили визначають і досліджують такі показники:
Коефіцієнт використання запасу праці;
Коефіцієнт трудової активності працівників;
Коефіцієнт виконання норми виробітку;
Коефіцієнт використання робочого часу зміни;
Показники сезонності виробництва;
Рівень продуктивності праці працівників.
Коефіцієнт використання запасу праці визначають діленням фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людиногодин в цілому по підприємству на запас праці. Запас праці визначають множенням кількості постійних працівників на річний фонд робочого часу одного працівника, який складає 1885 годин. При раціональному використанні трудових ресурсів коефіцієнт використання запасу праці може = 1.
Коефіцієнт трудової активності працівників визначають діленням кількості фактично відпрацьованих людиногодин одним працівником на 1885, тобто на нормативний запас праці одного працівника. Наближення фактичного показника до нормативного характеризує інтенсивність використання трудових ресурсів.
Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають діленням фактичного обсягу виконаних робіт на змінну норму виробітку. Його визначають по окремих технологічних операціях. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання трудових ресурсів. Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають не лише по окремих технологічних операціях, а й по господарству в цілому шляхом ділення кількості виконаних змінних норм на кількість відпрацьованих нормозмін.
Коефіцієнт використання робочого часу зміни визначають діленням фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 годин).
Раціональність використання трудових ресурсів до певної міри характеризують також показники сезонності виробництва, особливо такий показник як помісячний розподіл затрат праці по місяцях у відсотках до річних затрат.
Узагальнюючими показниками ефективності використання трудових ресурсів є показники продуктивності праці.
