Контрольні запитання

1. Які критерії можна використати при класифікації суб’єктів міжнародної економічної діяльності в країні?

2. Як у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено коло суб’єктів міжнародного співробітництва України?

3. Назвіть цілі міжнародної економічної діяльності на підприємницькому рівні.

4. Якими є основні органи, котрі здійснюють роль регуляторів міжнародної економічної діяльності в Україні.

5. Якими є основні цілі міжнародної економічної діяльності суб’єк­тів макрорівня?

6. Які тенденції зумовлюють зростання значення наддержавних форм міжнародного економічного регулювання та транснаціональної підприємницької діяльності?

7. Назвіть основні завдання та напрями діяльності міжнародних економічних організацій.

Тема 3. Регулювання міжнародної економічної діяльності україни

3.1. Основні концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки.

3.2. Митно-тарифне регулювання в міжнародній практиці.

3.3. Застосування нетарифних інструментів та інтереси України.

3.1. Основні концептуальні проблеми регулювання відкритої економіки.

З прийняттям у 1990р. Декларації про державний суверенітет Україна самостійно здійснює і регулює міжнародну економічну діяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.

Цілі регулювання мед:

• захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

• створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

• заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

• державою в особі її органів у межах їх компетенції (державні та місцеві органи влади).

• недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України),

• самим суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (суб’єкти господарської діяльності, спільні підприємства).

Основними методами регулювання МЕДУ є :

1. Правове забезпечення ЗЕД

2. Адміністративні методи регулювання ЗЕД

3. Економічні інструменти регулювання ЗЕД.

Будь-який суб'єкт господарської діяльності функціонує : у відповідному правовому середовищі, яке формується на основі законодавчої бази. Тобто правила поведінки суб'єктів визначаються законодавством тієї країни, на ринку якої функціонує підприємство.

Правове регулювання мед включає:

Н аціональну нормативно – правову базу розробка та прийняття законів, положень, постанов, інструктивних документів у країні.

М іжнародну нормативно - правову базу виконання норм міжнародного права, приєднання держави до міжнародних організацій та конвенцій, підписання міжнародних договорів та угод.

Акти, в яких закріплені основні принципи організації та напрями здійснення зовнішньоекономічної діяльності: Конституція України, Декларація про державний суверенітет України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інші.

Державні органи, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність України керуються законами і нормативно-правовими актами прийнятими Верховною Радою України, Указами Президента, Декретами Кабінету Міністрів. Серед них основними є Закони України „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про єдиний митний тариф”, „Про захист від недобросовісної конкуренції" „Про інвестиційну діяльність”, „Про операції з давальницької сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, „Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності”, „Про режим іноземного інвестування”, Митний та Цивільний кодекси України; Декрети Кабінету Міністрів „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, "Про єдиний митний тариф", Постановами Кабінету Міністрів України „Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”, „Про посилення контролю за проведення розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями”, „Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності”, „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті”.