- •1. Ф.Прокопович Богословское учение о состоянии неповрежденного человека или о том, каков был Адам в раю./Прокопович ф. – сПб. – 1785. – 4с.
- •2. Ф.Прокопович Первое учение отроком/ Прокопович ф. – сПб.: Друскерей дес Александер – Невский – Клостер. – 1770. – 110с.
- •7. Ф.Прокопович. Філософські твори. Т. 3 Математика, історичні праці, вірші та листи./ф.Прокопович. – к.: Наукова думка, 1981 – 524 с.
- •8. Т.Е. Автухович Прокопович Елезар(Елеазар) / Словарь русских писателей XVIII века. Вып. 2./ Автухович т.Е. – сПб.: Наука. – 1999. – с. 488–496.
- •9.О.Барбарук Феофан Прокопович створив Російську імперію/ Барбарук о.// Газета по – українськи. – 30.06.2006 – №154 – 2.
- •10. О.М.Буранок Русская литература XVIII века: Петровская эпоха. Феофан Прокопович. Учебное пособие./ Буранок о.М. – м.: Наука. Флинта. – 2003. -296 с.
- •11. К.Гудзик Феофан Прокопович — «архітектор перебудови»... Петра I/ Гудзик к. [Електронний ресурс]/ Гудзик к. – Режим доступу: http://incognita.Day.Kiev.Ua/feofan-prokopovich.Html
- •12. Г.Д.Гурвич «Правда воли монаршей» Феофана Прокоповича и ее западноевропейские источники./ Гурвич г.Д. – ю.: Тип.К.Маттисена. – 1915. – 122с.
- •14. С.А.Кибальник о «Риторике» Феофана Прокоповича / Русская литература XVIII – начала XIX века в общественно – культурном контексте. /Кибальник с.А. – л.: Наука, 1983. – с. 193 – 206.
- •18. Л.А.Петров Философские взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира./Петров л.А. – Иркутск : Иркут. Кн. Изд-во – 1957. – 88с.
- •19. Л.А.Петров Социологические взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира./Петров л.А. – Иркутск : Иркут. Кн. Изд-во – 1958. – 39с.
- •20. Л.А.Петров Общественно – политические взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира./Петров л.А. – Иркутск : Иркут. Кн. Изд-во – 1959. – 59с.
- •23. С.Сєряков. «Великі українці» і орден Єзуїтів [Електронний ресурс]/ Сєряков с. – Режим доступу: http//: tyzhden.Ua/History/7917
- •24. В.Г.Смирнов Феофан Прокопович. Серия избранных биографий./Смирнов в.Г. – м.:Соратник. – 1994. – 221с.
- •26. Ф.А. Тихомиров Идея абсолютизма Бога и протестантский схоластицизм в богословии Феофана Прокоповича/ Тихомиров ф.А //Христианское чтение. – №9 – 10. – 1884. – с.315 – 326.
- •27. И.А.Чистович Решетиловское дело: Феофан Прокопович и Феофилакт Лопатинский./Читович и.А. – Спб.: Странник. – 1861г. – 64,31с.
- •28. И.Чистович Феофан Прокопович и его время. /Чистович и. СПб: Тип. Императорской Академии наук ,1868 – 759 с.
- •29. П.П. Шляхтун Политология (теория и история политической науки)/Шляхтун п.П. – к.:Либідь – 2002. – 576с.
- •30. James r. Millar Encyclopedia of Russian History/ James r. Millar. – Winston: Macmillan Reference. – 2004. – p.567 – 569.
20. Л.А.Петров Общественно – политические взгляды Прокоповича, Татищева и Кантемира./Петров л.А. – Иркутск : Иркут. Кн. Изд-во – 1959. – 59с.
Третя книга пера Петрова Л.А. стосовно поглядів Прокоповича, Татіщева та Кантеміра стосується соціально – політичних думок.
Феофан Прокопович вважав, що освіта і виховання є основою суспільного поступу, добробуту і моральності, він у своїх творах нещадно критикує невігластво, обскурантизм, марновірства, забобони. Твори Прокоповича «Христової про блаженства проповіді тлумачення», «Духовний регламент», указ, написаний ним разом з Петром «Про звання чернече», розвивають критичний напрям у ставленні до ченців та духівництва. Тут справа вже торкається не тільки обмеження вступу у ченці, а й секуляризації монастирських маєтностей, підпорядкування церковної влади світській.
Вчення Прокоповича про державу, про співвідношення світської і церковної влади було тією стороною його філософських поглядів, яка найбільше вплинула на дальший розвиток вітчизняної духовної культури і сприяла її секуляризації. Це, вчення, як зазначалось, грунтувалось на визнанні основою суспільного поступу освіти, розвитку науки, ремесел, мистецтв. Одним із центральних понять теорії є поняття просвіченого монарха, філософа на троні, який має достатню владу, освіту і виховання, щоб планомірно спрямувати сили держави на здійснення просвітницьких ідеалів.
Теорія держави, створена Прокоповичем, є теорією просвіченого абсолютизму. Вона відображає і обґрунтовує процес централізації держави, який наприкінці XVII – на початку XVIII ст. дійсно відбувався в Росії.
21. М.Родышевский Житие новгородского архиепископа, еретика Феофана Прокоповича/ Чтения в общественной истории и России при Московском университете Кн.1 под заглавием: «Дело о Феофане Прокоповиче»/ Родышевский М. – СПб, 1862 – 56 с.
Маркелл Родишевський, котрий працював з Феофаном Прокоповичем в Київській академії створив про останнього працю з метою очорнити великого руського мислителя епохи Бароко в очах народу та правительства. Постать Феофана Прокоповича виставляється, як постать єретика. І через не достаток безпристрасності не може вважатись цілком достовірною. Науковці вважають, що через конфлікти між цими двома історичними постатями, Маркелл Родишевський у своєму творі міг змалювати не цілком достовірно ту картину, що була наявною і перекрутити деякі факти з життя.
Тим не менше автор даного твору був сучасником Феофана Прокоповича і був добре знайомий з ним з часу його прибуття у Київ і спочатку користувався близьким знайомством з ним. Він більше, ніж хто інший міг знати подробиці з його життя. Тому дане джерело можна розглядати як об’єктивно, особливо, якщо певні факти подаються і в інших абсолютно достовірних джерелах.
22. Ю.О.Самарин Стефан Яворской и Феофан Прокопович Т.5./ Его же Сочинения/ Самарин Ю.О. – М.: Типография А.И.Мамонтова – 1880. – 550 с.
У даному творі дається наукова оцінка науковій, ораторській та адміністративній діяльності Стефана Яворського та Феофана Прокоповича і їх значення для руської історії. Книга є достатньо змістовною і подає факти з життя Феофана Прокоповича та щонайважливіше оцінку його діяльності. Зміст цього джерела:
Частина перша: Стефан Яворський та Феофан Прокопович, як богослови
Частина друга:Стефан Яворський та Феофан Прокопович, як сановники церкви
Частина третя:Стефан Яворський та Феофан Прокопович, як проповідники
З першої частини ми дізнаємось більше про Феофана Прокоповича як про богослова. У його богословських ідеях прослідковуватися впливи ідей видатних філософів Заходу. Прокоповичем було висунуто ідею «наукового богослов’я», на його думку у визначених рамках, богословська апологетика набуває свого роду науково – філософського плану, де філософські ідеї миттєво стають феноменом історико-богословського ряду.
Вихідним пунктом усієї богословської системи мислителя стає твердження про єдність Бога і світу, які розкриваються як єдність творчих сил.
Друга частина розповідає про нього, як про сановника церкви. Крім того подається історична картина в, котрій він розвивався.
Третя частина окреслює Феофана Прокоповича, як проповідника. Подаються основні теми проповідей, основною особливістю котрих була направленість на приходжан.