7. 2. Регулювання міжнародної торгівлі товарами

Регулювання міжнародної торгівлі товарами являє собою сукупність методів, інструментів і механізмів впливу на міжнародні торговельні зв’язки, які використовуються державами та міжнародними організаціями з метою сприяння розвитку міжнародної торгівлі на засадах справедливості, рівноправності її учасників і дотримання балансу національних інтересів країн, що беруть участь в торговельних відносинах.

Регулювання міжнародної торгівлі відбувається на двох рівнях – міжнародному та національному:

1) міжнародний рівень представлений взаємодією двох або декількох держав з питань регулювання торговельних відносин між країнами, що беруть участь у регулятивній діяльності;

2) національний рівень представлений державним регулюванням зовнішньої торгівлі даної країни.

На багатосторонньому рівні регулювання основним нормативним актом, який регулює принципи здійснення міжнародної торгівлі є Заключний акт Конференції ООН з торгівлі та розвитку ЮНКТАД.

Найвпливовішою спеціалізованою міжнародною організацією у сфері регулювання міжнародної торгівлі є Світова організація торгівлі (СОТ).СОТ являє собою новий інститут регулювання міжнародної торгівлі, який став логічним розвитком багатосторонніх торгових переговорів в рамках Генеральної угоди про тарифи та торгівлю.

Принципами діяльності СОТ є:

• принцип найбільшого сприяння;

• захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою митних тарифів, а не кількісних обмежень та інших заходів;

• скорочення ставок мита внаслідок багатосторонніх переговорів;

• забезпечення справедливої конкуренції в результаті розвитку міжнародної торгівлі;

• укладання регіональних торговельних угод;

• надання пільгового режиму для країн, які розвиваються.

Угоди СОТ являють собою механізм, метою якого декларується ефективний захист країнами власних інтересів. Найбільшою мірою така модель стосується провідних ринкових країн, які мають найефективнішу систему виробництва, здійснюють заходи з метою лібералізації системи торгівлі та вимагають цього від інших держав (щоправда, саме провідні економічні держави мають найбільше реальних можливостей щодо охорони власних виробників, наприклад через застосування торговельних обмежень, прийнятих в ЄС).

Потенційні переваги України від членство в СОТ:

• поліпшення цінових параметрів конкурентоспроможності вітчизняних товарів унаслідок зниження тарифних ставок стосовно українських товарів країнами — членами СОТ;

• подолання багатьох інструментів кількісного обмеження ввезення української продукції завдяки радикальному зменшенню нетарифних обмежень стосовно вітчизняних товарів;

• додаткові гарантії проти необґрунтованих антидемпінгових процедур;

• оптимізація структури експорту, оскільки за умови неучасті України в системі ГАТТ/СОТ найбільшою мірою від обмежень з боку інших держав потерпають високотехнологічні, наукомісткі напрями експорту;

• кращі передумови участі України та її господарських суб’єк­тів у міжнародних спорах та судово-арбітражних процедурах;

• поліпшення загальної кон’юнктури та забезпечення передбачуваності з основними торговельними партнерами України — як окремими державами, так і угрупованнями країн.

Серйозні небезпеки та труднощі для економіки України через вступ до СОТ пов’язані з таким:

• радикальне пожорсткішання конкуренції на національному ринку й погіршення умов роботи на ньому та взагалі господарської діяльності багатьох виробників;

• ускладнення проведення та унеможливлення низки заходів протекціонізму й структурної політики держави;

• зменшення надходжень до державного бюджету через зниження тарифних ставок;

• обмеження на вжиття санкцій проти несумлінних конкурентів, які ввозять товари зі штучно заниженими цінами, а також вироблених із застосуванням субсидій;

• зниження можливостей оперативного втручання до механізму формування зовнішньоторговельного та платіжного балансів.