- •1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи, її категорії і завдання та зв'язок з іншими науками.
- •2. Охарактеризуйте педагогіку вищої школи як науку і навчальний предмет.
- •3. Розкрийте методику (логіку) педагогічного дослідження.
- •4. Проаналізуйте основні методи педагогічних досліджень у вищій школі.
- •5. Охарактеризуйте науково-дослідну роботу студентів у внз, її види та структуру.
- •Проаналізуйте види самостійних письмових робіт студентів. Основні вимоги до магістерської роботи , її структура та критерії оцінювання.
- •Розкрийте поняття системи національної освіти та її структури. Вища освіта в Україні.
- •Охарактеризуйте головні напрямки реформування та перспективи розвитку вищої освіти в Україні.
- •Проаналізуйте основні методи науково-педагогічних досліджень у вищій школі.
- •Розкрийте сутність та специфіку педаг. Процесу у вищій школі.
- •Дайте характеристику поняття методу навчання. Класифікація методів навчання.
- •Проаналізуйте активні методи навчання. На прикладі однієї з тем предмету вашої спеціальності охарактеризуйте можливості їх застосування.
- •Дайте характеристику осн. Формам навчання у вищій школі.
- •Розкрийте специфіку лекційних занять з дисциплін вашої спеціальності.
- •Обгрунтуйте використання різних типів семінарських занять із вашої спеціальності та особливості їх проведення.
- •Проаналізуйте завдання та функції самостійної роботи студентів.
- •17.Дайте характеристику поняття «педагогічна технологія» та її складових.
- •Проаналізуйте специфіку модульного навчання.
- •Розкрийте специфіку проблемного навчання та особливості особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчальному процесі.
- •Розкрийте специфіку організації ігрового навчання та його завдання.
- •Охарактеризуйте сутність дистанційного навчання у внз.
- •Проаналізуйте сутність різних видів контролю знань, умінь та навичок студентів.
- •Розкрийте особливості морального виховання студентської молоді на етнопедагогічних засадах. Складіть питання для індивідуальної бесіди (тема, контингент студентів – на вибір*.
- •Визначте зміст і значення правового виховання сучасної молоді. Запропонуйте перелік виховних заходів куратора академгрупи з цього напряму.
- •Розкрийте зміст поняття «національне виховання». Простежте потенціал навчальної дисципліни вашого фаху у досягненні його цілей та реалізації основних завдань.
- •Дайте визначення понять «метод», «прийом» та «засіб» виховання. Класифікуйте основні групи методів виховання та вкажіть основні вимоги до їх вибору.
- •28. Розкрийте методику формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою. Покажіть роль вашої фахової дисципліни в екологічному вихованні.
- •29. З’ясуйте роль куратора академічної групи у вихованні студентської молоді. Охарактеризуйте основні напрями його роботи із студентами.
- •30. Предмет психології вищої школи, її завдання, основні категорії.
- •31. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •32. Структура і міждисциплінарні зв’язки курсу «Психологія вищої школи».
- •33. Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •34. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •35. Характеристика студентського віку як особливого періоду розвитку людини.
- •36. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •37. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •38. Динаміка розвитку студента протягом його навчання у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання*.
- •39. Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •40. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •41. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.
- •42. Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності* і здобуття вищої освіти.
- •43. Типологія сучасних студентів.
- •44. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи.
- •45. Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •46. Типи викладачів «очима» студентів.
- •47. Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •48. Формування «я-концепції» студента як показника особистісного його зростання протягом навчання у внз.
- •49. Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •50. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.
- •51. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.
- •52. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •53. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу.
- •54. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.
- •55. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання.
- •56. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •57. Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.
- •58. Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.
- •59. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •60. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •61. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.
- •62. Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •63. Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •64. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •65. Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача.
- •66. Психологічні передумови ефективності діяльності викладача. Роль його настанов і особливостей «я-концепції».
- •67. Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •69. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •70. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •71. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •72. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •73. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
- •74. Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
- •75. Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.
- •76. Взаємини «викладач – студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.
- •77. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •78. Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.
- •79. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
Розкрийте поняття системи національної освіти та її структури. Вища освіта в Україні.
Вища освіта в Україні має довгу і багату історію. Українських студентів, випускників та вчених вже давно знають і цінують по всьому світі. Першовідкриття та новаторські дослідження вчених, які працювали в українських інститутах та академіях, таких як Дмитро Менделєєв, Микола Жуковський і Євген Патон, є частиною загальної історії наукового прогресу світу.
Станом на 2007 в Україні налічувалось 951 вищих навчальних закладів: університетів, академій, інститутів, консерваторій, коледжів, технікумів, вищих професійних училищ та ін.
Суспільні відносини в галузі навчання, професійної підготовки громадян України регулюються Законом України «Про вищу освіту» (прийнятий 17.01.2002 в редакції від 10.02.2010). У цьому Законі термін вища освіта вживається у такому значенні:«Вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.»
Вища школа України готує фахівців із 76 напрямів і 584 спеціальностей, що дозволяє задовольняти потреби всіх сфер суспільного життя країни.
До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:
1) освітні рівні: неповна вища освіта;
Неповна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освіт.-кваліф. рівнем мол. спеціаліста.
Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освіт.-кваліфікаційним рівнем бакалавра.
Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
2) освітньо-кваліфікаційні рівні:
Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.
Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.
Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.
