Ср№6 Страхування технічних ризиків

Одним із видів майнового страхування є страхування технічних

ризиків, яке включає до себе:

• страхування будівельного підприємця від усіх ризиків;

• страхування всіх монтажних ризиків;

• страхування машин;

• страхування електронних пристроїв.

Найбільш поширеним видом страхування технічних ризиків с страхування будівельного підприємця від усіх видів ризиків. Інакше кажучи - це страхування всіх видів будівельних об'єктів, споруд на будівельному майданчику, а також відповідальності перед третіми особами внаслідок їх тілесного ушкодження та матеріальних збитків, пов'язаних з будівництвом об'єкта, Страхувальниками виступають забудовники, будівельні підприємці, включаючи всіх підрядчиків.

Об'єктами страхування можуть бути об'єкти будівництва: житлові будинки, лікарні, школи, театри, промислові споруди, електростанції, аеропорти, мости, тунелі, дамби і т.д.

Страховими випадками є всі види аварійних подій (пожежа, вибух* удар блискавки, повінь, затоплення, лавина, землетрус, буря, обвали), а також крадіжки та зломи.

Страховою сумою є договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів або виконаних

ним робіт.

При страхуванні будівельного підприємця від усіх ризиків страховик розробляє страхові тарифи, враховуючи такі чинники:

• характер будівельного майданчика та ступінь його нараження на ризик;

• конструктивні особливості об'єкта та властивості будівельних матеріалів;

• методи будівництва та заходи, що забезпечують виконання робіт;

• ризики, які впливають на виконання графіка робіт .

В Україні страхування технічних ризиків здійснюється як страхування майнових інтересів при виконанні будівельно-монтажних робіт і охоплює такі об'єкти страхування: продукцію будівельно-монтажних та інших робіт, прямо пов'язаних з будівництвом, реконструкцією та капітальним ремонтом; продукцію ігуско-налогоджувальних робіт; будівельні машини, а також засоби та обладнання для виконання монтажу; обладнання будівельного майданчика; будови та споруди, які реконструюються або капітально ремонтуються; відповідальність перед третіми особами

СР№ 7 Страхування відповідальності роботодавця

Страхування професійної відповідальності

Такий вид страхування пов'язаний із можливі­стю пред'явлення претензій особам за наслідки по­милок, допущених ними під час виконання професій­них обов'язків, зазначених у страховому полісі. Це вид захисту від претензій з професійної діяльності. Претензії страхувальнику, не пов'язані з виконан­ням ним професійних обов'язків, не підлягають стра­ховому захисту.

У страхуванні професійної відповідальності виді­ляють дві групи ризиків:

ризики, пов'язані з можливістю заподіяння третім особам тілесних пошкоджень та шкоди здо­ров'ю. Такі випадки трапляються в роботі лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, водіїв транспортних засобів, що працюють за наймом, тощо;

ризики, пов'язані з можливістю заподіяння матеріальних збитків, куди включають термін втра­ти права на пред'явлення претензій. Вони пов'язані з діяльністю архітекторів, будівельників, консуль­тантів тощо.

Термін втрати права на пред'явлення претензій встановлюється законодавством.

Передбачається, що вина страхувальника, який підлягає страхуванню з даного виду, може проявля­тися двояко: у формі необачності, недбалості, не-кваліфікованого виконання своїх обов'язків та у формі навмисних дій. Вину в формі навмисних дій страхувальника може встановити тільки суд.

Страховий випадок — помилка, допущена стра­хувальником під час виконання професійних обо­в'язків, яка призвела до матеріальних збитків або втрати здоров'я, заподіяння тілесних пошкоджень чи смерті третіх осіб.

Розмір страхового відшкодування визначаєть­ся договором страхування при добровільному стра­хуванні. При обов'язковому — мінімальна страхова сума визначається чинним законодавством або зго­дою сторін.

Якщо претензії до одного страхувальника пред'яв­ляють відразу кілька осіб і обсяг спричинених збит­ків перевищує загальний ліміт відповідальності стра­ховика, обумовлений договором, то відшкодування здійснюється пропорційно відношенню суми завда­них збитків до загального ліміту відповідальності страховика.

Ставки платежу визначаються стосовно кожного виду професійної діяльності, що підлягає страхуван­ню, окремо. Ставки залежать від професії, віку, ста­жу роботи, дати отримання кваліфікації, дати підви­щення кваліфікації, загальної кількості службовців, які підлягають страхуванню за цим видом. Визна­чають розмір страхового платежу два головних чин­ники: загальна чисельність службовців, зайнятих діяльністю, відповідальність за яку підлягає страху­ванню, та встановлений ліміт відповідальності.

За цим видом страхування, як правило, передба­чається франшиза. До неї, за вимогою страховика, можуть додаватися витрати, пов'язані з роботою не­залежних експертів щодо встановлення суми збитків.

Страхування кредитних ризиків та депозитів

Суть цього виду страхування полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику. Він поширюється тільки на споживчий кредит, тобто на придбання то­варів довгострокового користування.

Надаючи споживчий кредит, продавець практич­но позбавлений можливості контролювати плато­спроможність покупця. За великої кількості про­дажів у кредит деякі з них не будуть оплачені. Це типово страховий ризик, оскільки тут діють випад­ковість та математичний закон великих чисел. Коли ж ідеться про страхування банківських кредитів, то не знайдеться такого страховика, який би взяв на себе відшкодування збитків за неповернення креди­ту або невчасне його повернення, бо ніяка інша установа не знає ступеня надійності позичальника краще, ніж сам банк. До того ж винагородою бан­кіру за ризик, який він на себе бере, є банківський прибуток. Якби всі ризики банку, пов'язані з креди­туванням, передати страховикам, не було б потреби платити банкірам.

Викладене не означає, що в банківській діяльності немає страхових ризиків. У процесі кредитування застосовують такі способи страхового захисту:

- страхування ризику неповернення кредиту;

страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту банку (або іншому кредитору);

страхування невчасної сплати позичальником відсотків за кредит;

страхування споживчого кредиту;

страхування комерційного кредиту (страхуван­ня векселів);

- страхування депозитів фізичних осіб;

— страхування депозитів юридичних осіб.

Страхування ризику непогашеного кредиту

Об'єктом страхування є відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за вчасне і пов­не погашення кредиту та сплату відсотка за викорис­тання його у визначений кредитним договором строк.

Страховиком є страхова компанія, яка має ліцен­зію на здійснення такого виду діяльності.

Страхувальником є банк.

Страхувальник визначає сам: застрахувати відпо­відальність усіх позичальників, котрим були надані кредити, чи відповідальність кожного зокрема. Пер­ший варіант привабливий тим, що за цих умов за­безпечується автоматизм відповідальності страхо­вика, що є суттєвим гарантом повернення кредит­них засобів, і встановлюється пільгова тарифна став­ка. Але в умовах нестабільної економічної ситуації доцільніше страхувати кредити з відсотками кож­ного позичальника зокрема.

Страхувальник має право застрахувати тільки суму основного боргу або суму виданого кредиту з відсотками.

За умови страхування кредиту та відсотків за нього страховик з часу настання страхового випад­ку виплачує страхувальнику відшкодування в розмірі від 50 до 90% непогашених боржником платежів та відсотків за них.

Страхова сума встановлюється пропорційно ви­значеному в договорі страхування відсотку відповідаль­ності страховика щодо всієї суми заборгованості (включ­но з платою за користування кредитом), яку належить повернути за умовами кредитного договору.

Екологічне страхування

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" передбачає запроваджен­ня екологічних напрямків страхування. Зокрема, видами обов'язкового страхування передбачені:

— ст. 7.12 "страхування цивільної відповідаль­ності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інци­денту";

- ст. 7.14 "страхування цивільної відповідаль­ності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухо-небезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру";

ст. 7.15 "страхування цивільної відповідаль­ності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою";

ст. 7.20 "страхування відповідальності експор­тера та особи, яка відповідає за утилізацію (видален­ня) небезпечних відходів, щодо відшкодування шко­ди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, влас­ності та навколишньому природному середовищу підчас транскордонного перевезення та утилізації (ви­далення) небезпечних відходів" безпосередньо зачі­пають страхування екологічних ризиків.

У зв'язку зі сказаним вище виникає потреба хоча б у найзагальнішому вигляді розглянути зміст та загальні засади екологічного страхування. Ретельні­ше висвітлення цієї проблеми має зайти своє відоб­раження у Законі України "Про екологічне страху­вання", прийняття якого ще тільки очікується.

Необхідність запровадження екологічного стра­хування зумовлюють такі чинники:

- посилення негативних впливів господарської діяльності на стан екосистем, що проявляється в зменшенні біологічного різноманіття в рослинному та тваринному світі;

— створення господарською діяльністю ситуацій, які зумовлюють глобальні зміни в довкіллі;

зростання кількості техногенно-екологічних аварій та катастроф;

ядерні інциденти;

загострення проблем зберігання та знешко­дження екологічно небезпечних відходів;

наявність об'єктів та видів діяльності, які є дже­релами підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища і, як наслідок, для життєді­яльності та здоров'я людини тощо.

Екологічне страхування — різновид страхування цивільної відповідальності власників або користу­вачів об'єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв'язку з імовірним аварійним забрудненням ними довкілля та спричиненням шкоди життєво важли­вим інтересам третіх осіб, який передбачає частко­ву компенсацію збитків потерпілим.

Суб'єктами ринку екологічного страхування є: - держава;підприємства;

громадянин-власник;населення;страхові компанії.

СР№8 Доходи, витрати, фінансові результати страхової компанії

Особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на випуск продукції, а потім їх компенсує за рахунок виручки від реалізації, страхова компанія спочатку акумулює кошти, які надходять В'Д страхувальника і тільки після цього несе витрати, пов'язані з компенсацією збитків за укладеними договорами (33, с. 426).

До складу доходів страховика належать:

• доходи від страхової діяльності;

• доходи від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів;

• інші доходи, тобто ті, які не належать ні до страхових, ні до інвестиційних доходів, але часом з'являються у страховика в процесі його господарської діяльності.

До доходів від страхової діяльності відносяться:

• зароблені страхові платежі (сірахові внески, страхові премії) за договорами страхування та перестрахування;

• комісійні винагороди за перестрахування;

• частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками;

• повернуті суми в централізованих страхових резервних фондів;

• повернуті суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій.

Доходи від інвестиційної діяльності є похідними від первинних доходів страховика. Нагромаджуючи доходи від страхової діяльності, страховик має змоіу протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників та інвестувати їх у різні сфери.

Регламентування дій страховика у сфері інвестиційної діяльності пов'язане з характером коштів, які використовуються для інвестування. В своєму розпорядженні страховик мас такі кошти:

• власні кошти у вигляді статутного фонду, спеціальних та резервних фондів, вільних резервів, нерозподіленого прибутку;

• залучені кошти у вигляді страховій резервів. Інвестування коштів, які належать до першої групи, не

регламентується законодавчо, а здійснюється страховиком самостійно.

Інвестування коштів другої групи суворо регламентується. Це пояснюється тим, що вказані кошти не є власністю страховика. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов'язань компанії.

Страхова компанія у відповідності до законодавства має право робити за рахунок тимчасово вільних коштів страхових резервів як капітальні, так і фінансові інвестиції. Однак можливості капітальних інвестицій обмежуються правом придбання нерз'хомого майна. Значно різноманітнішими є можливості страховика відносно фінансових інвестицій. Страховик має право вкладати кошти страхових резервів у придбання цінних паперів.

Тому що обмеження в інвестуванні та розміщенні тимчасово вільних коштів поширюються лише на кошти страхових резервів, то можна виділити такі доходи страховика від цих операцій:

• відсотки, що їх нараховує банк на суми залишку коштів на розрахунковому рахунку

відсотки від розміщення коштів на депозитних вкладах у банку;

• відсотки за облігації;

• дивіденди за акціями;

• участь у прибутку перестраховиків (зважаючи на наявні права вимоги, пов'язані з формуванням технічних резервів);

• участь у прибутку юридичних осіб, у складі засновників яких перебуває страхова компанія, тобто доходи від реалізації корпоративних прав;

• відсотки, сплачені страховикові за надання довгострокових інвестиційних кредитів, включаючи довгострокове кредитування житлового будівництва .

До складу інших доходів належать:

• доходи від здійснення операцій з оперативного лізингу, оренди землі та житлових приміщень;

• доходи від операцій з цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

• доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги та безоплатно наданих товарів;

• доходи від індексації та передачі основних фондів і нематеріальних активів;

• доходи від врегулювання безнадійної заборгованості;

• доходи від реалізації прав реіресної вимоги страховика до трахувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяний збиток;

• доходи у вигляді позитивного результату перерахунку іноземної валюти на кінець звітного періоду;

• доходи від надання консультаційних послуг;

• штрафи, пені, інші доходи.

Витрати страхової компанії, пов'язані із двоїстим характером її діяльності. Зокрема, виділяють витрати на здійснення страхових операцій та витрати на здійснення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів страховика та інших його доходів)

Понад 90 % загальної суми витрат страхової компанії припадає на витрати на здійснення страхування, які поділяють за економічним змістом на такі групи:

- виплати страхових сум та страхових відшкодувань за

договорами страхування і перестрахування;

-витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування

витрати на утримання страхової компанії. Дві останні групи витрат можна об'єднати поняттям "витрати на ведення справи" .

Витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування поділяють на аквізиційні, інкасанійні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки; витрати на виготовлення бланків сірахової документації; витрати на рекламу .

Інкасаційні витрати - це виграти, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій .

Ліквідаційні витрати - це витрати з урегулювання збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об'єктам страхування; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплату банківських послуг, пов'язаних зі здійсненням виплат страхового відшкодування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і наззд; судові витрати; поштово-телеграфні витрати зі страхового випадку; відрахування в резерв збитків .

Витрати на утримання страхової компанії - це такі самі адміністративно - управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб'єкт.

До основних видів витрат на утримання страхової компанії відносяться:

• витрати на оплату праці;

• відрахування на державне соціальне страхування;

• відрахування до пенсійного фонду;

• адміністративно-господарські витрати; ' • витрати на відрядження;

• витрати на утримання і обслуговування автотранспорту;

• витрати на рекламу;

• амортизаційні відрахування;

• витрати на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку;та інш

Згідно з законом України "Про страхування" балансовий прибуток страховика складається з:

• прибутку від страхової діяльності;

• прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів;

• прибутку від інших операцій.

Прибуток від страхової діяльності (крім страхування життя та медичного страхування) визначається як різниця між доходами від страхової діяльності та витратами страховика на надання страхових послуг

Крім доходів від страхової діяльності, страховики можуть одержувати доходи від інвестиційної діяльності, а також прибуток від інших видів діяльності. Ці доходи оподатковуються в загальному порядку. Тобто об'єктом оподаткування є прибуток, який розраховується зменшенням валового доходу звітного періоду від зазначених операцій на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань. При оподаткуванні прибутку від іншої діяльності застосовується ставка 30 відсотків. Крім податку на прибуток (доход) страхові компанії сплачують такі податки:

• податок з власників транспортних засобів;

• комунальний податок;

• земельний податок.

Вказані податки сплачуються в загальному порядку і розмірах у відповідності до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Страхові компанії також здійснюють такі обов'язкові платежі до державши та цільових фондів: -

• фонд державного соціального страхування;

• пенсійний фонд;

• інноваційний фонд;

Вказані обов'язкові платежі належать до поточних витрат страховика, а тому впливають на формування прибутку від його основної діяльності.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено в розмірі 32 % від витрат на оплату праці працівників страхової

Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі на випадок безробіття) страхові компанії сплачують в розмірі 5,5 % витрат на оплату праці (у тому числі 1,5 % становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття).

Страхові компанії здійснюють відрахування до інноваційнного фонду в розмірі до 1 % обсягу реалізації продукції (послуг). Від загальної суми відрахувань ЗО % перераховується до інноваційного фонду. Решта 70 % суми відрахувань залишаються в розпорядженні страхової компанії і використовуються на фінансування інноваційної діяльності.

Після сплати податку з валових доходів решта прибутку від страхової діяльності називається "чистим". Прибутки від інвестиційної та іншої діяльності стають "чистими" після сплати податку. Загальна сума прибутку з вказаних джерел, яка залишається в розпорядженні страхової компанії, розподіляється згідно рішення річних зборів акціонерів.

Основними напрямками використання чистого прибутку є такі:

• відрахування на розвиток страхової компанії і матеріальне стимулювання її працівників;

• відрахування на виплату дивідендів;

• відрахування до резервного фонду (вільних резервів). Частина прибутку (до 10 %) залишається нерозподіленою для

проведення авансових втрат на розвиток страхової компанії