- •Лабораторна робота №1 Визначення основних фізичних і хімічних властивостей природних і стічних вод Мета і завдання роботи
- •Основні теоретичні положення
- •Мінералізація
- •Реакція середовища
- •Обладнання, прилади, реактиви:
- •Оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Порядок проведення роботи
- •3 Визначення фізичних властивостей на Іономірі
- •3.1 Визначення рН
- •3.2 Визначення Еh
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту результати досліджень записують у формі таблиці:
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №3 Визначення вмісту магнію і кальцію у природних і стічних водах Мета і завдання роботи
- •Основні теоретичні положення
- •Обладнання, прилади, реактиви
- •Порядок проведення роботи
- •1 Визначення сумарного вмісту кальцію і магнію
- •2 Визначення вмісту кальцію
- •3 Визначення магнію
- •Оформлення звіту Результати визначень записують у формі таблиці:
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №4 Визначення загальної лужності природних і стічних вод Мета і завдання роботи
- •Обладнання, прилади, реактиви:
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту результати визначення записують у формі таблиці:
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5 Визначення сполук азоту природних і стічних вод Мета і завдання роботи
- •Основні теоретичні положення
- •Обладнання, прилади, реактиви:
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6 Визначення бск в природних і стічних водах Мета і завдання роботи
- •Основні теоретичні положення
- •Порядок проведення роботи
- •Оформлення звіту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7 визначення якості води
- •Основні теоретичні положення
- •Хід роботи.
- •Визначення сульфат – йонів.
- •Хід роботи
- •Контрольні запитання
- •Перелік використаних джерел
Оформлення звіту
Результати визначення записують у формі таблиці:
Таблиця 5.1.
№ п/п проби води |
Вміст БСК у стічній воді |
мгO2/л |
|
|
|
Контрольні запитання
1 Біохімічне споживання кисню (БСК5) – це…?
2 Наведіть порядок проведення роботи по визначенню БСК у стічній воді.
3 За якою формулою можна визначити біохімічне споживання кисню?
Лабораторна робота № 7 визначення якості води
Мета роботи: навчитися визначати твердість води комплексометричним методом та визначати загальну карбонатну твердість.
Основні теоретичні положення
Твердість води наявністю йонів кальцію Ca2+ і магнію Mg2+ . Катіони кальцію Ca2+ зумовлюють кальцієву твердість, а катіони магнію Mg2+ - магнієву твердість води. Загальна твердість складається з кальцієвої і магнієвої, тобто із сумарної концентрації у воді катіонів кальцію Ca2+ і магнію Mg2+.
Розрізняють карбонатну і не карбонатну твердість води. Карбонатною називається твердість яка зумовлена наявністю гідрокарбонат йонів. Карбонатну твердість ще називають тимчасовою або усувною, оскільки під час кип’ятіння гідрокарбонати руйнуються і випадають в осад карбонати і гідроксокарбонати.
Типи природних вод за твердістю.
Тип води |
Твердість, ммоль екв/л |
Твердість |
||
Са2+, мг/л |
Mg2+, мг/л |
СаСО3, мг/л |
||
Дуже м’яка |
0 – 1,5 |
0 – 30,06 |
0 – 18,24 |
0-75,00 |
М’яка |
1,5 – 3,0 |
30,06 – 60,12 |
18,24 – 36,48 |
75,00-150,00 |
Середньо-тверда |
3,0 – 4,5 |
60,12 – 90,18 |
36,48 – 52,72 |
150,00-225,00 |
Досить тверда |
4,5 – 6,5 |
90,18 – 130,26 |
52,72 – 79,04 |
225,00-325,00 |
Тверда |
6,5 – 11,0 |
130,26-220,44 |
79,04 – 131,76 |
325,00-550,00 |
Дуже тверда |
>11,0 |
>220,44 |
>131,76 |
>550,00 |
Чинними санітарними нормами передбачено, що твердість питної води не має перевищувати 250 мг/л СаСО3 , а твердість понад 500 мг/л СаСО3 вважається небезпечною для здоров’я.
Визначення загальної твердості комплексометричним методом.
Метод ґрунтується на взаємодії катіонів кальцію і магнію з трилоном Б в аміачному буферному розчині (рН~9.5) з утворенням внутрішньо -комплексних сполук (за наявності металохромних індикаторів).
Реактиви: 0.01 СN розчин трилону Б; аміачний буферний розчин; хромоген чорний, мурексид з NaCl; 0.01 СN розчин HCl; індикатор метиловий оранжевий.
Хід роботи.
В конічну колбу для титрування вносять 25 мл аналізованої води і доводять дистильованою водою до 100 мл, добавляють 5 мл аміачного буферного розчину і 2-3 крапель індикатора хромоген чорного. В іншій колбі готують розчин „свідка”: до 100 мл дистильованої води добавляють 5 мл буферного розчину і 5 -7 крапель індикатора. Потім пробу повільно титрують трилоном Б, інтенсивно струшуючи, до переходу забарвлення розчину з винно – червоного до ясно – синього (порівнюючи забарвлення з забарвленням свідка).
Розрахунок твердості води проводять за формулою:
ммоль
екв/л
де V1 - об’єм розчину трилону Б, мл; V2 - об’єм аналізованої води , мл; С – концентрація розчину трилону Б.
Визначення загальної карбонатної твердості.
Оскільки карбонатна твердість води зумовлена йонами НСО-3 , її визначають титруванням проби води розчином хлоридної кислоти. Усувну твердість визначають за різницею між вмістом НСО-3 до і після кип’ятіння проби води.
25 мл аналізованої води титрують розчином НCl , СN = 0.01 моль/л з індикатором метиловим оранжевим до оранжевого кольору.
Загальну карбонатну твердість обчислюють за формулою:
ммоль
екв/л
де С - молярна концентрація розчину хлоридної кислоти, моль/л; V1 - об’єм розчину хлоридної кислоти, мл; V2 - об’єм води, взятої на аналіз, мл.
Визначення хлоридів (метод мора )
Хлорид – іони зумовлюють солоність морської та океанічної води, а також солоних озер; у прісних водоймах хлориди за концентрацією посідають трерхє місце після гідрокарбонат – і сульфат – йонів. Вміст йонів Cl- в питній воді регламентується і не має перевишувати 350 мг/л.
Титриметричний метод Мора базується на осадженні хлорид – йонів розчином нітрату аргентуму AgNO3 за наявності калій хромату K 2CrO4 як індикатора. Під час титрування Ag NO3 спочатку утворюється осад AgCl білого кольору. Коли всі хлорид –йони будуть осаджені, при подальшому добавлянні утворюється цегляно – червоний осад аргентум хромату Ag 2CrO4: NaCl + AgNO3 = NaNO3 + AgCl
K 2CrO4 + 2AgNO3 = 2KNO3 + Ag 2CrO4
Одночасно з хлоридами визначаються і броміди та йодиди, однак їх вміст у воді незначний.
Реактиви: 0.01 СN розчин AgNO3 ; фенолфталеїн; 10% розчин калій хромату.
Хід роботи.
В конічну колбу для титрування вносять 25 мл аналізованої води і доводять дистильованою водою до 100 мл; 1 мл 10 % - го K 2CrO4, титрують розчином AgNO3 до появи цегляно – червоного осаду.
Аналогічно виконують контрольний дослід із 100 мл дистильованої води.
Масову концентрацію хлорид – йонів Х обчислюють за формулою:
мг/л
де а і b – відповідно об’єм витраченого розчину AgNO3 , а титрування проби і дистильованої води, мл; С – молярна концентрація розчину AgNO3 , моль/л;35.5 – еквівалент Cl- ; V - об’єм прооби, взятий для аналізу, мл.
