- •Http://bibliotekar.Ru/447/11.Htm
- •1.1. Фізіологія як наукова основа медицини. Методи фізіологічних досліджень. Єдність організму та довкілля. Гомеостаз, механізми, що його забезпечують.
- •Що собою являють мембрана і цитоплазма м'язового волокна?
- •Які процеси забезпечують розслаблення м 'яза?
- •Які структури сарколеми забезпечують сприймання регулюючого сигналу?
- •Яким чином відбувається передача збудження у нервово-м'язовому синапсі?
- •2.2. Типи скорочення м’язів залежно від зміни їхньої довжини та напруження: ізометричні, ізотонічні. Фізіологія та властивості гладких м’язів. Автоматія.
- •Які є типи і режими м 'язових скорочень?
- •Як відбувається скорочення гладком'язових клітин?
- •Чим механічні властивості гладеньких м'язів відрізняються від властивостей поперечносмугастих?
- •Чим відрізняються два типи гладком 'язових клітин?
Чим відрізняються два типи гладком 'язових клітин?
Окремо розташовані гладком'язові клітини знаходяться в структурах ока (рай-дужка, війкові), артеріол, сім'яних проток, навколо волосяних цибулин, іх мембрана містить колагенові і глікопротеїнові волокна, які додатково відокремлюють клітини одна від одної. Ці клітини іннервуються вегетативними нервами подібно до скелетних м'язових волокон. Медіатори, що вивільняються з нервових закінчень, викликають препотенціали, що при сумації переходять у потенціали дії. Це призводить до скорочення м'язових клітин. У стінці більшості внутрішніх органів, судин є другий тип гладком'язових клітин, їх мембрани тісно стикаються одна з одною, деколи утворюючи загальні іонні канали (нексуси). Завдяки цьому окремі клітини об'єднуються, утворюючи функціональний синцитій.
Як відбувається скорочення гладком'язових клітин?
У цитоплазмі гладком'язових клітин знаходяться актинові і міозинові філаменти, які самі по собі структурно і функціонально мало відрізняються від відповідних утворень скелетного м'яза. Проте розташовані вони не так впорядковано, як у скелетному м'язі: тут немає типових 2-мембран. Крім того, в гладенькому м'язі менше міозинових волокон. Відрізняються ці два типи м'язів і тим, що в гладком'язовій клітині слабо виражений саркоплазматичний ретикулум.
Механізм скорочення гладеньких м'язів приблизно такий, як і у скелетних, але відрізняється деякими деталями. Ініціатором взаємодії актину і міозину також є кальцій, критична концентрація розслаблення якого - близько 10 8 моль/л. Але після підвищення концентрації кальцію всередині саркоплазми він разом з кальмодуліном активує особливий фермент - кіназу легких ланцюгів міозину. Кіназа переносить фосфатну групу АТФ на міозин (відбувається гідроліз АТФ), що і забезпечує взаємодію міозину з актином, тобто м'язове скорочення. Певну роль при цьому відіграє і цАМФ.
Для розслаблення м'яза необхідно "відкачати" вільний кальцій із цитоплазми. Проте в гладком'язовій клітині це відбувається повільніше, ніж у скелетній. Тому як скорочується, так і розслабляється вона повільніше.
У типових клітинах скорочення починається через 50-100 мс після збудження. Повна хвиля скорочення розвивається близько 0,5 с і триває протягом 1-3...30 с.
Ініціатори скорочення (іони кальцію) надходять всередину волокна двома шляхами: з міжклітинної рідини, коли відкриваються відповідні канали при проходженні ПД, і з саркоплазматичного ретикулуму.
Чим механічні властивості гладеньких м'язів відрізняються від властивостей поперечносмугастих?
• Гладенький м'яз скорочується повільніше.
• При однаковій площі поперечного перетину гладенькі м'язи не поступаються, а можуть навіть перевищувати скелетні м'язи за силою скорочення.
• Гладенькі м'язи можуть скорочуватися і розслаблятися в більшому діапазоні (тобто більше ніж удвічі), ніж скелетні.
• Гладенькі м'язи можуть працювати в режимі сфінктера.
Автоматія. ПД гладких мышечных клеток имеют авторитмический (пейсмекерный) характер, подобно потенциалам проводящей системы сердца. Пейсмекерные потенциалы регистрируются в различных участках гладкой мышцы. Это свидетельствует о том, что любые клетки висцеральных гладких мышц способны к самопроизвольной автоматической активности. Автоматія гладких мышц, т.е. способность к автоматической (спонтанной) деятельности, присуща многим внутренним органам и сосудам.
