Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Glava 4_1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
100 Мб
Скачать
☆

Місцеве лікування

Вибір ферментів та їх поєднань із сульфаніламідними препаратами, ан­тибіотиками і вітамінами зумовлений індивідуальними особливостями пере­бігу дистрофічно-запального процесу в пародонті, а також складом і патоген­ністю мікроорганізмів пародонтальних кишень. Ферменти із антибіотиками у вигляді розчинів або емульсій краще застосовувати у разі загостреного перебігу генералізованого пародонтиту. При хронічному перебігу їх можна вводити в кишені у вигляді паст, у складі захисних лікувальних пародон­тальних пов'язок. У разі вітамінної недостатності тканин пародонта виправ­даним є одночасне застосування ферментів із вітамінами.

Трипсин і хімотрипсин можна вводити у тканини пародонта у вигляді аерозолів та за допомогою електрофорезу. Проникнення іонів лікарських речовин у патологічне вогнище в поєднанні із протизапальним ефектом гальванічного струму на периферійні нервові закінчення справляє терапев­тичну та рефлекторну дію. Для електрофорезу застосовують такі ж самі концентрації ферментів. Оскільки ферменти є катіонними білками, їх ізо-електрична точка знаходиться в межах рН 8—10, їх потрібно вводити з по­зитивного полюса.

У разі загостреного перебігу генералізованого пародонтиту, постійних та рясних виділень із пародонтальних кишень місцеве застосування фер­ментів комбінують з їх парентеральним уведенням. Для ін'єкцій використо­вують стерильні препарати трипсину чи хімотрипсину в ампулах (по 5 мг на 1 уведення). Як розчинники для внутрішньом'язового введення можна застосувати ізотонічний розчин натрію хлориду або 0,25 % розчин ново­каїну. Протеїнази мікробного походження застосовують лише для місцевого впливу на тканини пародонта.

Нуклеїнази — ферменти, які поліпшують метаболічні процеси у тка­нинах пародонта. Вони специфічні щодо нуклеїнових кислот, розщепляють міжнуклеїнові зв'язки у їх молекулі. До цих ферментів відносять рибонук­леазу та дезоксирибонуклеазу, які отримують із підшлункової залози вели­кої рогатої худоби.

Для лікування захворювань пародонта застосовують аморфну рибонук­леазу, яка легко розчиняється у воді та ізотонічному розчині натрію хлори­ду (1 мг/мл). Розчини рибонуклеази стійкі, зберігаються протягом 2—3 діб, їх застосовують для аплікацій на ясна та введення в пародонтальні кише­ні. Також їх уводять у тканини пародонта за допомогою електрофорезу. Т.В. Нікітіна (1982), Ю.О. Петрович (1996) рекомендують для електрофоре­зу застосовувати фермент в ізотонічному розчині натрію хлориду (2 мг/мл). Нуклеази можна поєднувати із протеолітичними ферментами.

Гіалуронідаза — фермент, який розщеплює глікозаміноглікани. Спричи­нює деполімеризацію гіалуронової кислоти, що належить до несульфатова-них кислих глікоаміногліканів, які беруть активну участь в обмінних про­цесах сполучної тканини. Під дією гіалуронідази підвищується проникність тканин, посилюються процеси дифузії в них. Вона поєднується з антибіоти­ками й інактивується протеолітичними ферментами. При лікуванні захво­рювань пародонта застосовують препарати гіалуронідази — лідазу і ронідазу, останню застосовують лише місцево. Гіалуронідазу призначають для посилен-

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]