Розділ 3 шляхи підвищення ефективності фінансової діяльності підприємства

3.1. Формування стратегії оптимізації фінансової діяльності на підприємстві

Економічні умови, в яких підприємства здійснюють свою діяльність, в наш час динамічно змінюються. Це зумовлює формування нових цільових установок і нових механізмів не тільки в поточній діяльності, але і в управлінні розвитком підприємств. У складних ринкових умовах господарювання підприємства самостійно формують свої активи, впроваджують нові технологічні та технічні засоби, по-новому вирішують питання збуту продукції, визначення асортименту виробництва і залучення інвестиційних ресурсів. З іншого боку, для більшості українських підприємств характерним є висока ступінь зношеності виробничих фондів, непомірна енергозатратність та невисока якість продукції, що негативно впливає на конкурентноспроможність підприємств, а відповідно і на стійкість їх фінансового положення.

Можливо не всі ці ознаки трансформацій, але більшість із них характерні і для підприємств комунальної сфери міського господарства, зокрема для систем водопроводу, каналізації.

КП БМР ”Білоцерківводоканал“ має унікальні характеристики і водночас унікальні протиріччя. В виробничому сенсі йому притаманні риси природного монополізму. На ситуацію, що склалася на підприємстві, впливають високий темп розвитку альтернативних форм організації комунального господарства, зокрема питного водопостачання: бутильованої води, бюветного постачання з підземних горизонтів, мобільної доставки питної води до місць проживання людей та ін. Монополізм централізованих мереж зазнає конкурентного впливу з боку приватних малих підприємств та нових фірм послуг по різним чинникам: якості продукту, асортиментному ряду, факторам довіри і праву вибору споживачів. Локальні системи менш небезпечні в екологічному аспекті, так як виключають шкоду, що наносять пориви мереж з безліччю «несанкціонованих» і небажаних «річок» по вулицях міста.

Таким чином централізовані комунальні підприємства все більше підпадають під вплив зовнішніх факторів, таких як, санітарний контроль державних органів, конкуренція виробників, вплив населення на тарифну політику та інші. В таких умовах організаційно-економічний механізм цих підприємств має бути перебудованим на принципах мобільності, адаптивності, оптимізації бюджетних планів і технологій. Таке побажання цілком слушне, але моделюючи щось нове, треба більш детально і точно оцінити потенціал базової системи [33, с. 68].

В умовах ринкової економіки проблема формування ефективної стратегії оптимізації фінансового розвитку підприємств передбачає насамперед оцінку фінансового потенціалу, розробку та впровадження фінансово-економічного моніторингу, інноваційних технологій управління підприємством і маркетингової орієнтації в економічному середовищі [49, с. 56].

Фінансову стратегію визначають як довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачення вирішення великомасштабних завдань, які визначаються економічною та соціальною стратегією [61, c. 43].

Завданнями фінансової стратегії є:

• визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

• визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

• фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

• вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів, розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;

• розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств [6, c. 54].

Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку підприємства.

Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності підприємства.

В залежності від цілей підприємства фінансова стратегія може мати наступні форми:

- стратегія фінансової підтримки економічного зростання – спрямована на забезпечення високих темпів операційної діяльності підприємства, зокрема обсягів виробництва та реалізації продукції, приріст оборотних та необоротних активів підприємства, шляхом підвищення потенціалу формування фінансових ресурсів;

- стратегія фінансового забезпечення стійкого зростання підприємства – спрямована на збалансування параметрів обмеженого зростання операційної діяльності і необхідного рівня фінансової безпеки підприємства шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів;

- антикризова фінансова стратегія підприємства – спрямована забезпечити фінансову стабілізацію підприємства у процесі виходу із кризи, передбачає скорочення обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства.

Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках – нормативах. До таких нормативів відносяться:

• середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;

• мінімальна частка власного капіталу;

• коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

• співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.

Формування стратегії управління розвитком з укріпленням фінансової стійкості підприємства включає наступні складові:

        діагностика і прогнозування інноваційного потенціалу підприємства.

        стратегічне і тактичне планування;

        організаційно-правове забезпечення фінансових механізмів;

        контролінг в управлінні;

        впровадження методів бюджетування;

        вибір ефективних фінансових інструментів;

        податкове планування;

        кредитно-інвестиційне планування.

Вихідною позицією в розробці стратегії управління сталим розвитком підприємства є ефективний менеджмент на фінансовому ринку, де відбувається забезпечення руху грошових потоків від одних власників до інших. Зокрема, необхідно активізувати кредитну політику, розвивати лізингові відносини, упроваджувати факторингові операції і т.п. Необхідно відзначити, що зміст кожного елемента стратегії управління економічним і інноваційним потенціалами підприємства залежить, перш за все, від економічної ситуації, що постійно змінюється в Україні, і по суті елементи стратегії управління цими потенціалами є конкретними напрямами загальної стратегії розвитку підприємства [56, с. 128-131].

У цих умовах кожне підприємство повинне об'єктивно оцінити свої ресурси, рівень їх використання і свої підприємницькі можливості для того, щоб ефективно працювати, забезпечуючи прибутковість підприємств та зниження фінансової залежності. Слід зазначити також, що кожне підприємство самостійно розробляє інформаційно-індикативні показники фінансового стану (екстремальні, пограничні), за рамками яких включаються механізми екстреної дії (займи, продаж майна, лізинг, інші ситуаційні рішення). Доцільність такого підходу полягає у своєчасному реагуванні (задля позитивних швидких змін) на погіршення загального фінансово-економічного стану підприємства. Для реалізації цих задач попередньо відпрацьовуються моделі управління у нестандартних ситуаціях, або «пакетів ситуаційних заходів» в залежності від того які індикатори фінансово-економічного стану погіршилися [8, с. 36].

Отож, успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам фінансово-економічної ситуації.