- •Розділ 1. Ділова бесіда як форма ділового спілкування
- •1.1.Поняття «ділового спілкування», «ділової бесіди»
- •1.2. Психологічний аспект ділового спілкування
- •Розділ 2. Моральна і психологічна компетентність співрозмовників
- •2.2. Підготовка до ділової бесіди
- •2.2. Умови ефективної ділової бесіди
- •Висновки
- •Список використаних джерел
2.2. Умови ефективної ділової бесіди
Комунікативна толерантність - це терпимість людини до інших людей, здатність приймати їх такими, якими вони є, без виникнення агресивних захисних дій. Саме толерантність – основна умова успіху у бесіді.
Регуляторами ділових стосунків є морально-етичні норми:
– турбота;
– повага людської гідності;
– повага до людської особистості;
– доброчинність;
– справедливість;
– порядність;
– культуру поведінки тощо.
Етика ділових відносин містить:
– етичну оцінку внутрішньої та зовнішньої політики організації;
– моральні принципи членів організації;
– моральний клімат в організації;
– норми ділового етикету;
– правила вербального етикету.
Зауважимо, що досягти успіху в бесіді зможуть люди, які:
не відчувають тривоги та упередженості у спілкуванні;
які вміють встановлювати зворотній зв´язок, передбачати ситуацію;
люблять себе (у народі кажуть, що лише та людина може любити і поважати інших, яка любить і поважає себе);
мають необхідну захисну реакцію (розуміння, що постійні помилки до добра не приводять);
можуть заздалегідь розпізнати і врахувати темперамент та вікові і статеві особливості співрозмовників.
Крім того, існують ще деякі правила «НЕ МОЖНА». Не можна:
виявляти ознак переваги чи зневаги до партнера;
створювати психологічних бар´єрів (особливо під час критики його позиції);
принижувати співрозмовників;
нетактовно обривати співбесідника на півслові;
ігнорувати чи висміювати аргументи;
висловлювати підозри;
різко критикувати.
Отже, основні рекомендації щодо ведення бесіди:
намагайтеся уважно слухати і чути;
робіть спроби перейти від монологу до діалогу;
давайте змогу співрозмовникові спокійно висловити свою думку;
викладайте свою інформацію чітко, коротко й послідовно;
добирайте способи й засоби аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту тощо);
викладайте докази в коректній формі;
пристосовуйте аргументи до особистості вашого співбесідника, зважайте на його смаки та переконання, на його манери ведення справ;
використовуйте термінологію, яка зрозуміла вашому співбесіднику;
не забувайте, що зайва переконливість викликає опір зі сторони співбесідника, особливо якщо у нього агресивна натура;
уникайте формулювань, що ускладнюють аргументацію;
намагайтеся як можна наочніше викласти свої докази;
спостерігаючи за співрозмовником, визначити момент для закінчення бесіди;
заздалегідь сформулювати мінімальну мету й обміркувати альтернативні варіанти розв´язання проблеми;
намагатися добитися добровільної згоди партнера;
не виявляти невпевненості, розгубленості наприкінці бесіди, навіть якщо її мети не було досягнуто;
закінчуючи бесіду, доцільно використати свій найсильніший аргумент.
Аспекти специфіки міжособистісної комунікації:
– наявність спільного комунікативного простору;
– активність учасників комунікації;
– орієнтація на мотиви, цілі, установки партнера по спілкуванню;
– налагодження спільної діяльності;
– активний обмін інформацією.
