- •Загальна характеристика світу
- •Тема 1. Сучасна політична карта світу
- •§ 1. Сучасна політична карта світу
- •Запитання і завдання
- •Це цікаво
- •§ 2. Територія країн та державний лад. Міжнародні організації. Політична географія
- •Запитання і завдання
- •Це цікаво
- •Перевірте себе
- •Вивчивши тему, ви повинні вміти:
- •Поглиблюємо знання
- •Узагальнююче повторення до теми 1 Основні висновки
- •Тема 2. Населення світу
- •§ 3. Чисельність населення світу, його природний та механічний рух
- •Запитання і завдання
- •Це цікаво
- •§ 4. Розселення населення. Структура населення
- •Тема 3. Світові природні ресурси
- •§ 5. Взаємодія суспільства і природи. Мінеральні ресурси
- •§ 6. Інші види природних ресурсів
- •Тема 4. Світове господарство
- •§ 7. Світове господарство та міжнародний поділ праці
- •§ 8. Науково-технічна революція та її вплив на структуру і розміщення світового господарства
- •§ 9. Географія промисловості світу
- •§ 10. Географія сільського господарства
- •§11. Географія транспорту та міжнародні економічні зв'язки
- •Тема 5. Глобальні проблеми людства
- •§ 12. Поняття про глобальні проблеми людства. Політичні, екологічні та демографічні проблеми
- •§ 13. Економічні проблеми
- •Тема 6. Країни західної та центральної європи
- •§ 14. Загальна характеристика країн Західної Європи
- •§ 15. Порівняльна характеристика Німеччини та Великобританії
- •§ 16. Порівняльна характеристика Франції та Італії
- •§ 17. Малі розвинуті країни Зах ідної Європи
- •§ 18. Країни центральної європи
- •§ 19. Польща
- •Тема 7. Країни східної європи, північної та центральної азії
- •§ 20. Країни Східної Європи, Північної та Центральної Азії
- •§22. Білорусь
- •Тема 8. Країни східної та південної азії
- •§ 24. Китай
- •§ 25. Японія
- •§ 26. Країни Південно-Східної Азії
- •§ 27. Країни Південної Азії. Індія
- •§ 28. Країни Південно-Західної Азії. Туреччина
- •Тема 9. Країни америки
- •§ 29. Сполучені Штати Америки
- •§ 30. Канада
- •§ 31. Країни Латинської Америки. Бразилія
- •Тема 10. Країни африки. Австралія та океанія
- •§ 32. Країни Африки
- •§ 33. Порівняльна характеристика Австралії та країн Океанії
- •Тема 11. Підбиваємо підсумки
- •§ 34. Світ на межі тисячоліть
- •§ 35. Україна і світ
§ 31. Країни Латинської Америки. Бразилія
1. Географічне положення та склад території. Територія Латинської Америки займає південну частину Північної Америки, всю Центральну та Південну Америку і простяглася з півночі на південь на 10 тис. км — від ріки Ріо-Гранде до протоки Дрейка.
ЕГП Латинської Америки визначається насамперед тим, що із заходу та сходу вона омивається водами двох океанів, через які проходять важливі світові морські шляхи. Майже для всіх країн велике значення має вихід до океану, тому що водними шляхами здійснюється зв'язок не тільки з іншими материками, але й між самими країнами Латинської Америки. Найбільш сприятливе ЕГП мають держави, розташовані у Центральній Америці та на островах Карибського моря. Вони розміщуються на перетині морських і повітряних шляхів з Атлантичного океану в Тихий, та з Північної Америки в Південну (див. рис. 103).
Рис. 103. Політична карта Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
За державним ладом більшість країн є республіками. Наприкінці XX ст. з 47 країн — 14 є володіннями США, Франції та Великобританії.
Сусідство із США має важливий вплив на розвиток країн регіону, воно сприяє проникненню американських монополій в економіку більшості латиноамериканських країн.
2. Природно-ресурсний потенціал. За характером природних умов і ресурсів країни Латинської Америки можна поділити на чотири групи:
1) країни східної частини Південної Америки. Це рівнинні території зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. У басейні Амазонки розташовані екваторіальні ліси з багатьма видами цінних порід дерев (каучуконоси, шоколадне та хінне дерева, дерево паубразіл тощо). Великі річки мають значні запаси гідроенергоресурсів та сприяють розвитку водного транспорту.
На Бразильському та Гвіанському плоскогір'ях розміщені родовища залізної та марганцевої руди, бокситів. На узбережжі Карибського моря є великі родовища нафти (див. рис. 104);
Рис. 104. Мінеральні ресурси країн Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
2) країни гірського заходу Південної Америки. Природні умови тут змінюються завдяки висотній поясності. Найбільш сприятливі умови для життя на висоті 1,5-2,5 тис. м над рівнем моря. В Андах розташовані світового значення родовища важких кольорових металів, срібла, сурми, берилію, а також бокситів і залізної руди. У Чилі зосереджені найбільші у світі запаси селітри. Тут також є значні запаси нафти й природного газу. Річки багаті на гідроенергоресурси;
3) країни Центральної Америки та островів Карибського моря. Природні умови дозволяють вирощувати різноманітні тропічні культури. Схили гір та островів вкриті лісами. Територія в цілому бідна на корисні копалини. Значними є лише поклади бокситів на островах;
4) Мексика. Її природні умови дуже різноманітні. Тут можна зустріти пустелі, вологі тропічні ліси, а також хвойні ліси помірного поясу. Рослинництво потребує зрошення. Надра країни багаті на нафту, газ, руди кольорових металів, срібло, золото, залізну руду та сірку (див. рис. 104).
3. Населення. Країни Латинської Америки мають неоднорідний етнічний склад населення. Сучасні латиноамериканські нації сформувалися в умовах потужних імміграційних потоків на основі змішування трьох рас. Корінне населення — індіанці — у процесі колонізації були витіснені у важкодоступні гірські райони, де донині живуть їхні нащадки, або змішалися з прибулими. Негри завозилися з Африки для роботи на плантаціях. Тому населення країн складається з білого, негритянського населення та груп зі змішаними расовими ознаками (метиси, мулати та самбо).
За характером відтворення населення більшість країн Латинської Америки перебувають в умовах переходу від другого до першого типу відтворення населення. Чисельність населення зростає, але не так швидко, як у країнах Азії.
Розміщене населення дуже нерівномірно. Середня густота населення становить всього 23 особи/км кв., однак на узбережжі Атлантичного океану густота населення доволі велика. Саме в цих районах проживає основна частина мешканців.
Приблизно 2/3 населення регіону живе в містах. Урбанізацією охоплені всі країни Латинської Америки. У кожній країні є 2-3 крупні агломерації, найбільші з них — Буенос-Айрес, Мехіко, Сантьяго, Гавана та ін. У Бразилії агломерації Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу утворили мегалополіс. Темпи урбанізації не відповідають темпам індустріалізації, тому в Латинській Америці відбувається «несправжня урбанізація». Чисельність міських жителів збільшується за рахунок міграції сільського населення, яке переселяється в міста в пошуках роботи.
4. Загальна характеристика господарства. За рівнем розвитку країни Латинської Америки належать до двох типів. Куба — країна централізовано керованої економіки. Решта держав регіону належать до країн, що розвиваються, серед яких своїм розвитком виділяються Бразилія, Мексика, Аргентина.
Латинську Америку вважають одним з найбільш економічно прогресуючих регіонів світу. Сучасному господарству країн притаманні деякі спільні риси, що історично склалися й продовжують визначати економічне обличчя регіону.
По-перше, це багатоукладність, як у сільському господарстві (латифундизм і пов'язані з ним докапіталістичні аграрні відносини), так і у промисловості (ремісники, робітники кустарних підприємств або невеликих фабрик складають разом майже половину робочої сили).
По-друге, спільною негативною рисою країн регіону є спеціалізація гірничодобувної промисловості на видобутку одного виду сировини та монокультурність у сільському господарстві. Розвиток в окремих країнах обробної промисловості сприяв подоланню вузької спеціалізації. Наприклад, на кінець 70-х років у восьми країнах продукти одного-двох найменувань давали від 50 до 98% експорту. Наприкінці XX ст. становище майже не змінилося.
По-третє, спільною проблемою для всіх країн є залежність від іноземного капіталу. Гострою залишається проблема погашення зовнішнього боргу. Розмір процентів за кредитами значно перевищує фінансові можливості країн Латинської Америки.
5. Сільське господарство. Сільське господарство належить до галузей, що визначають місце Латинської Америки в МГПП, хоча його частка у структурі господарства має тенденцію до зниження. Аграрні реформи здійснюються в усіх країнах Латинської Америки, але проходять вони по-різному. Найбільш радикальні реформи відбуваються у Мексиці, Болівії, Гватемалі, Чилі, Перу, Панамі. Головне питання, що визначає характер і глибину перетворень, — перерозподіл земель.
Латиноамериканські країни вирощують понад 6,5% світового виробництва пшениці, майже 15% кукурудзи, до 20% бавовни, понад 60% кави, майже 15% бананів, від 20% до 30% цукру-сирцю, понад 15% м'яса. І в той же час країни регіону, за винятком Аргентини, не забезпечують себе продуктами харчування.
Для сільського господарства характерне нерівномірне розміщення. Найважливішими сільськогосподарськими районами є узбережжя океанів, аргентинська пампа та Мексиканське нагір'я. Близько 4/5 всієї продукції виробляється у 5 країнах — Бразилії, Мексиці, Аргентині, Венесуелі та Колумбії (див. рис. 105).
Рис. 105. Сільське господарство країн Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
Залежність від світового ринку підсилює однобоку спеціалізацію країн Латинської Америки. Для Бразилії та Колумбії головною експортною культурою залишається кава, для Еквадору — банани, для Аргентини — продукція тваринництва та пшениця, для країн Центральної Америки — кава, банани, бавовна, для острівних країн — цукрова тростина.
6. Промисловість. Однією з основних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є гірничодобувна промисловість. Монополії США контролюють більшу частину видобутку й виробництва міді, марганцю, бокситів, залізної руди, свинцю, цинку, сірки, графіту.
Бурхливий розвиток обробної промисловості припав на повоєнний період, помітні зміни відбулися і у 70-ті роки. В Аргентині, Бразилії, Мексиці створені нові сучасні підприємства у галузі верстатобудування, автомобіле- і суднобудування, авіаційної та атомної промисловості. Виникли металообробні, складальні, нафтопереробні заводи у країнах Центральної Америки та Карибського басейну. Прискореними темпами розвивалася обробна промисловість Венесуели, Колумбії, Перу та деяких інших країн (див. рис. 106).
Проте середні показники розвитку регіону не відображають стану справ у кожній конкретній країні. Між державами існують значні відмінності. На Аргентину, Бразилію та Мексику припадає майже 75% продукції обробної промисловості регіону. У цих країнах «великої трійки» є майже всі сучасні галузі і легкої, і важкої промисловості. їх поступово наздоганяють Чилі, Колумбія, Венесуела, Уругвай та Перу. У країнах Центральної Америки та Карибського басейну в обробній промисловості переважають галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини (виробництво цукру, кави, соків, консервів, алкогольних напоїв тощо). У Болівії, Парагваї, Гаїті, як країнах із відсталою структурою виробництва, переважають кустарні підприємства з виготовлення напівфабрикатів та виробів споживчого характеру.
Рис. 106. Основні промислові центри Латинської Америки (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
Розміщення промисловості країн Латинської Америки характеризується переважно моноцентричною структурою, коли у промисловому виробництві виділяється один центр (як правило, столиці).
7. Транспорт. Транспортна система країн Латинської Америки розвинута недостатньо. Магістралі сполучають переважно райони видобутку сировини з узбережжям. Міждержавних і трансконтинентальних ліній практично немає. Тому надзвичайне значення мають Панамериканське шосе, що простягнулося від кордонів США до Буенос-Айреса через столичні міста багатьох країн, а також Трансамазонська магістраль.
За вантажообігом перше місце належить морському транспорту (76%). Розвиваються також автомобільний (10%), залізничний (6%), трубопровідний (6%). Внутрішні та міждержавні сухопутні регіональні перевезення незначні через недостатній розвиток сучасних доріг та малу заселеність центральних територій.
8. Бразилія (Столиця — Бразиліа, населення — 169 млн. осіб, 2000 р.). Бразилія — одна з найкрупніших країн світу за населенням і територією, займає центральну й східну частини Південної Америки. Вона має величезні територіальні та водні ресурси, родючі грунти та цінні пасовища. Різноманітна мінерально-сировинна база, у якій особливе місце займають світового значення запаси залізної, марганцевої руд, бокситів тощо. Величезну цінність мають вологі екваторіальні ліси Амазонської низовини, які займають близько 2/3 території країни.
Бразилія має найбільший економічний потенціал і найбільш розвинуту промисловість серед країн Латинської Америки. Найважливішою галуззю господарства, що динамічно розвивається, є промисловість. Це насамперед машинобудування, нафтохімія, чорна металургія. Країна славиться виробництвом автомобілів (тут працюють філії американських, німецьких, шведських та японських фірм), літаків, суден, різноманітних засобів виробництва. Розвивається хімічна та нафтохімічна промисловість. Підприємства, в основному, сконцентровані на південному сході Бразилії, у трикутнику Сан-Паулу — Ріо-де-Жанейро — Белу-Орізонті. Проте успіхи в індустріальному розвитку досягнуті дуже дорогою ціною, держава є лідером серед країн-боржників.
Рис. 107. Видобуток нафти у озері (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)
Сільське господарство Бразилії характеризується переважанням великого капіталістичного, у тому числі й іноземного, землеволодіння. У структурі сільського господарства домінує рослинництво, яке спеціалізується на вирощуванні тропічних культур для зовнішнього ринку (кава, какао, цукрова тростина, сизаль, соя, апельсини, банани, ананаси тощо).
Крім того, вирощують кукурудзу, квасолю та маніоку, а також пшеницю, ячмінь та овес. Країна щороку імпортує до 60% пшениці, що споживається.
Тваринництво має м'ясний напрям. Розвинуте рибальство.
Транспорт. Найбільше розвинутий автомобільний транспорт, який перевозить близько 80% вантажів. Залізниці відіграють значну роль тільки вздовж узбережжя океану. Неабияке значення мають морський та повітряний транспорт.
Запитання і завдання
1. Чому найбільш вигідне ЕГП мають країни Центральної Америки та островів Карибського басейну?
2. Який вплив має ЕГП на розвиток економіки країн Латинської Америки?
3. Порівняйте особливості формування населення у США, Канаді та країнах Латинської Америки.
4. Які чинники сприяють швидкому зростанню міського населення у країнах регіону?
5. Які спільні риси характеризують розвиток економіки країн Латинської Америки?
6. За картою визначте найбільш розвинуті промислові райони країн регіону. Які особливості їхнього розміщення? Чим вони викликані?
7. Користуючись картами та текстом параграфа, складіть порівняльну характеристику господарств Мексики та Аргентини.
8. За текстом параграфа охарактеризуйте зовнішні економічні зв'язки країн Латинської Америки.
Це цікаво
Траса Панамського каналу проходить по долині р. Чагрес, де створено штучне озеро Гатун, і по р. Ріо-Гранде, яка впадає у Тихий океан. Загальна довжина каналу 81,6 км, з яких 16,4 км — заглиблення, прорите у дні мілководної Панамської затоки та бухти Лімон. На трасі каналу побудовано шість шлюзів. Найменша ширина каналу (у шлюзах) — 150 м, а глибина — 12,5 м. Щорічно через канал проходить понад 14 тис. суден, які перевозять 150 млн. т. вантажів.
Від початку колонізації, тобто приблизно за 500 років, Бразилія втратила 37% трьох своїх екосистем. Це нещодавно виявив Світовий фонд природи (СФП). У газеті «Естаду ді Сан-Паулу» зазначається: «Знищено 93% лісів, що вкривають узбережжя Атлантичного океану, 50% саван й 15% лісів Амазонської низовини».
Бразиліа — столиця Бразилії — перше і єдине місто XX ст. занесене ЮНЕСКО до «Списку Світової спадщини». Воно було збудоване за проектом архітектора Лусіу Кости і має незвичайні обриси, нагадуючи на плані обриси літака. «Ніс» літака вказує на схід, а його «крила» простяглися у формі арки на північ і південь. Будинки, в яких працюють урядовці, розміщені у «носі», ділові райони міста — у «фюзеляжі», а житлові квартали утворюють «крила».
У Південній Америці численна українська діаспора у Бразилії — 155 тис. осіб і в Аргентині — 150 тис. осіб.
Узагальнююче повторення до теми 9
Основні висновки
Країни Америки перебувають на різних етапах економічного розвитку. США — постіндустріальна країна, у якій відбувається інформаційна революція, лідер економічного розвитку світового господарства. Канада — високо розвинена країна, яка разом зі США входить до сімки найрозвиненіших країн світу. Але її економіка досі розвивається екстенсивним шляхом. Решта держав належать до країн, що розвиваються.
Країни Латинської Америки можна поділити на дві групи. Нові індустріальні країни — Бразилія, Мексика, Аргентина, високі темпи економічного розвитку мають Чилі, Уругвай, Венесуела, Колумбія, Перу. Найменш розвиненими серед країн регіону залишаються держави Центральної Америки.
Країнам, що розвиваються, досі притаманні риси, які вказують на їхнє колоніальне минуле: багатоукладність економіки, вузька спеціалізація у промисловості та монокультурність у сільському господарстві, залежність від іноземного капіталу.
Перевірте себе
1. Виділіть спільні риси у формуванні етносів у країнах Америки.
2. Який характер має структурна перебудова економіки США?
3. На прикладі США поясніть, як ви розумієте поняття «інформаційна революція».
4. Проаналізуйте структуру експорту та імпорту Канади. Чи свідчить вона про високий рівень розвитку економіки? Чому? Свою думку обґрунтуйте.
5. Які риси визначають стан економічного розвитку країн Латинської Америки? Чому?
6. Не користуючись атласом, позначте на контурній карті США, Канаду, Мексику, Бразилію, Аргентину.
Вивчивши тему, ви повинні вміти:
називати та показувати на карті:
- країни Америки та їхні столиці;
- мегалополіси та найбільші агломерації;
- найкрупніші промислові центри США, Канади, Бразилії;
характеризувати:
- загальні риси ЕГП США, Канади та країн Латинської Америки;
- особливості формування населення регіону;
- природно-ресурсний потенціал США, Канади та Латинської Америки;
розкривати:
- роль США у політичному та економічному житті світу;
- роль країн Латинської Америки та Канади у світовому господарстві
складати:
- порівняльну характеристику господарства держав регіону.
Поглиблюємо знання
У XXI ст. Латинська Америка увійшла із комплексом старих нерозв'язаних проблем. Про це свідчать темпи росту ВВП у регіоні, які у 2000 р. склали 4% (5,2% у 1994 р., 0,3% у 1999 р.). Лише Мексика та Домініканська Республіка зуміли добитися приросту ВВП у 7%. Є країни з нульовими показниками росту ВВП (Аргентина) або з темпами росту ВВП менше 1% (Ямайка), і навіть з від'ємними показниками (Уругвай). У регіоні зростає бідність, соціальне, майнове та освітнє розмежування населення. Разом з тим початок XXI ст. умовно можна назвати перехідним періодом, коли при загальному у регіоні екстенсивному шляху розвитку економіки з'являються сучасні способи виробництва, збільшилась кількість технопарків, відбувається оновлення фінансової системи. Мікроелектронний та інформаційний переворот зачепив чимало галузей господарства, зросла кількість комп'ютерів, користувачів Інтернету. У першу чергу, це стосується Бразилії та Мексики.
Розуміння неможливості «життя в борг», коли розрахунки за зовнішню заборгованість перекладаються на наступні покоління, призвело до того, що сума зовнішнього боргу Латинської Америки у 2001 р. скоротилася до 725 млрд. дол. у порівнянні з 762 млрд. дол. у 1999 р. Мексика, Бразилія, Венесуела, деякі малі країни Південної та Центральної Америки почали викуповувати свої боргові зобов'язання.
Останнє десятиліття XX ст. характеризувалося намаганнями США створити півпланетарну зону вільної торгівлі у Західній півкулі. У 1994 р. на саміті керівників 34 країн Північної та Південної Америки було розглянуто інтеграційний суперпроект, пов'язаний зі створенням зони вільної торгівлі (АЛКА), яка у випадку її затвердження за своїми показниками, кількістю учасників може стати більшою за ЄС. Виникне єдиний економічний простір площею 42 млн. км кв. з населенням понад 800 млн. осіб і сукупним ВВП у 14 трлн дол. Міністри торгівлі країн Північної та Південної Америки у 2001 р. домовилися, що укладання договору про створення АЛКА між НАФТА та блоком латиноамериканських країн відбудеться 1 січня 2005 р.
Необхідність організації такого спільного економічного простору у Західній півкулі мотивується як геополітичними міркуваннями, пов'язаними з новим балансом сил у світі (посилення конкуренції з боку ЄС та Японії, зміцнення Китаю), так і зацікавленістю США у латиноамериканських ринках: сумарний вивіз товарів зі США у регіон (177 млрд. дол.) перевищив їх експорт у країни АТР та до ЄС.
Участь в АЛКА південні сусіди НАФТА пов'язують із розв'язанням низки конкретних завдань, а саме: отримання безмежного доступу своїх товарів на американський ринок, широке залучення іноземного капіталу тощо. Проте ці країни не без підстав побоюються, що в АЛКА, де командні висоти зосередяться в руках США та Канади, країнам Латинської Америки буде відведено місце постачальника сировини та виробника напівфабрикатів. Тим більше, що у Латинській Америці зміцнюються тенденції розвитку регіональної інтеграції. У 1991 р. був створений МЕРКОСУР — південноамериканський спільний ринок, до якого увійшли Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай. Угрупування виявилося настільки динамічним та перспективним, що до нього як асоційовані члени згодом приєдналися Чилі та Болівія. Особливий курс південноамериканського ринку проявляється як у підписанні у 1995 р. угоди про співробітництво між МЕРКОСУР та ЄС, так і в розширенні зв'язків країн регіону з Японією та Китаєм.
Однією з основних проблем, які стоять на шляху створення АЛКА, є подолання бідності та злиднів. Скорочення до 2005 р. числа людей, які живуть в умовах злиднів, — одне із центральних завдань країн Західної півкулі, які намагаються створити єдину зону вільної торгівлі. Чи зможуть вони розв'язати в умовах глобалізації цю складну проблему — від цього залежатиме й доля унікального півпланетарного угрупування і загальний характер подальшого світового розвитку.
Запрошуємо до дискусії
Які чинники сприяли перетворенню США у світового лідера як з розвитку економіки, так і у найвпливовішу країну при вирішенні політичних питань?
