5.2.2Стратегія диференціації

Стратегія диференціації грунтується на виробництві великої номенклатури товарів одного функціонального призначення і дозволяє організації обслуговувати більшу кількість споживачів з різними потребами. (наприклад, вирощування фуражного і пивовареного ячменю).

Виробляючи товар різних модифікацій підприємство збільшує ймовірність того, що для більшого кола потенційних споживачів товар виявиться достатньо привабливим.

Диференціацію можна розділити на два види:

1. Горизонтальна, при якій ціна на товар залишається приблизно однаковою, і середній рівень доходів споживачів однаковий. Наприклад, деякі сортів яблук, які відрізняються зовнішнім виглядом і на смак. При однаковій собівартості і ціні обсяг продажу буде більшим, ніж при реалізації одного сорту.

2. Вертикальна, при якій ціни і середній доход споживачів різний. Наприклад, вирощування курей для гріля і для переробки (на “окорочки”).

Чим більше диференційована продуктова лінія підприємства, тобто чим більше модифікацій товару воно виробляє, тим більший обсяг продукції воно може реалізувати, але з іншої сторони – тим вища питома собівартість його продукції. Таким чином, стратегія диференціації входить в протиріччя з стратегією мінімізації витрат.

Умови успішного використання стратегії диференціації:

1. попит нееластичний по ціні

2. галузевий ринок має складну структуру.

Основні проблеми, які виникають при реалізації стратегії диференціації: високі витрати на іміджову рекламну діяльність, поява товарів-імітаторів, посилення цінового аспекту в конкуренції.

5.2.3Стратегія фокусування

Стратегія фокусування передбачає обслуговування відносно вузького сегменту споживачів, який характеризується особливими потребами. Найбільш успішно дана стратегія може бути реалізована тоді, коли:

• існують достатньо великі групи споживачів, чиї потреби в товарах з заданими функціональними характеристиками значно відрізняються від середньостатистичних;

• існують відносно невеликі групи клієнтів, які мають нестандартні потреби, і потреби даних груп споживачів не задоволені повністю;

• ресурси організації відносно невеликі і не дозволяють їй обслуговувати великі групи споживачів з відносно стандартизованими потребами;

При реалізації даної стратегії можуть виникнути такі складності:

• зникнення відмінностей в важливих для споживачів параметрах товару для цільового сегменту і всього ринку;

• падіння цін на стандартизовану продукцію і зростання ймовірності переключення споживачів цільового сегменту на загальний ринок;

• посилення диференціаційних тенденцій серед підприємств, які діють на ринок, що також підвищує ймовірність переключення.

В сільському господарстві цю стратегію, як правило, використовують невеликі за розмірами виробники (СФГ, підсобні господарства населення)

5.2.4Стратегія інновацій

Стратегія інновацій передбачає набуття конкурентних переваг з допомогою створення принципово нових товарів або технологій, або задоволення потреб новим способом.

Підприємства, які вибрали дану стратегію, намагаються сформувати конкурентну перевагу за рахунок здійснення радикальних інновацій в різних сферах. Підприємство, яке здійснило радикальну інновацію, отримує можливість створення надприбутку за рахунок скачка рентабельності продажу або за рахунок створення нового сегменту споживачів. Альтернативою є продаж нової технології іншим зацікавленим організаціям.

Діяльність по створенню і запровадженню інновацій характеризується з одного боку високим рівнем ризику, а з іншого –високою прибутковістю, в середньому в 3 рази вищою, ніж середня рентабельність інвестицій в економічно розвинутих країнах.

Інвестиціями в інноваційні проекти на Заході займаються венчурні фірми.

Використання цієї стратегії в галузі сільськогосподарського виробництва досить обмежене, особливо в частині виробництва принципово нових видів продукції. Інновації в с\г здійснюються найчастіше шляхом використання нових технологій виробництва традиційних видів продукції.