- •Тема 1.1 Основні поняття
- •1.1.1. Множини точок на площині та в n-вимірному просторі
- •5.1.2. Означення функції багатьох змінних
- •1.1.3. Способи задання функції
- •1.1.4. Знаходження області визначення функції двох змінних
- •5.1.5. Границя функції двох змінних
- •5.1.6. Неперервність функції двох змінних
- •5.1.7. Властивості неперервної функції двох змінних
- •Термінологічний словник ключових понять
- •Навчальні завдання
- •Завдання для перевірки знань
- •Тема 1.2 Диференційовність функції двох змінних
- •1.2.2. Диференційовність функції двох змінних
- •1.2.4. Диференціювання складної функції
- •1.2.5. Дотична площина та нормаль
- •5.2.6. Похідна за напрямом. Градієнт
1.1.3. Способи задання функції
Як і функцію однієї змінної, функції двох змінних можна зобразити:
— аналітично (у вигляді формули), наприклад:
,
— таблично (у вигляді таблиці), наприклад:
таблицею
задана функція
;
— графічно:
Для
графічного зображення функції двох
змінних використовуємо систему координат
Оxyz
у тривимірному просторі (рис. 1.6).
Рис. 1.6
Кожній
парі чисел x
та y
відповідає точка
площини Оxy.
У точці
проводимо пряму, перпендикулярну до
площини Оxy,
та позначаємо на ній відповідне значення
функції z;
дістаємо в просторі точку Q
з координатами
,
яка позначається символом
.
Точки Q,
які відповідають різним значенням
незалежних змінних, утворюють певну
поверхню у просторі. Така поверхня є
графічним
зображенням функції
.
Приклад.
Графічне зображення функції
є площина, яка проходить через точки
(0; 0; 1), (0; 1; 0), (1; 0; 0) (рис. 1.7).
Рис. 1.7 Рис. 1.8.
Графічне
зображення функції
є півкуля (рис. 1.8).
Існує й інший спосіб геометричного зображення функції двох змінних — зображення за допомогою ліній рівня.
Означення. Лінією рівня називається множина всіх точок площини, в яких функція набуває однакових значень.
Рівняння
ліній рівня записують у вигляді
.
1.1.4. Знаходження області визначення функції двох змінних
Покажемо алгоритм знаходження області визначення функції двох змінних на прикладі.
Приклад.
Знайти область визначення функції
та надати їй геометричну інтерпретацію.
1. Знайдемо область визначення функції аналітично
.
2. Нерівності
в D
замінюємо рівностями і будуємо лінії,
що їм відповідають на координатній
площині, а саме:
;
.
Рис. 1.9
3. Визначаємо
за допомогою контрольних точок
,
розміщення
D
на площині і заштриховуємо її (рис. 5.9).
5.1.5. Границя функції двох змінних
Означення.
Число B
називається границею
функції
при
,
,
якщо для будь-якого
існує число
таке,
що при виконанні нерівності
виконується нерівність
і позначається
або
.
Зауваження. Для функції багатьох змінних справедливі теореми про границю суми, добутку та частки, які анало- гічні відповідним теоремам для функції однієї незалежної змінної.
Наведемо формулювання відповідних теорем.
Теорема
1.
Якщо функція
має границю при
,
то вона єдина.
Теорема
2.
Якщо функція
має границю при
,
то вона обмежена в деякому околі точки
.
Теорема
3.
Якщо
,
і в деякому околі точки
виконується нерівність
,
то
.
Теорема 4. Нехай , . Тоді:
1)
;
2)
;
3)
.
Зауваження. Між поняттями границі в точці для функції однієї змінної та функції багатьох змінних є багато спільного, але є й принципова відмінність, яка робить поняття границі функції кількох змінних суттєво більш обмеженим, ніж поняття границі функції однієї змінної.
Рис. 1.10 Рис. 1.11
Очевидно,
що рівність
правильна тоді й тільки тоді, коли
границя дорівнює b
при наближенні до точки
по будь-якій траєкторії. Це суттєво
більш обмежене, ніж збіг двох односторонніх
границь у випадку функції однієї змінної.
Теорема 5. Якщо 1) існує (скінченна або ні) подвійна границя
і
2) при будь-якому у
з Y
існує (скінченна) звичайна гра-
ниця
по х
,
то існує повторна границя
,
яка дорівнює подвійній границі.
