3.3. Оперативне управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій

Процес формування стартового портфеля після його завершення поступається місцем процесу оперативного управління його реструктуризацією.

Під оперативним управлінням реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій розуміється обґрунтування і реалізація управлінських рішень, що забезпечують підтримку цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його прибутковості, ризику і ліквідності шляхом ротації окремих його інструментів.

Зміна цілей інвестора й обсягу інвестиційних ресурсів, значні коливання кон'юнктури інвестиційного ринку, зміна ставки відсотка, розширення пропозиції фінансових інструментів інвестування і ряд інших умов викликають необхідність поточної коректування сформованого інвестиційного портфеля. Таке коректування зветься "реструктуризації портфеля" і є основним змістом процесу оперативного управління ним на підприємстві.

Процес оперативного управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій здійснюється на підприємстві за такими основними етапами (рис. 3.10.).

1. Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни і кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів. Такий моніторинг повинен носити безупинний характер у силу високої динаміки поточної кон'юнктури інвестиційного ринку. У процесі моніторингу основна увага повинна бути приділена виявленню динаміки факторів, що впливають на зниження рівня прибутковості, ризику і ліквідності фінансових інструментів, які входять до складу портфеля підприємства. Система таких факторів спостерігається й аналізується роздільно за частковими і борговими видами фінансових інструментів.

ЕТАПИ ПРОЦЕСУ ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЄЮ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни і кон'юнктури інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів

Оперативна оцінка рівня прибутковості, ризику і ліквідності за сформованим портфелем фінансових інвестицій у динаміці

Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій підприємства

Реструктуризація портфеля за основними видами фінансових інструментів інвестування

Реструктуризація портфеля за конкретними різновидами фінансових інструментів інвестування

Визначення часу здійснення угод із реструктуризації портфеля фінансових інвестицій

Обґрунтування альтернативних наказів брокеру на здійснення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля

Рис. 3.10. Основні етапи процесу оперативного управління реструктуризацією портфеля фінансових інвестицій.

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості часткових і боргових фінансових інструментів інвестування, відносяться такі (рис. 3.11):

Зниження рівня виплачуваних дивідендів унаслідок зменшення суми прибутку емітента				Зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента (або зменшення їхньої суми)
Підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу за пайовими фінансовими інструментами	ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ЗНИЖУЮТЬ РІВЕНЬ ПРИБУТКОВОСТІ ПАЙОВИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ІНВЕСТУВАННЯ				Кон'юнктурний спад у галузі, у якій емітент здійснює свою операційну діяльність
Загальний спад кон'юнктури фондового ринку				Істотне перевищення ринкової ціни фінансового інструмента над реальною його вартістю в момент придбання інвестором

Рис. 3.11. Склад основних факторів, що знижують рівень прибутковості пайових фінансових інструментів інвестування.

1. Зниження рівня виплачуваних дивідендів унаслідок зменшення суми прибутку емітента. Зміна рівня дивідендних виплат є першим тривожним симптомом майбутнього зниження ринкової вартості конкретного виду акцій. У якій би переконливій формі не було б піднесене рішення акціонерної компанії, це дає інвестору привід до детальної оцінки майбутньої ефективності інвестицій у ці акції.

2. Зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента (або зменшення їхньої суми). Хоча таке зниження може носити тимчасовий характер, воно неминуче веде до відповідного зменшенню котирування акцій на ринку.

3. Кон'юнктурний спад у галузі, у якій емітент здійснює свою операційну діяльність. Цей спад позначається насамперед на розмірі чистого прибутку емітента від операційної діяльності, а отже і на розмірі майбутніх дивідендів. Зниження рівня виплати дивідендів у свою чергу викликає зниження ринкового котирування акцій даного емітента.

4. Істотне перевищення ринкової ціни фінансового інструмента над реальною його вартістю в момент придбання інвестором. Така переоцінка вартості пайових цінних паперів викликається, як правило, її котируванням, що завищується штучно, самим емітентом або відповідною спекулятивною грою учасників фондового ринку. Підвищення ефективності фондового ринку викликає зниження ціни таких переоцінених фінансових інструментів до рівня реальної їхньої вартості. Якщо в портфелі підприємства є такі переоцінені фінансові активи, від них краще позбутися заздалегідь.

5. Загальний спад кон'юнктури фондового ринку. Який би ні був рівень бета-коефіцієнта за фондовим портфелем в цілому або окремими його активами, спад кон'юнктури (зниження індексу) фондового ринку негативно позначається на ефективності цінних паперів, що звертаються.

6. Підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу за пайовими фінансовими інструментами. Зменшення рівня чистого інвестиційного прибутку може привести до зниження ефективності фінансового інвестування навіть незважаючи на ріст дивідендних виплат (якщо фактичний приріст суми дивідендів буде нижче суми додаткової сплати податків).

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості боргових фінансових інструментів інвестування, входять такі (рис. 3.12.):

Збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку		Підвищення темпів інфляції в порівнянні з попереднім періодом
Підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу за борговими фінансовими інструментами	ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЩО ЗНИЖУУЮТЬ РІВЕНЬ ПРИБУТКОВОСТІ ЗА БОРГОВИМИ ФІНАНСОВИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ ІНВЕСТУВАННЯ		Зниження рівня платоспроможності (кредитного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів
Зниження рівня премії за ліквідність за довгостроковими борговими фінансовими інструментами		Непередбачене зниження розміру викупного фонду емітента за даним фінансовим зобов'язанням

Рис. 3.12. Склад основних факторів, що знижують рівень прибутковості боргових фінансових інструментів інвестування.

1. Збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку. Ріст позичкового відсотка є основним чинником зниження рівня ефективності цих видів фінансових інструментів. Якщо цей ріст прогнозується і надалі, бажано, замінити довгострокові фінансові інструменти даного виду на короткострокові, які є більш стійкими до негативного впливу цього фактора.

2. Підвищення темпів інфляції в порівнянні з попереднім періодом. Ріст темпу (індексу) інфляції в більш високих розмірах, ніж у попередньому періоді, приводить до знецінення номінальної вартості цих фінансових інструментів інвестування і виплачуваних за ними відсотками. При прогнозованій стабільності зазначеної тенденції без додаткового розміру інфляційної премії, встановлюваної емітентом, від таких фінансових інструментів у портфелі варто відмовитися.

3. Зниження рівня платоспроможності (кредитного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів. Наслідком такого зниження є зростання рівня ризику і проблеми з ліквідністю таких фінансових інструментів, що відповідно знижує і рівень їхньої ефективності.

4. Непередбачене зниження розміру викупного фонду (фонду погашення) емітента за даним фінансовим зобов'язанням. Таке зниження викликає негативні наслідки для котирування таких видів фінансових інструментів інвестування при термінах, що наближаються, їхнього погашення.

5. Зниження рівня премії за ліквідність по довгострокових боргових фінансових інструментах. При істотному зниженні рівня ліквідності таких активів портфеля раніше встановлений розмір премії за ліквідність уже не відповідає новим реаліям ринку, що викликає зниження їхнього котирування і реально виплачуваної суми відсотка за ними.

6. Підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу за борговими фінансовими інструментами. Зниження рівня чистого доходу відповідно позначається на їхніх інвестиційних якостях і ефективності портфеля фінансових інвестицій у цілому.

Результати моніторингу інвестиційного ринку й умов економічного розвитку країни в розрізі розглянутих факторів дозволяють підвищити обґрунтованість управлінських рішень, прийнятих у процесі подальших етапів оперативного управління портфелем фінансових інвестицій підприємства.

2. Оперативна оцінка рівня прибутковості, ризику і ліквідності за сформованим портфелем фінансових інвестицій у динаміку. У процесі такої оцінки, що повинна носити регулярний характер, що відповідає періодичності здійснення моніторингу, виявляються тенденції рівня прибутковості, ризику і ліквідності за портфелем в цілому; їхня відповідність цільовим параметрам формування портфеля (типу портфеля); відповідність розглянутих параметрів ринковій шкалі "прибутковість-ризик" і "прибутковість-ліквідність". Оцінка аналогічних показників проводиться з установленою періодичністю за окремими видами фінансових інструментів портфеля, а також у розрізі конкретних їхніх різновидів.

Результати оцінки є основою прийняття управлінських рішень про необхідність і напрямки реструктуризації портфеля фінансових інвестицій.

3. Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій підприємства. Теорія оперативного управління портфелем фінансових інструментів інвестування виділяє два принципових підходи до здійснення цього управління — пасивний і активний. Ці підходи розрізняються як задачами, так і методами оперативного управління портфелем.

Пасивний підхід до управління портфелем заснований на принципі "проходження у фарватері ринку". Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій повинна чітко відбивати тенденції кон'юнктури фондового ринку як у загальному обсязі (на основі загальноринкових індексів динаміки), так і за складом цінних паперів, що обертаються на ньому. Іншими словами, динаміка портфеля фінансових інвестицій підприємства в мініатюрі повинна копіювати динаміку фондового ринку в цілому. Основна увага при пасивному підході до управління портфелем приділяється забезпеченню його реструктуризації за видами цінних паперів і глибокій диверсифікованості з метою зниження рівня портфельного ризику. Прихильники цього підходу вважають, що ефективність портфеля на 90% забезпечується структурою видів фінансових інструментів і лише на 10% — конкретними їх різновидами в рамках окремих видів. Найбільшою мірою пасивний підхід відбиває менталітет формування консервативного типу портфеля.

Активний підхід до управління портфелем заснований на принципі "випередження ринку". Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій повинна ґрунтуватися на прогнозних розрахунках ринкової кон'юнктури, а не відображати поточну її динаміку. Для цього підходу характерна індивідуалізована оцінка майбутньої ринкової вартості фінансових інструментів інвестування з наступним включенням до складу реструктуризованого портфеля недооцінених у поточному періоді цінних паперів. Активний підхід припускає також глибоку індивідуалізацію методів прогнозування кон'юнктури фондового ринку, заснованого переважно на фундаментальному його аналізі. Найбільшою мірою активний підхід до управління портфелем відбиває менталітет агресивного його формування.

Вибір принципового підходу до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій визначає систему методів її здійснення на підприємстві.

4. Реструктуризація портфеля за основними видами фінансових інструментів інвестування. Така реструктуризація здійснюється двома різними методами в залежності від обраного принципового підходу до оперативного управління портфелем. Основу цих методів становить установлення постійного (фіксованого) або перемінного (гнучкого) співвідношення спекулятивної і консервативної частин портфеля фінансових інвестицій.

При постійному (фіксованому) співвідношенні спекулятивної і консервативної частин портфеля його реструктуризація за основними видами фінансових інструментів завжди повинна бути спрямована на забезпечення первісних цільових параметрів його формування. У залежності від типу формованого портфеля інвестор установлює постійне співвідношення спекулятивної і консервативний його частин, що характеризується певними видами фінансових інструментів інвестування. Ці значення можуть варіювати лише в невеликому діапазоні

у межах установлених лімітів. При досягненні цих лімітів проводяться операції із реструктуризації видів фінансових інструментів. Так, якщо понад ліміт зросла вартість спекулятивних видів цінних паперів, частина з них реалізується з рівнобіжним придбанням цінних паперів консервативних видів. Реструктуризація портфеля на основі методу постійного співвідношення окремих видів фінансових інструментів відбиває ідеологію пасивного підходу до його управління.

При перемінному (гнучкому) співвідношенні спекулятивної і консервативної частин портфеля інвестор постійно варіює склад видів цінних паперів з урахуванням прогнозованої динаміки їхньої ринкової вартості. Якщо результати прогнозу показують більш сприятливу динаміку ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля, їхня частка збільшується при відповідному зниженні питомої ваги фінансових інструментів консервативної його частини. І, навпаки, — при прогнозованій несприятливій динаміці ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля їхня частка відповідно знижується. Підпорядкування реструктуризації портфеля прогнозованій динаміці ринкової вартості спекулятивних видів фінансових інструментів відбиває ідеологію активного підходу до його управління.