6.4 Відображення оборотних засобів у балансі підприємства та витратах виробництва

При надходженні, відпуску запасів у виробництво, продаж, іншому вибутті важливе значення для економіки підприємства має вартісна оцінка оборотних засобів.

Оборотні засоби (запаси) можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких: купівля у постачальника, виготовлення власними силами, внесок до статутного фонду, одержання безоплатно, обмін на подібні запаси, виявлення у результаті інвентаризації.

У момент придбання, виробництва чи іншого надходження запаси оцінюються та зараховуються на баланс підприємства за балансовою вартістю.

Балансова вартість – це та вартість (первісна або переоцінена), за якою запаси числяться на балансі підприємства. Балансова вартість може бути первісною або переоціненою (справедливою). Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов’язання у результаті операції між зацікавленими, поінформованими і незалежними сторонами.

Первісна вартість залежить від джерел надходження. Так, при придбанні у постачальника первісною вартістю є собівартість запасів, яка складається з наступних витрат: суми, що сплачена постачальнику за договором без непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків, що не відшкодовуються; витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортних витрат; інших витрати які пов’язані з придбанням і доведенням запасів до стану придатного для виробництва. При виготовленні власними силами первісною є виробнича собівартість. При внесенні до статутного фонду – справедлива вартість. При одержанні безоплатно – справедлива вартість. При обміні на подібні запаси – справедлива вартість.

При відпуску запасів у виробництво, продажу чи іншому вибутті оцінка запасів може здійснюватись одним з таких методів:

• методом ідентифікованої собівартості – застосовується для запасів, які відпускаються для спеціальних замовлень і проектів, а також для невзаємозамінних запасів;

• методом середньозваженої собівартості – передбачає визначення вартості кожної номенклатурної одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів у натуральному виразі;

• методом ФІФО – передбачає оцінку запасів виходячи з припущення, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

• методом оцінки за нормативними витратами – полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін;

• методом ціни продажу – заснований на використанні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгових націнок товарів.

Застосування того чи іншого методу при віднесенні вартості запасів на витрати виробництва дозволяє здійснювати регулювання рівня рентабельності виробництва. Доцільність використання того чи іншого методу оцінки запасів при їх вибутті залежить від конкретних умов діяльності підприємства та прийнятої облікової політики підприємства.

Так, метод середньозваженої собівартості враховує всі ціни, за якими були придбані товарно-матеріальні запаси протягом звітного періоду, і тим самим згладжує зміну рівня цін.

Метод ФІФО в період зростання цін відображатиме найбільш високий рівень прибутку.

Але слід зауважити, що згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку для запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання, можна застосовувати тільки один із описаних методів.