Типові інвестиції бізнесів-ангелів (у сша)
Ранні раунди інвестування, розмір інвестицій від $ 100 тис. до $ 1 млн.
Від 6 до 8 інвесторів – спів інвестори, що довіряють один одному друзі і соратники, що раніше вже інвестували спільно або знають один одного.
Ангели дають посівний і стартовим капіталом на ранніх раундах - більш 80% посівних інвестицій здійснюються ангелами.
Терплячі інвестори - інвестують рано, на більш тривалий термін.
Локальні мережі інвесторів (друзі, партнери, інвестори-лідери) - інвестують ближче до будинку - у радіусі не більш ніж півдня їзди.
Підприємці, що вийшли зі справи - «фізична» участь можлива.
Інвестують у ринки і технології, у яких вони розбираються. Ангели - інвестори з «додатковою цінністю» і «ментори грошей».
Необхідний прибуток часто нижче чим у венчурних фондів.
Умови менше формальні (у порівнянні з венчурними фондами).
За останні декілька років значно збільшилася кількість бізнесів-ангелів, що здійснюють інвестиції, діючи в складі інвестиційного синдикату. Такий підхід дозволяє робити великі і більш часті інвестиції. Досвідчені інвестори віддають перевагу саме такі інвестиційні групи. Ці групи, у які іноді входить до 100 чоловік, організують свою діяльність за допомогою форумів. Доступ до такої групи може бути отриманий через одного або декількох члени. Щоб забезпечити анонімність членства, багато синдикатів (також називані Асоціаціями бізнесів-ангелів) уникають публічності. Синдикати бізнесів-ангелів дають інвесторам наступні переваги:
можливість об'єднання капіталів для фінансування великомасштабних проектів.
велика розмаїтість інвестиційних проектів.
доповнення і обмін корисними контактами, а також використання інвестиційної експертизи (добір, попереднє вивчення, ретельна перевірка, моніторинг).
можливість додавання нових інвестицій до існуючого портфеля.
можливість додавання наступних раундів до існуючих інвестицій.
Такий підхід дозволяє їм спільно робити великі і більш часті інвестиції. Проте, членство в синдикатах вимагає витрат і може не улаштувати тих інвесторів, що хочуть, щоб «останнє слово» завжди залишалося за ними, і тому віддають перевагу самі активно брати участь в інвестиційному процесі. Звичайно, один із членів групи дає на розгляд синдикату проект, при цьому передбачається, що він самий буде брати участь у його фінансуванні. Потім, дане пропозиція оцінюється групою на загальних зборах. Кожний член групи приймає незалежне рішення про відмову або участь в інвестиційному проекті. Також кожний інвестор у праві визначити частку своєї участі. Після того, як рішення прийняте, що беруть участь бізнеси-ангели починають здійснювати свої інвестиції по заздалегідь визначеному графіку. У порівнянні з організаційно простими, більш складні і великі синдикати часто шукають можливості працювати на більш масштабних і прибуткових ринках.
4. Функціонування та фінансування венчурними фондами.
Венчурний фонд або фонд прямих інвестицій – це об’єднання групи інвесторів, що спільно інвестують кошти в окремі ризикові проекти – акції підприємств, які їх реалізовують, розраховуючи отримати в кінці свої інвестиції та прибуток за рахунок перепродажу належного пакету наступному інвестору або менеджменту чи засновнику компанії.
Організаційно-правовою структурою венчурного фонду є:
договір про обмежене партнерство,
компанія з обмеженою відповідальністю або партнерство з обмеженою відповідальністю.
Він може бути утворений або як самостійна компанія, або існувати в якості незареєстрованного утворення як обмежене партнерство ("повного" або "командитного" товариства). У деяких країнах під терміном "фонд" (fund) розуміють скоріше асоціацію партнерів, а не компанію, як таку. Ті, хто інвестує у фонд, називаються обмеженими партнерами (LPs - limited partners). Ті, хто вкладає акумульовані засоби фонду в підприємства, що розвиваються, називаються головними партнерами (GPs - general partners). Директора й управлінський персонал фонду можуть бути найняті як самим фондом, так і окремою "керуючою компанією" (management company) або керуючим (fund manager), що надає свої послуги фонду. Керуюча компанія, як правило, має право на щорічну компенсацію (management charge), що звичайно складає до 2,5% від початкових зобов'язань інвесторів (investor's initial commitments). Крім того, що управляюча компанія або приватні особи і співробітники управлінського штату фонду можуть розраховувати на так називаний "carried interest" - відсоток від прибутку фонду, що звичайно досягає 20%. Частіше усього цей відсоток не виплачується доти, поки інвесторам не будуть цілком відшкодовані суми їхніх інвестицій у фонд, і, крім того, заздалегідь обговорений прибуток на їх інвестиції (hurdle).
У випадку створення обмеженого партнерства (limited partnership) засновники фонду й інвестори є партнерами з обмеженою відповідальністю). Генеральний партнер у цьому випадку відповідає за керування фондом або здійснює функції контролю за роботою керуючого. Обмежене партнерство вільне від оподатковування - це означає, що воно не є об'єктом оподатковування, а його учасники повинні платити всі ті ж податки, які вони заплатили б, якби належний їм прибуток надходили безпосередньо від тих компаній, куди вони самостійно вкладали свої засоби. Головні партнери звичайно одержують 20% від чистого прибутку, у той час як обмежені партнери - 80%.
Загальним партнером виступає корпорація, заснована і керована венчурним інвестором. Зовнішні інвестори є «обмеженими» партнерами і не роблять прямого впливу на діяльність фонду. Звичайно вони перераховують частину засобів венчурному фонду негайно, а іншу частину зобов'язуються перерахувати тоді, коли будуть виявлені гідні об'єкти фінансування. Угоди про заснування партнерства полягають терміном до десятьох років і іноді пролонгуються ще на три роки. По закінченні терміна дії угоди партнерство (фонд) припиняє свою діяльність, створюють іншій венчурний фонд і намагаються залучити в нього нові капітали. Всі засоби у формі грошей або цінних паперів, виручені від інвестицій у підприємства, перераховуються зовнішнім інвесторам у міру надходження.
Традиційні джерела формування інвестиційних фондів на Заході - засоби приватних інвесторів (business-angels), інвестиційних інститутів (corporate investors), пенсійних фондів (pension funds), страховових компанії (insurance companies), різних урядових агентств і міжнародних організацій. Розміри фондів коливаються від декількох мільйонів до декількох сотень мільйонів доларів.
Розрізняються дві основних форми інвестиційних фондів:
закриті (closed-end) фонди - у закритих фондах після збору коштів утвориться замкнута група інвесторів. Закриті фонди часто називають незалежними фондами. Закриті венчурні фонди існують 5 - 10 років. Цей термін у світовій практика вважається цілком достатнім для досягнення мети інвестування і, відповідно, забезпечення інвесторам прийнятного рівня повернення на інвестицію. За перші 4 - 5 років існування фонду його засоби повинні бути цілком використані, тобто розподілені у виді інвестицій. Проте, фонд офіційно припиняє своє існування лише після того, як інвестори повернуть внесені в нього засоби й одержують додатковий прибуток.
відкриті (open-end) фонди - у відкритих фондах (якими є, наприклад, взаємні фонди (mutual funds)) менеджери погоджуються зворотно викуповувати акції по вартості чистих вартість на поточний день (net assets value). Цей вид фондів не обмежений якоюсь визначеною сумою - вони зростають у залежності від того, вкладають інвестори додатково в них засоби або, навпаки, вилучають.
Особливості діяльності венчурного фонду можна відобразити:
фінансові потоки - інвестиції у фонд, а потім у підприємства
інформаційні потоки, організація заходів, отримання доходів
Рис. Особливості діяльності венчурного фонду