2. Основні суб’єкти ринку венчурного фінансування.

Венчурне інвестування робиться за допомогою спеціально створених фондів, який керують керуючі компанії. Вони можуть бути незалежними або належати фінансовим інститутам, але виступати в якості незалежних.

таблиця 1 - Джерела капіталу для фінансування інновацій

Стадії інноваційного фінансування	Інвестори – фінансуючі органи
Перша стадія: отримання знань про споживчі потреби розробка концепції продукту	Особисті заощадження Кошти сім`ї та друзів
Друга стадія: розрахунки конструкції створення та випробування прототипу	Приватні інвестори «бізнес-ангели» Особисті заощадження
Третя стадія: пробний маркетинг – вихід на ринок експансія та розширення	Венчурні фонди Промислові компанії, банки, інституційні інвестори

Як демонструє таблиця венчурне фінансування на різних стадіях опирається на три основні джерела капіталу та його постачальників.

Перший – це власні заощадження та заощадження родини, близьких, невеликі позички, відповідно постачальниками цього капіталу є сам новатор, його родина. Призначення цього капіталу – передстартове фінансування.

Другий - це кошти приватних осіб, які спеціалізуються на підтримці новаторських ідей в обмін на участь в новостворюваній продукції і потенційних прибутках, які вона може дати. Дані особи отримали визначення «бізнес-ангели».

Третій – це кошти інституційних інвесторів, які вкладають їх в розширення венчурної компанії з метою збільшити її вартість та зацікавити потенційних стратегічних інвесторів або менеджерів викупити частку венчурного фонду напряму чи через розміщення на фондовій біржі.

Типова структура учасників венчурного процесу наведена нижче:

В торинні інвестори – стратегічні власники Венчурні підприємці Фінансовані підприємства – споживачі венчурного капіталу

• фінансові потоки, інвестиції та отримання доходів від них

• інформаційні потоки, організація заходів, дослідження і розробки

Рис. Основні учасники та їх взаємодія при венчурному фінансуванні

Характерні риси венчурного капіталу:

• Фінансування надається новим або існуючим фірмам, що володіють потенціалом.

• Надається підприємствам, що створюють нові ніші на ринку тому, що в них немає забезпечення, історії і прибутків, які дозволяють одержати кредит.

• Досвід менеджерів - головний критерій при оцінці перспектив імовірності одержання фінансування.

• Підприємець передає деяку частину власності і контролю над бізнесом інвестору.

• Інвестиції вимагають високих прибутків, структуруються так, щоб окупність склала 3-7 років.

• Досягнувши ліквідності - через IPO, підприємство продається - фірма переходить на інші джерела фінансування.

• Венчурні капіталісти очікують одержати 20-50% річного прибутку на свої інвестиції до моменту продажу фірми.

• Типовий розмір інвестицій від $500,000 до $5 мільйонів.

Венчурний підприємець, що очолює фонд або компанію, не вкладає власні засоби в компанії, акції яких він купує. Він - це посередник між синдикованими (колективними) інвесторами і підприємцем. У цьому полягає одна із самих принципових особливостей цього типу інвестування. З одного боку, венчурний капіталіст самостійно приймає рішення про вибір того або іншого об'єкта для внесення інвестицій, бере участь у роботі ради директорів і всіляко сприяє росту і розширенню бізнесу цієї компанії. З іншого боку – остаточне рішення про виробництво інвестицій приймає інвестиційний комітет, що представляє інтереси інвесторів. В остаточному підсумку, одержуваний венчурним інвестором прибуток належить тільки інвесторам, а не йому особисто. Він має право розраховувати тільки на частину прибутку.

У функціональні обов'язки венчурних підприємців входить:

• залучення потрібних капіталів для інвестицій у обрані підприємства;

• дослідження і генерування нових можливостей для інвестицій;

• оцінка інвестиційних можливостей і проведення комплексної оцінки (due diligence) підприємств;

• здійснення інвестицій, вибір оптимальних організаційних і контрактних форм для них;

• керування інвестиціями: моніторинг, контроль і консультування підприємств, добір топ-менеджерів для них;

• організація успішного виходу з інвестицій у плановані терміни.

Венчурні вкладення, які реалізують згадані учасники можна розділити на чотирьох групи:

Стартові инвестиции – найбільше ризикована форма вкладень. Іноді вони діляться на два подгруппы – передстартове і власне стартові фінансування. Передстартове фінансування стосується самих початкових етапів підприємницької діяльності. Часто воно здійснюється до безпосереднього утворення підприємства. Прикладом може служити фінансування робіт із створення прототипу нового виробу і його патентному захисту, аналізу ринку збуту або надання послуг, правовому забезпеченню вигідних франчайзингових договорів і договорів закупівлі-продажу, а також по формуванню плану підприємницької діяльності, доборові менеджерів і утворенню компанії аж до моменту, коли можна перейти до стартового фінансування. Стартове финансування – це інвестування з метою забезпечення початку виробничої діяльності компанії. Передбачається, що вже сконструйована продукція, підібраний колектив менеджерів, отримані результати дослідження ринку. Ризик у цьому випадку високий, і вкладення навряд чи окупляться раніш, ніж через 5-10 років.

Фінансування розвитку, як правило, ділиться на фінансування його початкової і наступних стадій. Фінансування початкової стадії розраховано на надання допомоги невеликим підприємствам, що володіють значним потенціалом росту. Як правило, вони не можуть забезпечити фінансування розвитку за рахунок кредиту в зв'язку з нездатністю гарантувати його повернення. З огляду на відносно високий ступінь передбачуваності результатів інвестування, ризик капіталовкладень у цьому випадку дещо менше, ніж при стартовому фінансуванні, але усе ще значний. Часто в такий спосіб фінансуються фірми, що існують менше трьох років і ще не отримуючи прибутку. Фінансування більш пізньої стадії передбачає виділення засобів підприємствам із діючим виробництвом, що володіє великим потенціалом для розширення, наприклад за рахунок введення в дію нової виробничої лінії або створення торгової мережі на нових територіях. Ризик таких інвестицій набагато менше, ніж у попередніх випадках, а термін їхньої окупності значно коротше (приблизно 2 - 5 років). При цьому венчурний капітал є альтернативою класичному кредитуванню.

Фінансування визначеної операції відбувається як єдино разовий акт. Як правило, засоби виділяються на дуже невеликий термін (наприклад, на 2 роки). У такий спосіб фінансується, наприклад, покупка підприємств для визначеного клієнта, здійснюється проміжне (“мезинне”) фінансування, що забезпечує діяльність компанії в період між іншими видами фінансування, а також даються засоби (і це має першорядне значення) для придбання підприємства його управлінським персоналом.

Існують різновиду венчурного капіталу, що не входять у жодну з перерахованих вище груп. До їхнього числа відносяться: рятувальне фінансування, що передбачає виділення засобів для реалізації заходів, що забезпечують відродження підприємства - потенційного банкрута; рефінансування, призначене для заміни частини зовнішніх ресурсів фірми власним капіталом; фінансування операцій, зв'язаних із виходом компанії на ринок цінних паперів.