8.2.1 Діагностична программа.

1. Загальний аналіз крові

2. Група крові

3. Обстеження крові на RW, гепатит, аналізи на гепатити В і С, аналізи на ВІЛ (при письмовій згоді пацієнта)

4. ЕКГ

5. Черезстравохідна електрокардіостимуляція

6. Ехокардіографія (ЕхоКГ)

7. Холтерівське моніторування

Інвазивне електрофізіологічне дослідження.

8.2.2 Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Пацієнти, як правило, потребують планового надання допомоги. Ургентна допомога потрібна для купірування нападу тахікардії.

У пацієнтів, яким показане лікування, воно починається з призначення антиаритмічних препаратів. Підбір терапії проводиться в умовах кардіологічного відділення, а подальше лікування може проводитись амбулаторно. При тривалості тахікардії більше 2-х діб необхідне призначення антикоагулянтної терапії.

У випадку необхідності радикального лікування (у пацієнтів, у яких медикаментозна терапія виявилася неефективною, або якщо пацієнт не може чи не бажає її приймати) застосовується метод радіочастотної катетерної деструкції в умовах спеціалізованого кардіохірургічного стаціонару.

8.2.3 Приклади формулювання діагнозу:

1. Ідіопатична аритмія: персистуюча фібриляція передсердь, брадисисто- лічна форма, стан після медикаментозної кардіоверсії (дата).

8.2.4 Лікування.

Перша допомога і долікарська допомога

- анаприлін 60-80 мг сублінгвально, або

- атенолол 50-100 мг сублінгвально, або

- верапаміл 80-120 мг (2-3 таб.) сублінгвально, або

- новокаїнамід 1-1,5 г всередину.

Перша лікарська допомога

- реєстрація ЕКГ

- для зниження ЧСС крапельне вливання 250 мл 5% р-ну глюкози з 20 мл 4% р-ну калія хлориду або 10 мл панангіна та 0,25-0,5 мг дігоксина;

- новокаїнамід у дозі 5-15 мг/кг внутрішньовенно із швидкістю 20-40 мг/хв. протягом 10-15 хв. (до 1000 мг), або

- пропафенон (ритмонорм) всередину 450-600 мг, або

- аміодарон 600-800 мг всередину в 2-3 прийоми.

Спеціалізована лікарська допомога

- моніторування ЕКГ;

- за відсутності перезбудження шлуночків для зменшення частоти серцевих скорочень при МА в гострих випадках рекомендовано внутрішньовенне введення бета-адреноблокаторів (есмолол, метопролол, пропранолол або недигідропиридинових блокаторів кальцієвих каналів (верапаміл 0,25% 4-6 мл внутрішньовенно струменево, дилтіазем);

-для пацієнтів з МА і серцевою недостатністю, які не мають додаткових шляхів проведення, рекомендовано внутрішньовенне введення аміодарона 150 мг протягом 10-30 хв., потім по 1 мг/хв. впродовж 6 год в підтримуючій дозі (добова доза 600 мг);

-у разі відсутності швидкої відповіді з боку шлуночків на терапію, що проводиться, у пацієнтів з ФП, а також при розвитку ішемії міокарда, стенокардії, гіпотензії, фібриляції шлуночків рекомендована негайна синхронізована із зубцем R електрична кардіоверсія;

- при трепетанні передсердя - ЕІТ, ендокардіальна або крізьстравохідна електрокардіостимуляція (особливо, якщо частота передсердних скорочень 240-340/хв. та більше), при вищій частоті - зниження ЧСС за допомогою дігоксина та/або верапаміла.

Хворим ФП після відновлення синусового ритму рекомендується: лікування кордароном спочатку по 200 мг 3 рази на день протягом 2 тижнів, а потім – по 200 мг/доб. Після першого і дуже рідких пароксизмів ФП підтримуючу терапію можна не проводити.

При мерехтінні і трепетанні передсердь, ускладненому набряком легенів або загрозі зниження гемодинаміки - ЕІТ.

8.2.5 Характер кінцевого очікуваного результату лікування.

Очікуваний результат у стаціонарі – усунення аритмогенного субстрату та/або нормалізація серцевого ритму та загального стану.

8.2.6 Тривалість лікування.

Термін стаціонарного лікування 4 доби. У випадку імплантації електрокардіостимулятора – 7 діб. Далі хворі виписуються на амбулаторне лікування.

8.2.7 Критерії якості лікування.

Нормалізація серцевого ритму і, як наслідок, покращення самопочуття і часткове або повне відновлення показників роботи серця. При цьому пацієнти або повністю позбавляються потреби в антиаритмічній терапії, або вона стає неефективною.

8.2.8 Можливі побічні дії та ускладнення.

Можливі побічні дії, пов’язані з проведенням катетерної деструкції: інфекція, перфорація серця або пошкодження клапанів, пневмоторакс, емболія, судинні ускладнення (пошкодження або тромбоз судин, виникнення артеріовенозної фістули), стеноз легеневих вен. У післяопераційному періоді можливе виникнення рецидиву аритмії.

8.2.9 Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги.

Аспірин по 100 мг/добу протягом 3-х тижнів у пацієнтів, яким не показана постійна антикоагулянтна терапія. Амбулаторне спостереження протягом 6 місяців. Контроль ЕКГ, ЕхоКГ через 3-6 місяців.

8.2.10 Вимоги до дієтичних призначень і обмежень.

Дієтичних обмежень нема.

8.2.11 Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації.

Хворі непрацездатні протягом 2-3 тижнів. Хворим показаний охоронний режим протягом 1 місяця.

8.3.Ознаки та критерії діагностики фібриляцію та тріпотіння шлуночків

Пацієнти скаржаться на напади прискореного серцебиття, яке може супроводжуватись погіршенням стану, падінням артеріального тиску та, іноді втратою свідомості.

Ознаки хвороби можна виявити під час визначення пульсу або аускультації серця під час нападу прискореного серцебиття. Більш об’єктивні дані можна отримати при записі звичайної електрокардіограми (ЕКГ) під час нападу та добової ЕКГ (Холтерівського моніторування). Також необхідно проведення ультразвукового дослідження серця.