Ср№3 Поняття та види ризиків у страхуванні

Слово "ризик" у страхуванні вживається в абстрактному та конкретному змісті.

В абстрактному змісті під ризиком слід розуміти міру небезпеки або вираз середнього розміру можливого збитку у визначену одиницю часу.

В конкретному змісті під страховим ризиком слід розуміти конкретну подію, на випадок якої здійснюється страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Сукупність страхових ризиків -це обсяг страхової відповідальності згідно договору страхування, що виражається за допомогою страхової суми договору.

Ризики класифікують на певні види в залежності від таких критеріїв:

1) причини:

-природні (злива, ураган, буря, снігопад, землетрус, град, циклон, виверження вулканів, посухи)

- антропогенні (пожежі, вибухи, аварії, нещасні випадки, катастрофи).

2) об'єкта:

-майнові ,які виявляються на майнових об'єктах та майнових інтересах їхніх власників (нерухоме майно, рухоме майно, багаж і вантаж, домашнє майно),

-особисті - на особах людей. ( можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження )

3) величини:

-звичайні, малі, середні,

-великі генеруються в найбільш ризикогених галузях господарської діяльності),

- катастрофічні( явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні окремі ризики та призвести до майнових та особових збитків в особливо великих розмірах )

4) наслідку:

- чисті (природні, екологічні, транспортні, виробничі, торгові, комерційні)

-спекулятивні (фінансові та інвестиційні ризики ,та ті ,що виникають при азартних іграх, лотереях, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків. )

В галузі ризиків сформувались спеціальні методи управління ними. Вони відомі у фаховій термінології як "Rіsк Мапagemеnt". Основним завданням цієї системи є створення та досягнення найбільш ефективної системи антикризових заходів.

Основними етапами управління ризиком є:

1) діагностика або аналіз ризику;

2) контроль ризику;

3) фінансування ризику;

Діагностика ризиків будується на послідовно здійсненій ідентифікації та оцінці ризиків. Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі: аналіз спостережень за виробничою діяльністю; аналіз свідчень працівників; аналіз організації об'єкта дослідження; аналіз окремих контрольних перевірок

Страхування та розмір ризику тісно взаємопов'язані. Правильна оцінка розміру ризику дає можливість визначити величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків.

Для оцінки ризику застосовують такі методи:

1) метод індивідуальних оцінок (застосовують лише тоді, коли ризик не можна порівняти з його середнім типом. Страхувальник може дати лише довільну оцінку ризику, що виникає з його професійної підготовки, досвіду та суб'єктивного погляду)

2) метод середніх величин (полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп. Це створює аналітичну базу для визначення ризику згідно ризикових ознак.)

3) метод процентів(береться до уваги те, що він виражає сукупність скидок та надбавок до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними та негативними відхиленнями від середнього ризикового типу)

Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою.

Страховий тариф- процентна ставка від сукупної страхової суми на певну дату або грошову плату із 100 грошових одиниць страхової суми на рік.

Основою розрахунку страхового тарифу є рівень збитковості страхової суми:

q = f: Ь,

де :

f- сума страхового відшкодування;

Ь - загальна страхова сума всіх застрахованих об'єктів.

До складу страхового тарифу (брутто - ставки) входять два елементи:

- нетто-ставка;

- навантаження до нетто-ставки.

За рахунок коштів нетто-ставки утворюється страховий фонд. За рахунок навантаження фінансуються витрати на здійснення страхових операцій. Питома вага навантаження у брутто-ставці становить від 10 до 40 відсотків.

Обсяг брутто- ставки розраховується за формулою:

В =N : ( 100- Н), де

В - брутто-ставка;

N - нетто-ставка;

Н - навантаженій.

В основі розрахунку обсягу навантаження лежить визначення фактичних затрат на певний вид страхування на утримання страхових організацій за декілька попередніх років.