6.5 Ефективність використання оборотних засобів

Раціональне використання окремих елементів оборотних засобів підприємства має важливе економічне значення. Це зумовлюється зростаючими масштабами абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях національної економіки, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої ваги їх окремих видів, дає змогу з однієї і тієї самої кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва загалом на кожному підприємстві.

Відомо, що ефективність – це співвідношення отриманого результату та ре­сурсів, які використовуються для його досягнення.

Визначення узагальнюючого показника економічної ефективності використання оборотних засобів, встановлення визначальних параметрів обсягу оборотних засобів з метою забезпечення максимальної ефективності їхнього функціонування на підприємстві – така процедура оцінки ефективності є необхідним і разом з тим складним завданням.

Для оцінки ступеня ефективності використання оборотних засобів використовується певна система техніко-економічних показників: коефіцієнт оборотності, коефіцієнт завантаження, тривалість одного обороту, абсолютне і відносне вивільнення оборотних засобів за рахунок прискорення їх обігу.

Коефіцієнт оборотності показує кількість обертів, які здійснюють оборотні засоби за певний період:

, ( 6.15)

де О_сер – середньорічна (середньоквартальна, середньомісячна) вартість оборотних засобів; Q_к – обсяг готової продукції (робіт) у вартісному виразі.

Даний показник характеризує кількість реалізованої продукції (виконаних робіт) на 1 грн. оборотних засобів. Чим більше обертів здійснюють оборотні засоби за певний період часу, тим більше продукції (робіт) буде виконано при незмінній сумі оборотних засобів. У цьому полягає основний економічний зміст прискорення обігу оборотних засобів.

Середньорічна вартість оборотних засобів (її ще називають середньорічним залишком оборотних засобів) на практиці визначається за формулою середньої хронологічної:

, (6.16)

де О_п і О_к – залишки оборотних засобів на початок і кінець року; _і – сума оборотних засобів на початок усіх місяців року, крім січня.

Місячний середній залишок оборотних засобів визначається як півсума залишків цих коштів на початок і кінець місяця.

Коефіцієнт завантаження обчислюється за формулою:

. (6.17)

Чим менший коефіцієнт завантаження, тим вища ефективність використання оборотних засобів.

Тривалість обігу характеризує час проходження оборотними засобами окремих стадій та визначається за формулою:

, (6.18)

де T – тривалість періоду (30, 90, 360 днів).

Результатом прискорення обігу оборотних засобів є їхнє абсолютне та відносне вивільнення.

Абсолютне вивільнення – коли у плановому періоді обсяг використаних оборотних засобів менший, ніж у минулому:

, (6.19 )

де – фактична величина оборотних засобів за звітний період; – потреба в оборотних засобах у плановому періоді.

Відносне вивільнення означає, що в даному періоді виробництво виконує більший обсяг робіт з меншою сумою оборотних засобів:

, (6.20)

де – відносне вивільнення засобів; Q_ф і Q_пл – фактичний і плановий обсяг випуску продукції в грошовому виразі; – фактична і планова величина оборотних засобів.

Для підвищення ефективності використання оборотних засобів необхідно прискорювати швид­кість обертання, що забезпечує: збільшення обсягу виробництва при незмінній масі оборотних засобів та зниження витрат за рахунок раціонального використання ресурсів та зменшення запасів.

При визначенні ефективності кожного з елементів оборотних засобів, які функціонально зв’язані один з одним та послідовно використовуються у діяльності підприємства (матеріально-технічне забезпечення – виробництво – готова продукція – фінанси), слід через описану систему показників показати та довести переваги або недоліки їх використання на кожному з етапів. Відокремлений розгляд не дає загальної оцінки, але може сприяти підвищенню ефективності окремих елементів.

Наявність планових значень показників оборотних засобів без організації контролю за їхнім виконанням та створення ефективної системи внутрішнього аналізу не буде результативним.

Дотримуючись принципів бенчмаркінгу, що здебільшого трактується як спосіб постійної оцінки стратегій і цілей діяльності підприємства та підвищення їх ефективності, коригувати діючу стратегію в частині оборотних засобів, необхідно не лише запозичувати методи успішного управління в інших підприємств, а й проводити роботу з метою усунення недосконалих аспектів у діяльності власного підприємства. Тобто бенчмаркінг слід розглядати як систему «раннього сповіщення» про наявні недоліки в роботі підприємства, які вимагають виправлення.

Основні шляхи підвищення ефективності функціонування оборотних засобів:

• науково обґрунтоване нормування, економія ресурсів;

• оптимізація обсягів виробничих запасів;

• удосконалення системи стимулювання працівників за економію матеріальних ресурсів;

• мінімізація обсягів незавершеного виробництва;

• оптимізація витрат на утримання складського господарст­ва;

• удосконалення планування, системи контролю, механізація і автоматизація виробництва тощо;

• скорочення тривалості виробничого циклу;

• оптимізація джерел формування оборотних засобів (за рахунок власних, залучених, позикових оборотних засобів);

• організація системи запобігання ризикам, пов’язаним з функціонуванням та використанням оборотних засобів.