- •Тема 1. Педагогіка вищої школи як галузева наука та навчальний предмет. Вища школа як педагогічна система. План
- •1. Курс «педагогіка вищої школи» та його значення у підготовці магістрів до здійснення професійно-педагогічної діяльності.
- •2. Педагогіка вищої школи як галузь педагогічної науки.
- •3. Мета, завдання та функції педагогіки вищої школи.
- •4. Категоріально-понятійний апарат педагогіки вищої школи
- •5. Поняття «педагогічної системи» у педагогіці вищої школи. Система вищої освіти в україні.
- •1. До структури вищої освіти входять освітньо-кваліфікаційні та освітньо-науковий рівні:
- •1) Освітньо-кваліфікаційні рівні:
- •2) Освітньо-наукові рівні:
- •7. Цілі, завдання, структура та типи сучасних вітчизняних вищих навчальних закладів.
- •2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:
- •Тема 2. Методи та методика педагогічних та психологічних досліджень. План
- •Основи педагогічних досліджень.
- •2. Принципи психолого-педагогічного дослідження.
- •3. Педагогічне проектування дослідження. Етапи проведення педагогічного дослідження.
- •4. Теоретичні та емпіричні методи психолого-педагогічного дослідження.
- •5. Магістерська дисертація: основні вимоги і характеристики цього типу науково-дослідних робіт.
5. Поняття «педагогічної системи» у педагогіці вищої школи. Система вищої освіти в україні.
Система освіти — сукупність освітніх (і державних, і недержавних, неформальних, альтернативних) закладів, що мають найрізноманітніші характеристики, насамперед за рівнем і професійною підготовкою. Однак розмаїття освітніх закладів як таке ще не може слугувати підставою для надання освіті статусу системи.
Система, як відомо, - не просто сукупність об'єктів, компонентів, явищ, процесів тощо, а їх взаємозв'язок, взаємодія, за яких система набуває нових інтегративних якостей: гнучкості, динамічності, варіативності, адаптивності, стабільності, прогностичності, наступності, демократичності. Система освіти має бути гнучкою й адаптуватися до соціально-економічних змін у державі. Водночас вона повинна бути стабільною у своїй психолого-педагогічній основі, непідвладною кон'юнктурі.
Система освіти, з одного боку, має "зростати" з освітніх парадигм і доктрин, які традиційно змінюють одна одну історично, а з іншого — повинна бути природно-прогностичною, "працювати" на майбутнє, оскільки випускники навчальних закладів будь-якого типу мають жити у часі і просторі, що відрізняються від умов періоду їх навчання.
Система освіти - відкрита система, яка здатна до самопізнання (рефлексії*), кількісного та якісного збагачення, перетворення.
Така система детермінована зовнішніми обставинами соціально-економічного та соціально-культурного походження й сама детермінує ці обставини. Система освіти — сукупність освітніх (і державних, і недержавних, неформальних, альтернативних) закладів, що мають найрізноманітніші характеристики, насамперед за рівнем і професійною підготовкою. Однак розмаїття освітніх закладів як таке ще не може слугувати підставою для надання освіті статусу системи.
Система, як відомо, - не просто сукупність об'єктів, компонентів, явищ, процесів тощо, а їх взаємозв'язок, взаємодія, за яких система набуває нових інтегративних якостей: гнучкості, динамічності, варіативності, адаптивності, стабільності, прогностичності, наступності, демократичності. Система освіти має бути гнучкою й адаптуватися до соціально-економічних змін у державі. Водночас вона повинна бути стабільною у своїй психолого-педагогічній основі, непідвладною кон'юнктурі.
Система освіти, з одного боку, має "зростати" з освітніх парадигм і доктрин, які традиційно змінюють одна одну історично, а з іншого — повинна бути природно-прогностичною, "працювати" на майбутнє, оскільки випускники навчальних закладів будь-якого типу мають жити у часі і просторі, що відрізняються від умов періоду їх навчання.
Вища професійна школа займає особливе місце в системі освіти України. Вона є акумулятором інтелектуального багатства суспільства й рушієм соціально-економічного прогресу.
Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства, наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання.
Систему вищої освіти складають:
вищі навчальні заклади всіх форм власності;
інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;
органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.
Стаття 16. Управління у галузі вищої освіти
Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:
здійснює державну політику у галузі вищої освіти;
організовує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм;
забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку вищої освіти;
затверджує Національну рамку кваліфікацій;
у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;
забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.
Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки;
іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні вищі військові навчальні заклади (вищі навчальні заклади з особливими умовами навчання);
Вищою атестаційною комісією України;
органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади;
власниками вищих навчальних закладів;
органами громадського самоврядування в освіті (спілка ректорів вищих навчальних закладів України, конференції, з’їзди педагогічних і науково-педагогічних працівників, асоціації вищих навчальних закладів тощо);
незалежними установами контролю якості освіти (агенції, бюро, професійні асоціації тощо).
Стаття 6. Структура вищої освіти