Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БЕРШАДСЬКА ГЕОГРАФІЯ ПІДРУЧНИК.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
402 Кб
Скачать
☆

§ 27. Країни Південної Азії. Індія

1. Географічне положення та склад території. До Південної Азії належать 7 країн, що розвиваються: Бутан, Бангладеш, Індія, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка та Мальдівська Республіка. Регіон займає всього 4% території земної кулі, але тут проживає майже 20% населення світу (див. рис. 84).

Рис. 84. Політична карта Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Використовуючи знання, одержані під час вивчення попереднього параграфа та політичну карту, охарактеризуйте ЕГГІ країн регіону. Чи сприяє ЕГП Бутану та Непалу розвитку економіки? За державним ладом переважають республіки, тільки Непал та Бутан — монархії. 2. Природно-ресурсний потенціал. У регіоні є унікальні за світовими вимірами поклади кам'яного та бурого вугілля, торію, родовища залізних, марганцевих, хромових руд та інших металів і мінералів, у тому числі золотоносних. Запаси нафти незначні (див. рис. 85).

Рис. 85. Мінеральні ресурси країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Тут чимало придатних для обробітку земельних угідь, але в умовах мусонного клімату всім країнам доводиться розв'язувати проблему меліорації. Тривалий, або й цілорічний, вегетаційний період дозволяє збирати по два, а інколи й три врожаї на рік.

3. Населення. Населення Південної Азії нараховує близько 1,2 млрд. осіб. Індія — найбільша країна регіону, в ній проживають близько 1000 млн. осіб, очікується, що вже у найближчі десятиліття вона вийде на перше місце у світі за кількістю населення, випередивши Китай.

Перенаселеність, супроводжувана високою народжуваністю, загострює цілу низку проблем. Головна з них — бідність. Переважна частина населення задовольняється лише елементарними життєвими потребами. Виробництво ВНП і національного доходу на душу населення залишаються найнижчими у світі. Незважаючи на «зелену революцію»*, яка триває тут уже 25 років, середньодушове споживання продуктів має тенденцію до зменшення.

Швидке зростання чисельності населення загострює другу проблему — безробіття. Тільки в Індії кількість безробітних перевищує 50 млн. осіб. Труднощі залучення трудових ресурсів посилює проблема неписьменності. їх частка повсюдно перевищує 50% (тільки у Шрі-Ланці — 15%).

Високий природний приріст населення викликає й швидке зростання чисельності міського населення, хоча його частка в населенні країн все ще незначна. Міське господарство не в змозі забезпечити жителів роботою та житлом, тому для всіх країн характерна «несправжня» урбанізація.

Найбільше густо заселені долини і дельта Гангу з Брахмапутрою, плоскогір'я Декан.

Населення цього регіону відрізняється неоднорідним етнічним складом. У гірських районах ізольовано одне від одного живе чимало дрібних племен, які зберігають свої мовні та побутові особливості. На прибережних низовинах і у долинах річок, на плоскогір'ї Декан, сформувалися великі народи, що складають більшість жителів кожної країни.

Переважно населення працює у сільському господарстві, тільки на Мальдівах частка зайнятих у цій галузі господарства становить 33% (45% працюючих у цій країні зайнята у рибальстві, 18% — у сфері міжнародного туризму).

4. Загальна характеристика господарства. Країнам Південної Азії властиві як закономірності країн, що розвиваються, так і свої особливості. Безпрецедентні за масштабами бідність, відсталість, економічна залежність від інших країн і при цьому величезні потенційні відтворювані ресурси. Тільки Індія та Пакистан належать до аграрно-індустріальних країн, інші країни — аграрні. Частка продукції сільського господарства у ВНП коливається від 25-35% в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані, Бангладеш до повної переваги у Непалі, Бутані, Мальдівах.

Сільське господарство, в якому переважає рослинництво, характеризується багатоукладністю й малоземеллям селян. Усі землі, придатні для використання, у цих країнах майже повністю задіяні. Тому для підйому сільського господарства й збільшення виробництва продовольства тут необхідно підвищувати культуру землеробства. В усіх країнах відбувається «зелена революція», найбільш активно аграрні перетворення відбуваються в Індії, де спостерігається інтенсифікація сільського господарства. Інші країни ще продовжують імпортувати продовольство. Аграрні перетворення в них не привели до істотних змін в архаїчній структурі господарства.

Колоніальне минуле регіону проявляється досі в аграрно-сировинній спеціалізації країн Південної Азії у МГПП. Індія та Шрі-Ланка — найкрупніші у світі виробники та експортери чаю і спецій, на Бангладеш припадає 80% світового продажу джуту й джутових виробів, одну з найважливіших статей експорту Пакистану становить бавовна та вироби з неї (див. рис. 86). За роки індустріалізації тільки в Індії були створені великі підприємства, цілі галузі, потужний державний сектор економіки. Чимало галузей промислового комплексу країни займають перше місце серед групи країн світу, що розвиваються. У Пакистані найбільшого розвитку досягли галузі військово-промислового комплексу, легка й харчова промисловість. Промисловість регіону в цілому залишається на другорядних ролях, частка її продукції у ВВП коливається від 6% (Мальдіви) до 25% (Індія) (див. рис. 88).

Рис. 86. Сільське господарство країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Рис. 87. Овочевий ринок у Катманду (Непал) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

У структурі зовнішніх економічних зв'язків головною проблемою для країн Південної Азії залишається незначна роль зовнішньої торгівлі. Країни регіону лише намагаються подолати традиційну внутрішню спеціалізацію.

5. Індія (Столиця — Делі, населення — 1020 млн. осіб, 2001 р.). ЕГП країни доволі вигідне. Поблизу її південних кордонів проходить морський шлях із Середземного моря у Тихий океан. Індійський океан зв'язує Індію з країнами, що розміщуються на його берегах, Австралією та іншими країнами. Сухопутні кордони проходять, в основному, через гірські системи Гімалаїв та Гіндукушу. У 1947 р. після поділу за релігійним принципом утворилися Індія та сусідній Пакистан. Між ними досі залишилася низка нерозв'язаних територіальних питань, що ускладнює відносини між країнами.

Держава добре забезпечена природними ресурсами. Тут сприятливий клімат, родючі ґрунти, колосальні агрокліматичні ресурси. Запаси деяких корисних копалин (залізної та марганцевої руд, хромітів, титану, цирконію, мусковіту) мають світове значення. Великі запаси вугілля, руд кольорових металів, золота. Є нафта. Численні річки — джерело зрошення та гідроенергії (див. рис. 85).

За чисельністю населення Індія займає друге місце у світі. Країна характеризується високим природним приростом, тому тут здійснюється програма, спрямована на скорочення народжуваності. Але, за прогнозами вчених, стабілізація кількості населення очікується тільки в середині XXI ст. Індія — найбільш багатонаціональна країна у світі (хіндустанці, пенджабці, бенгальці, біхарці тощо). Релігійний склад населення неоднорідний, хоча більше 80% жителів — послідовники індуїзму. Різноманітність етнічного й релігійного складу часто є підґрунтям для сепаратизму та екстремізму.

Рис. 88. Основні промислові центри країн Південної Азії (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Населення розміщене нерівномірно. Якщо у передгір'ях Гімалаїв його густота всього 2-4 особи/км кв., то на Індо-Гангській низовині вона становить близько 500 осіб/км кв. Рівень урбанізації низький, міське населення становить менше 30%. Найкрупніші міста розташовані на морському узбережжі — Колката, Ченнай, Мумбай.

Сьогодні Індія — один з лідерів серед країн, що розвиваються. Вона займає перше місце за видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринних і рослинних жирів; друге місце — за видобутком залізної руди, виробництвом електроенергії та цукру; третє — за виплавкою сталі та видобутком марганцевої руди. Країна виробляє обладнання для АЕС, космічні супутники тощо. За обсягом ВНП Індія посідає 15 місце у світі, проте за цим показником в розрахунку на одного жителя — 137 місце, що характеризує її як країну, що розвивається.

Домінуючою галуззю індійської економіки залишається сільське господарство. За обсягом сільськогосподарського виробництва держава займає четверте місце у світі. Вона — один з найкрупніших у світі виробників чаю, арахісу, цукрової тростини, зернобобових, джуту, ряду спецій, займає друге місце у світі за виробництвом рису (після КНР), третє — за виробництвом тютюну, четверте — за виробництвом пшениці та бавовни.

В Індії нараховується близько 200 млн. голів великої рогатої худоби — більше ніж у будь-якій іншій країні світу. Однак корова тут — священна тварина, тому використовувати в їжу її м'ясо категорично заборонено релігією. Частина поголів'я давно зістарилася і не використовується навіть як тяглова сила. Тому державні органи бачать вихід у різкому скороченні числа великої рогатої худоби, що дало б можливість інтенсифікувати сільське господарство (див. рис. 86).

Індустріалізація Індії розпочалася з розвитку легкої промисловості, проте зараз у структурі промисловості переважає важка промисловість. За роки незалежності створені чорна металургія, машинобудування, хімічна промисловість. Найбільш потужний промисловий комплекс у країні сформувався на сході — від Колкати вздовж долини ріки Дамодар. Саме тут розташовані найкрупніші центри металургії (Бокаро, Дургапур, Роуркела та ін.), важкого машинобудування (Читтаранджан, Ранчі тощо), хімічної промисловості (Сіндрі). Важливими промисловими центрами є також Мумбай, Ченнай, Ахмадабад, Бенгалуру тощо. Однак до цього часу 40% промислової продукції виробляється на кустарних і дрібних підприємствах (див. рис. 88).

Основою ПЕК є вугілля, проте останнім часом структура паливно-енергетичного комплексу змінюється за рахунок збільшення частки нафти, як власної так і привізної. У країні 71% електроенергії виробляється на ТЕС, 27% — на ГЕС. Працює чотири АЕС.

Індія належить до країн з доволі високим рівнем розвитку транспорту. За протяжністю залізниць вона входить до першої п'ятірки держав світу. Проте більшість залізниць — вузькоколійки. Автомобільні шляхи часто не мають твердого покриття. Збільшується тоннаж морського флоту, який відіграє велике значення у зовнішніх перевезеннях.

До недавнього часу основним зовнішньоторговельним партнером Індії залишалася Великобританія, проте останнім часом її відтіснили США та Японія.

Запитання і завдання

1. На контурній карті позначте країни регіону та їхні столиці.

2. Які проблеми у країнах Південної Азії викликані високим природним приростом населення?

3. Чому більшість країн регіону належать до найбідніших країн світу?

4. Чому Індію у колоніальному минулому називали «перлиною британської корони»?

5. Чому, незважаючи на доволі високі абсолютні масштаби виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, Індія залишається країною, що розвивається?

6. На контурній карті позначте основні промислові центри Індії та галузі промисловості, що у них розвинуті.

Це цікаво

У 3 1962 р. в Індії здійснюються космічні дослідження, а з 1980 р. почалися запуски космічних ракет індійського виробництва.

Між північним узбережжям Шрі-Ланки (на півострові Джафна) та Індією через Полкську протоку простяглась низка коралових рифів завдовжки 30 км — Адамів міст. За легендою, Адам, вигнаний із раю на Землю (а опинився він саме на Шрі-Ланці), зміг по цьому природному мосту потрапити на материк.

Маленька держава з казковою назвою Друк-Юл — Країна Дракона (друга неофіційна назва Бутану) — одна з найзагадковіших країн світу. Про історію цієї держави майже не збереглося відомостей. До недавнього часу тут не було ні доріг, ні транспорту. Зараз Тхімпху — столиця Бутану — зв'язана з іншими містами автомагістралями. Проте ця країна все ще мало відома світові.

Непал вважають туристичним раєм, адже саме в цій країні розташована найвища вершина світу — Джомолунгма. Але ця країна — одна з найбідніших на земній кулі. За рівнем добробуту населення, порівняно з іншими країнами, вона перебуває у «хвості». У 1995 р. Непал посідав 151 місце. Річний дохід на душу населення еквівалентний 140 дол. США.

Чай — найпопулярніший напій у світі не тільки тому, що він прекрасно тонізує. У світі вживають більше ніж 800 млн. склянок чаю щодня. В Індії існує легенда про його походження. Кажуть, Бодхиддарма, будистський аскет, відрізав собі повіки, щоб сон не заважав йому споглядати світ. Із його повік виріс чайний кущ. Найбільші виробники чаю у світі — Індія, Китай, Шрі-Ланка, Кенія, Індонезія та Туреччина.