Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Розд_л 3 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК Ф_НАНСОВОЇ НАУ...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
184 Кб
Скачать
☆

3.6. Розвиток фінансової науки у сучасний період

Сучасна фінансова наука, маючи міцну теоретичну базу, вирішує дуже складні питання суспільного життя. Розширилась сфера досліджень, усклад­нилися завдання науки.

Сучасні науковці основну увагу приділяють розв'язанню проблем, пов'яза­них із пошуком додаткових джерел доходів, які можна спрямувати на подо­лання бідності, безробіття, зростання обсягів та якості суспільних благ.

Особливостями сучасної фінансової науки є відсутність ідеологічного тис­ку. Сучасні наукові дослідження базуються не на ідеологічних засадах полі­тичних партій, а на основі глибокого аналізу теоретичних положень, статис­тичної інформації, практичних даних.

Посилюються морально-етичні аспекти фінансової науки, які набувають глибшого змісту. Одночасно фінансова наука стає проміжним і дуже важли­вим інструментом впливу на економіку і політику, на співвідношення між центром, регіонами і місцевим самоврядуванням.

Характерною рисою сучасної фінансової науки є плюралізм поглядів, дискусія, постійний прагматизм досліджень з позицій суспільних інтересів.

Досить складним і важливим завданням сучасної фінансової науки є напра-цювання дефініцій і понять, які б відповідали рівню розвитку фінансів, особ­ливостям їхнього функціонування в умовах глобалізації.

Основні теоретичні напрями сучасної фінансової науки сконцентровані на дослідженні проблем сучасного стану і розвитку соціально-економічних про­цесів, зокрема на:

    • теорії суспільного добробуту, основний зміст якої полягає у тому, що будь-які зміни у фінансовій сфері мають сенс лише тоді, коли добробут окре­мих соціальних груп покращується без погіршення інших (засновник — 3. Парето);

    • теорії суспільного вибору в умовах демократичного середовища (заснов­ник — Дж. Б'юкенен);

    • теорії фіскального обміну "податки-блага" (засновники: К. Віксель, із. Ліндаль, Дж. Б'юкенен).

У центрі фінансової науки XXI ст. перебувають не тільки проблеми глобаль­ні й макрорівневі, а й вивчаються фінансові проблеми, пов'язані з поведінкою нкремих громадян, соціальних і політичних груп, партій при прийнятті рі­шень щодо параметрів державних доходів і видатків.

Сучасна парадигма західної фінансової науки, як зазначає В. Андрущенко, характеризується такими ознаками:

    • за способом дослідження — методологічним індивідуалізмом, що перед­бачає аналіз фінансових явищ через призму поглядів, поведінки, інтересів ін­дивідуумів;

    • за розумінням природи фінансів — інтерпретацією державних фінансів як грошової субстанції, двоєдиної у своїй схожості й відмінності щодо інших грошових форм;

    • за соціальною спрямованістю — відмовою від старомодних уявлень про фіскальну експлуатацію народних мас державою;

    • за етикою наукової полеміки — визнанням суперечливості й багатоваріантності наукового пізнання дійсності, толерантним ставленням до проти­лежних поглядів.

На особливості сучасної фінансової науки впливають регіональні, націо­нальні та глобальні проблеми.

Найскладнішими глобальними проблемами, що потребують посилених фі­нансових наукових розробок, є поляризація у рівнях розвитку між багатими і бідними державами, боротьба з бідністю, стихійними лихами, старіння насе­лення у багатих, економічно розвинутих країнах, швидкі темпи зростання на­селення у бідних країнах, екологічні проблеми (забруднення навколишнього природного середовища, глобальне потепління тощо), урбанізація.

ПРАКТИКУМ

Базові терміни і поняття

Фінансова наука, фінансове дослідження, функції фінансової науки, фінан­сова теорія, фінансова думка, фінансова доктрина, фінансова концепція, на­укові закони, наукові проблеми, наукова парадигма, фінансова категорія, ме­тодологія фінансової науки, класичний напрям фінансової науки, неокласич­ний напрям фінансової науки, теорія суспільного добробуту, теорія суспільного вибору, теорія фіскального обміну, парадигма фінансової науки.

Контрольні запитання і завдання

  1. Назвіть історичні передумови виникнення фінансової науки.

  2. Яка роль фінансової науки у суспільстві?

  3. У яких трьох проявах розглядають фінансову науку?

  4. Що ви розумієте під фінансовою наукою?

  5. Хто виступає суб'єктом фінансової науки?

  6. Що ви розумієте під об'єктом і предметом фінансової науки? Які між ними відмінності та у чому полягає взаємозв'язок?

  7. Які функції виконує фінансова наука?

  8. Які блоки фінансових наукових знань становлять зміст фінансової на­уки?

  9. Охарактеризуйте складові системи наукових фінансових знань.

  10. Чому фінансовій теорії відводиться центральне місце у системі фінансо- вих наукових знань?

  11. Які функції властиві фінансовій теорії?

  12. Що ви розумієте під методологією фінансової науки та які її функції?

  13. Які методи наукових досліджень використовуються фінансовою на- укою?

  14. У чому полягають особливості діалектичного методу фінансової науки?

  15. Які особливості розвитку фінансової науки на різних історичних етапах?

Рекомендована література

  1. Андрущенко ВЛ. Західна фінансова думка про природу державних фі­нансів // Фінанси України. — 1996. — № 9.

  2. Андрущенко ВЛ. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної на­уки // Вісник податкової служби України. — 2003. — Квітень — травень.

  3. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). — Л.: Каме­няр, 2000. — 303 с.

  4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2003. — 416 с.

  5. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Вид. центр "Академія", 2000.

  6. Леоненко 77'.М., Юхименко П.1'., Ільєнко АА. та ін. Теорія фінансів: Навч. досіб. / За заг. ред. О.Д. Василика. — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 480 с.

  7. Мочерний С.В., Ларіна Я.С., Устенко O.A., Юрій СІ. Економічний енцик­лопедичний словник: У 2 т. / За заг. ред. C.B. Мочерного. — Л.: Світ, 2005.

  8. Філософський енциклопедичний словник. — К.: Абрис, 2002. — 742 с.

4