10. Вправа «Дерево підсумків».

На намальованих яблуках батьки записують свої враження від заняття.

11. Легенда в. Сухомлинського «Хто найкращий майстер на землі».

Це було дуже давно. В одному селі в Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю усі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мереживо, скатертини, одяг...

У призначений день усі дівчата і жінки прийшли на майдан, принесли безліч цікавих речей. У старих, які повинні були назвати найкращих майстринь, очі розбігалися.

Дружини й дочки багатіїв принесли вишиті золотом покривала, тонкі мережані фіранки, на яких були вив'язані дивовижні птахи. Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив. Хоча все це чудово вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А він приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева, приклав жайворонка до губ, і той защебетав, як живий. Усі завмерли, ніхто не поворухнувся. Всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному небі заспівав живий жайворонок, якого привабив спів із землі...

12. Слова-побажання батькам.

Пам'ятайте, що дитина - це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та взаєморозуміння, успіхів і щастя вам і вашим дітям!

Семінар-практикум.

ТЕМА: Заняття – спілкування.

МЕТА: поглибити знання батьків з питань морального виховання; ознайомити з технікою активного слухання; навчити формувати свої висловлювання до дітей через «Я-повідомлення»; дати батькам можливість поділитися досвідом сімейного виховання і підвести їх до аналізу особистого педагогічного досвіду.

Хід семінару

Розминка-гра.

Відгадайте, про які моральні поняття йдеться у висловах знаменитих людей.

«Заздрість ніколи не знає свята» (Бекон, англійський філософ).

«Найбільше людину принижує брехня - вада груба, низька, вада рабів, шпигунів, підлих людей» (Сеттембрині, італійський письменник).

«Час цінний, але правда цінніша за час» (Дізраелі, англійський письменник).

«Найкраща прикраса - чиста совість» (Цицерон, римський оратор, письменник).

«Працювати найбільше, але найменше говорити про себе» (Саллюстій, римський історик).

«Дай вільно виговоритися, коли хочеш почути правду» (Римський поет).

Всі батьки хочуть, щоб їхні діти жили в сім'ї щасливо і мирно. Ніхто не бажає тримати дитину в страху, виховувати її замкнутою, безвідповідальною, впертою. Але часто з роками діти набувають небажаних рис характеру, не маючи віри в свої сили, поваги до себе й навколишніх.

Ми хочемо, щоб наші діти були ввічливими, а вони грубі. Ми хочемо, щоб вони були охайними, а вони постійно в щось вимазані. Ми хочемо, щоб вони вірили в себе, а вони нервові і неспокійні.

Сьогодні ми поговоримо про прості речі, з якими зустрічаємося щоденно й іноді не надаємо їм відповідного значення. Хоча ці дрібнички заважають виховувати наших дітей.

«Щастя дається тільки обізнаним». Ці слова І. Буніна можна застосувати до батьків. Любити дітей мало, потрібно знати їх, а цього необхідно вчитися.

Я хочу ознайомити вас із одним загальним принципом, без виконання якого всі бажання налагодити взаємини з дитиною будуть безрезультатними. Що це?

Безумовно приймати дитину - означає любити її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, відмінник, помічник, а просто так, просто за те, що вона є!

Нерідко можна почути від батьків таке звернення до дитини: «Якщо ти будеш хорошим хлопчиком, я тебе любитиму» чи «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш... (лінуватись, битись, грубіянити), не почнеш... (добре вчитися, допомагати вдома, слухатись)».

Дитині прямо повідомляють, що її приймають умовно, любитимуть умовно, люблять «тільки якщо...».

Причина такого ставлення до дітей - у вірі, що нагороди і покарання - головні у вихованні. Похвалиш дитину - і в ній закріпиться добро, покараєш - зло. Але от біда: вони не завжди безвідмовні, ці засоби. Хто не знає таку закономірність: чим більше дитину сварять, тим гіршою вона стає. Чому ж так відбувається? А тому, що виховання дитини - це не дресура.

Дитина потребує, щоб їй весь час говорили: «Як добре, що ти у мене є», «Я рада тебе бачити», «Ти мені подобаєшся», «Мені добре, коли ми разом».

Відомий сімейний терапевт Вірджинія Сатір рекомендувала обіймати дитину кілька разів на день. Кажуть, що чотири обійми необхідно кожному просто для виживання, а для доброго самопочуття потрібно обійняти дитину не менш як вісім разів! Якщо дитина не отримує цього, з'являються емоційні проблеми, відхилення в поведінці.

Багатьох батьків, як грім серед ясного неба, вражає поведінка дітей у підлітковому віці: усе нібито було нормально, і раптом палить, грубіянить, стукає, грюкає дверима.

В. Сухомлинський писав, що такі батьки схожі на садівника, який, не знаючи, яке насіння кинув у землю, через кілька років прийшов подивитися і дуже здивувався, що замість троянди виріс будяк. «І ще смішніше, - додає В. Сухомлинський, - було б бачити маніпуляції садівника, якби він почав підфарбовувати, розмальовувати квітку будяка, намагаючись зробити з неї троянду...»

Моральність підлітка залежить від того, як його виховали в роки дитинства, що заклали в душу від народження до 10-11 років.

Для успішного виховання важливі не тільки любов до дитини, а й загальний мікроклімат сім'ї. Від нього залежать і міцність сім'ї, і душевні якості дитини, і навіть наше довголіття.

Чим частіше батьки сердяться на дитину, кричать, критикують, тим швидше вона доходить висновку: «Мене не люблять». Слів батьків «Я про тебе піклуюсь» чи «Заради твого ж добра» діти не сприймають. Тон важливіший за слова, і якщо він різкий, сердитий чи просто суворий, то завжди висновок один: «Мене не люблять, не приймають».

Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

Можна засудити дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними вони не були. Якщо вони у неї виникли, для цього є причини. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте в її неприйняття.

Завдання 1. Зрозумійте, наскільки вам вдається приймати свою дитину. Для цього спробуйте підрахувати, скільки разів ви звернулись до неї з емоційно позитивними висловами (радісним привітанням, підтримкою, похвалою) і скільки - з негативними (критикою, зауваженнями, докорами). Якщо кількість позитивних і негативних звернень однакова чи негатив переважає, то зі спілкуванням у вас не все гаразд.

Завдання 2. Заплющіть очі і уявіть, що ви зустрічаєте свого найкращого друга (чи подругу). Як ви покажете, що раді йому, що він вам дорогий і близький? А тепер уявіть, що це ваша дитина: ось вона приходить додому зі школи і ви показуєте, що раді її бачити. Уявили? Тепер вам легше буде зробити це насправді.

Завдання 3. Обнімайте вашу дитину не менш ніж чотири рази на день (звичайні ранкові привітання і поцілунки на ніч не рахуються). Непогано те саме робити і щодо дорослих членів сім'ї.

Бктьки для дитини - камертон: як вони прозвучать, так вона і відгукнеться. Якщо ми погано ставилися, наприклад, до своїх батьків, того ж потрібно чекати і від власних дітей. Давня притча каже: «Син схопив старенького батька і потяг його згодувати крокодилам. Його син побіг за ним. «Навіщо?» - запитав батько. «Щоб знати дорогу, котрою доведеться тягти тебе...»

У повсякденному житті ми найчастіше страждаємо через відсутність культури в людях, і справа навіть не у ввічливості, тому що це - зовнішній вияв культури. Йдеться про брак культури внутрішньої. Дивлячись на дитину, можна уявити собі, які в неї батьки, як і про що вони говорять між

собою, який мікроклімат у сім'ї. Недарма слово «культурний» має синонім «вихований».

Запитання до батьків: як можна пояснити поняття «культурна сім'я»?

Підсумовуючи висловлювання батьків, можна сказати, що в культурній сім'ї ніхто ніколи ні на кого не кричить, навіть не підвищує голосу, бо кожен бачить в іншому особистість.

Крик - ознака знервованості, некультурності людини, особливо сильно він діє на дітей. Дитина думає, що її не люблять, не мають за Людину. А головне - той, хто кричить, опускається в її очах. Культура дитини зароджується в сім'ї, її не зможуть прищепити ані в дитячому садку, ані у школі, якщо вдома - постійна грубість.

Виховувати людину зі світлим ясним поглядом на світ - завдання не з простих. Ось чому дитина постійно повинна бачити навколо себе добро і красу.

Завдання 4. Ігрова сценка: «Всі ми трішки бабусі» (з книги В. Леві).

За обіднім столом п'ятирічний Антон, тато, бабуся. Антон погано їсть, грається виделкою. Бабуся сердиться, хоче щоб Антон їв «як потрібно». Тато слухає і їсть. Син запитує: «Тату, а чому бабуся така нудна і буркотлива?» Далі прослухайте варіанти відповідей і скажіть, який з них підходить для відповіді сина або що б ви відповіли на місці тата.

Варіант 1. Бачищ, сину, всі бабусі трішки бурчать і нудні, а також усі ми в деякій мірі бабусі - трішки бурчимо. Ось зараз і я побуркочу на тебе за те, що поставив мені таке нудне запитання. Коли мені було п'ять років і у мене була бабуся, я ніколи не ставив своєму татусеві таких запитань, тому що у татка був великий-превеликий ремінець, дуже нудний...

Варіант 2. Розумієш, Антоне, людина стає нудною від того, що їй нудно і ніхто не грається з нею, ти згоден? Ти теж нудний і буркотливий, коли я з тобою не граюся, так? («Угу...») Ну ось, а якщо будеш з бабусею гратися й іноді слухатися, побачиш, вона стане веселою-веселою, чи не так, Ганно Петрівно? (Бабуся розгублено киває.) А виделку я б на твоєму місці з носа вийняв.

Ви скажете, легко робити, коли все добре. А якщо дитина робить «не те», не слухається. Як бути в таких випадках?

Уявіть картину: дитина зайнята мозаїкою.Їй не все вдається, як треба, як вам хочеться. Ви хочете втрутитися, показати, навчити: «Почекай! Треба не так, а ось як». А дитина відповідає: «Не треба, я сам!»

Діти реагують по-різному: засмучуються, бунтують. Згадайте себе... Подивіться на однорічну дитину, коли вона робить перші кроки. Мало кому хочеться сказати: «Хіба так ходять? Подивись, як треба». Також смішні й інші критичні зауваження.

Аякже навчити, якщо не вказати на помилку? Вказувати треба з обережністю. Не варто помічати кожну помилку. Краще обговорити це потім, у спокійній атмосфері, а не в той момент; коли дитина захоплена своєю справою. Зауваження треба робити на фоні загального схвалення.

Діти задоволені тим, що їм щось вдається. Якщо критикуватимете - відіб'єте бажання у дитини робити щось своїми руками. Не втручайтесь у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогти.

Завдання 5.

1. Складіть перелік справ, з якими ваша дитина може впоратися самостійно, хоча не завжди ідеально.

2. Для початку виберіть з цього кола кілька справ і намагайтеся не втручатися в їх виконання. В кінці похваліть старання дитини, незважаючи на результат.

3. Запам'ятайте 2-3 помилки. Знайдіть час і тон, щоб поговорити про них. Інша справа, якщо дитина має проблему, з якою вона не може впоратися. Тоді позиція невтручання не годиться.

Якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу, обов'язково допоможіть: «Спробуймо разом!» Дитина розвиватиметься швидше, почуватиметься впевненіше. І коли вона просить «Пограй зі мною...», - хай

відповідь буде: «Так!».

Запам'ятайте, що ви можете:

1. Взяти на себе тільки те, що дитина не може виконати сама, а решту нехай зробить самостійно.

2. У міру засвоєння дитиною нових дій поступово дозволяйте їй робити

це самій.

3. Вказівки потрібні, але не в спільних заняттях з дитиною.

4. Разом - значить на рівних, а не над дитиною.

5. Особистість і здібності розвиваються тільки в тій діяльності, якою займається дитина за своєю волею, за своїм бажанням.

Правила бесіди в засобах активного слухання

1. Поверніться до дитини обличчям, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

2. Ваші відповіді повинні звучати в стверджувальній формі.

Наприклад:

Дитина: Не буду більше гратися з Петром!

Мати: Ти на нього розсердився.

Можливі некоректні репліки:

- А що трапилось?

- Ти що, на нього образився?

Вираз, оформлений як запитання, не свідчить про співчуття.

3. «Тримайте паузу». Після кожної репліки краще помовчати. Цей час належить дитині; не робіть зауважень. Пауза допоможе дитині розібратись у

своєму переживанні і відчути, що ви поруч.

4. Позначте її почуття.

Наприклад:

Дитина: Не буду гратися з Петром!

Мати: Не бажаєш з ним дружити. (Повторили почуте.)

Дитина: Так, не хочу...

Мати (після паузи): Ти на нього образився... (Позначили почуття.)

Результати активного слухання.

1. Дитина уникає негативного переживання.

2. Дитина почне розповідати про себе.

3. Дитина сама вирішує свої проблеми.

Спробуймо навчитися позначати почуття дитини і добирати відповідь.

Розгляньте таблицю і заповніть її.

Ситуація і слова дитини	Почуття дитини	Ваша відповідь
1. Сьогодні, коли я виходила зі школи, хлопчик-бешкетник вибив у мене портфель, і з нього все висипалось.	Образа, засмучення.	Ти дуже засмутилася і образилася
2. Дитині зробили укол, вона плаче: «Лікар поганий!»
3. Старший син - мамі: «Ти завжди її захищаєш, говориш «маленька, маленька», а мене ніколи не жалієш».
4. Дитина розбиває чашку: «Ой!!! Моя ча-а-шечка!»
5. Влітає в двері: «Мамо, ти знаєш, я сьогодні першим зробив роботу».
6. «Це ж треба, я забула увімкнути телевізор, а там було продовження мультфільму».

Контрольні відповіді:

— Тобі боляче, ти розсердився на лікаря.

— Тобі хочеться, щоб я тебе теж захищала.

— Ти злякалась, і чашку дуже шкода.

— Чудово! Я бачу, ти дуже радий.

— Дуже шкода...

Почніть те саме робити в повсякденному житті у спілкуванні з дитиною: помічайте моменти її переживань, коли вона засмучена, боїться, стомилась, радісна... І називайте їх у спілкуванні з дитиною. Не забувайте про стверджувальну форму вашої репліки і про паузу після ваших слів.

ЩО ЗАВАЖАЄ НАМ СЛУХАТИ ДИТИНУ (за Т. Гордоном)

1. Накази, команди: «Припини негайно!», «Прибери!», «Винеси з відра!»,

«Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!».

2. Попередження, погрози: «Якщо ти не припиниш плакати, я піду», «Дивись, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, і я візьму ремінь!», «Не прийдеш вчасно, пошкодуєш».

3. Мораль, проповіді: «Ти повинен поводитися гарно», «Кожна людина має працювати», «Ти маєш поважати дорослих».

4. Поради, готові рішення: «А ти візьми і скажи», «Чому б тобі не спробувати», «По-моєму, потрібно піти і вибачитись», «Я б на твоєму місці дав відсіч».

5. Докази, логічні доведення, нотації, «лекції»: «Час уже знати, що перед їжею потрібно мити руки», «Постійно відволікаєшся, от і робиш помилки», «Скільки я тобі казала! Не послухався - сам винен!».

Часто діти відповідають у цих випадках: «Відчепись», «Скільки можна?», «Досить!». У кращому випадку вони перестають вас чути.

6. Критика, звинувачення: «На що це схоже?», «Знову все зробила не так!», «Все через тебе!», «Навіщо я на тебе покладалася?».

Помножте ці вислови на кількість тижнів, днів - і це буде дорівнювати негативним враженням дитини про себе. Змінити це можливо тільки словами схвалення.

7. Схвалення, коли воно є елементом оцінювання. Чим погане схвалення-оцінка? По-перше, коли батьки часто хвалять, дитина швидко починає розуміти: де схвалення, там і догана. Схвалюючи в одних випадках, її осудять в інших. По-друге, дитина може потрапити в залежність від схвалення: чекати, шукати його.

8. Висміювання, образа: «Плакса-вакса», «Ну просто дубина!», «Який він ледацюга!».

9. Здогадки, інтерпретації: «Я знаю, що все через те, що ти...», «Ти знову побився», «Я знову бачу, що ти мене обманюєш».

10. Розпитування: «Ні, ти все ж таки відповідай», «Що трапилось?», «Чому

ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?».